4.1. Поняття та види фінансового планування
Аналізуючи статистику успіхів і невдач у бізнесі, потрібно виявити ті обставини, які найчастіше призводять до невдач. Як відомо, гарантій успіху в бізнесі не може дати ніхто. Рівень “смертності” підприємств вельми високий – близько 50% усіх нових підприємств “вмирають” впродовж першого року функціонування. У деяких країнах, наприклад, у Великобританії, цей показник ще вищий. І навіть у Сполучених Штатах, де створення нових підприємств широко підтримується державою, рівень невдач у малому бізнесі також високий.
Причини розорення і зникнення з ринку малих фірм всебічно і ретельно досліджувались. Типовими з них можуть бути загальний економічний спад, випуск товарів, що не задовольняють потреби ринку, неправильне керівництво і маркетинг, неадекватне фінансування й неефективне управління.
Якщо почнемо визначати фактори, що впливають на успіхи й невдачі в бізнесі, проблеми звузяться до розгляду питань розподілу доходу та можливостей здійснення різних видів діяльності. Виробництво, маркетинг і процес реалізації продукції, за наявності розумного фінансового контролю, регулюють одне одного. І хоча не існує загальної панацеї, кваліфіковане управління і планування є інструментом, що забезпечує бізнес достатніми ресурсами у просуванні до успіху.
Існує безліч хибних тлумачень поняття “планування”, яке часто розглядається як обов’язкова вимога для одержання фінансування, котре не має жодного стосунку до розвитку бізнесу, оскільки розглядається як “вимушений крок” за потреби показати свої ділові устремління й амбіції інвестору, банку чи іншому кредитору.
Спробуємо довести, що така позиція, як і багато інших, що з неї випливають, не є правильною, тому що основною проблемою в бізнесі є ризик. Саме до проблем ризику потрібно звертатися в першу чергу. Ризик можна визначити й оцінити лише за допомогою кваліфікованого планування. Якщо планування проводиться ретельно й обґрунтовано, то в бізнесмена формується реалістичне уявлення про тенденції розвитку його бізнесу.
Ретельне планування є ключовим елементом в успішному розвитку бізнесу. Навіть найпростіша у виконанні бізнес-ідея чи проект потребує планування. І хоч ефективне планування з усіх позицій є майже необхідною умовою для досягнення успіху, воно, утім, не є достатнім, і багато підприємств, які планували свою діяльність, усе ж зазнавали чимало невдачі.
За своєю суттю план визначає напрямки руху в діяльності підприємства. Планування – це найбільш достовірна кількісна оцінка й інтерпретація подій, що можуть статися в майбутньому. Найімовірніше, що інформація змінюватиметься мірою того, як бізнес розвиватиметься в часі. Зі зміною середовища функціонування бізнесу до плану вносяться ті чи інші зміни. Якщо планування базується на чіткому відстежуванні ринкової ситуації, воно стає потужним інструментом для бізнесмена, за допомогою якого він здобуває чітке уявлення про те, що відбувається у сфері його функціонування і як це впливає на його бізнес. Крім того, план – це важливий документ про наміри, завдяки якому можна підсилити контроль за ефективністю використання коштів і завчасно виявити ознаки виникнення проблем.
Як часто люди, котрі починають свою справу, з непідробною цікавістю запитують, для чого їм потрібно писати план. Поява такого питання пов’язано з низкою причин. По-перше, досить поширеним є погляд на те, що планування – це даремна витрата часу. Якщо відомо, що потрібно зробити, то навіщо складати план? Друга поширена помилка, – це те, що планування відволікає підприємця від його прямих обов’язків – ведення бізнесу.
Ще одним важливим моментом є питання, для кого пишеться бізнес-план. І це пояснює ще одне вельми поширене упередження: якщо кредитор або інвестор воліють здобути інформацію про фінансовий стан клієнта для видачі кредиту, то чому б йому самому не скласти потрібний бізнес-план. А те, що підприємцю чи менеджеру необхідно керувати діяльністю, орієнтуючись на якісь певні цілі й показники, які і дає планування, про це часто забувають.
Отже, планування – це найбільш ефективне управління прогнозованою ситуацією, яка, можливо, сформується в майбутньому, тобто планування – це прогнозування, а не пророкування.
Для написання плану потрібно, насамперед, глибоке розуміння бізнесу і ринкового феномену з погляду можливості простеження ймовірного шляху розвитку із сьогоднішнього дня в прогнозоване майбутнє. Бізнес-планування – це дороговказ для руху по окремих відрізках ще не збудованої дороги, які неможливо визначити доти, доки їх не досягнуть у визначений час. У цьому сутність планування.
Управління через планування
Коли йдеться про планування, слід пам’ятати, що не існує універсальної форми плану, придатної на всі випадки життя. Кожне підприємство має свої особливості залежно від тієї сфери діяльності, в якій воно починає працювати чи вже працює. Складання плану вимагає від підприємця чи менеджера професійного знання та розуміння всіх аспектів управління власним підприємством.
Утім незалежно від сфери діяльності та особливостей фірми, можливо визначити такі стандартні етапи розроблення плану:
1. Визначення мети плану. Перш за все потрібно визначитись, для реалізації якої ідеї, проекту чи для яких внутрішніх потреб управління необхідний план.
2. Чітке визначення, для кого складається план, яку мету переслідує. Доцільно визначити, чи план готується для внутрішнього використання управлінським персоналом підприємства, чи призначений для вивчення третіми особами – потенційними партнерами, інвесторами або комерційними банками.
3. Збирання інформації, потрібної для складання плану. Цей етап передбачає визначення джерел і аналіз інформації для підготовки окремих розділів плану.
4. Розроблення структури та власне робота над складанням плану.
Планування діяльності фірми можна розподілити на два види:
оперативне – планування поточної діяльності;
стратегічне – планування розвитку фірми на майбутнє (3-5 років).
Оперативний план діяльності фірми включає планування за такими напрямами:
обсяги реалізації;
виробництво чи процес надання послуг;
маркетингова діяльність;
фінансове планування.
Фінансове планування дає можливість підприємцю перевірити найраціональнішим шляхом ступінь забезпеченості фірми всіма фінансовими ресурсами для реалізації всіх проектів. Для цього потрібно досконало знати середовище, у якому функціонує підприємство, а також дію різних факторів, що його формують і змінюють. Планування визначає можливості і напрями зростання бізнесу, діяльності можливих конкурентів, а також ресурси, потрібні для нормального функціонування.
Фінансовий план допомагає підприємцю:
визначити ступінь життєздатності та майбутньої прибутковості підприємства, зменшити ступінь ризику підприємницької діяльності;
конкретизувати перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників розвитку;
привернути увагу та зацікавити потенційних інвесторів чи кредиторів;
розвивати стратегічний погляд на операційне середовище, в якому діє компанія.
На жаль, на сучасному етапі українські підприємці і менеджери не приділяють належної уваги використанню фінансового плану як інструменту ефективного управління фірмою. Утім навіть найліпший план не дає гарантій успіху проекту, адже ситуація на ринку постійно змінюється і іноді можна одержати фінансову вигоду від вдалої ситуації, що склалася випадково. Тим часом можна натрапити на перешкоду, що виникла як наслідок непередбаченої ситуації, а це може призвести до руйнування бізнесу.
План виконує життєво важливу функцію. Завдяки йому підприємець може спрогнозувати виникнення небажаної фінансової ситуації і передбачити засоби боротьби з нею. Він дає можливість підприємцю ефективно управляти бізнесом і оцінити потребу у фінансуванні. До того ж, план може забезпечувати систему моніторингу фінансової діяльності бізнесу.
На відміну від стратегії, яка визначає розвиток фінансів фірми на тривалу перспективу, оперативні плани складаються на певний період. Як правило, це один-два роки. Складання планів і їх виконання є звичайною справою великих корпорацій і малих фірм. Найдокладніше плануються ресурси та їх використання на перший рік діяльності. Довгострокові ж плани відповідають цілям фінансової стратегії. Досягнення стратегічних цілей здійснюється поетапно шляхом порівняння виконання конкретних планів упродовж декількох років.
Загальна характеристика довгострокового фінансового плану (на п’ять років). Довгостроковий фінансовий план розробляється менеджментом фірми впродовж восьми–дев’яти місяців, для чого готується докладна програма послідовних дій. Розроблення плану починається навесні, коли відділ планування аналізує економічні фактори загалом, а також по галузі. Відділ маркетингу готує прогноз продажу по кожній товарній групі. Потім технічний відділ складає кошторис витрат на придбання нового виробничого устаткування і програму модернізації старого. Фінансовий відділ дає оцінку передбачуваним капітальним витратам, розробляє оперативні плани по відділах, а також аналізує джерела фондів та їх використання. Після цього плановий відділ зводить усі розрахунки в єдиний довгостроковий план і надає йому майже завершеної форми. У такому вигляді план подається вищому керівництву для остаточного схвалення.
Структура плану має орієнтовно такий вигляд:
місія фірми;
цілі фірми;
сфера застосування капіталу фірми;
прогноз факторів зовнішнього середовища;
стратегія фірми;
очікувані підприємницькі результати;
виробнича політика;
маркетингова стратегія;
організація виробництва;
фінансовий план;
персонал і управління;
науково-дослідні та проектно-конструкторські розробки;
нова продукція;
консолідований план фірми.
Своєю чергою, структура фінансового плану має такий вигляд:
1. Обіговий капітал:
загальна політика в царині обігового капіталу;
управління грошовими коштами;
управління товарно-матеріальними запасами;
кредитна політика та політика дебіторської заборгованості.
2. Дивідендна політика.
3. Фінансові прогнози:
прогноз бюджету капітальних вкладень;
прогноз бюджету грошових надходжень і видатків;
прогноз прибутків і збитків;
прогнозний баланс;
зовнішнє фінансування;
аналіз фінансового стану.
4. План складання бухгалтерської документації.
5. План проведення контрольних перевірок.
Як випливає зі схеми, оперативний план фактично складається усіма відділами, кожен з яких ставить свої цілі, завдання, визначає обсяги, і тільки після цього він зводиться в єдиний консолідований план фірми.
Основна робота з підготовки плану покладена на фінансовий відділ. Розроблення політики і планів з виробництва продукції по суті визначається фінансовими показниками. Плани, що стосуються обігового капіталу, дивідендної політики, і фінансове прогнозування покладаються в основу майбутніх виробничих планів. Але вихідну інформацію для фінансового планування надають відділ маркетингу і виробничий відділ.
