Розрахунок потреб у фінансуванні, грн.

Показник	1-й місяць	2-й місяць	3-й місяць	4-й місяць	5-й місяць	6-й місяць
Поточні активи	60 000	80 000	120 000	100 000	85 000	70 000
Мінімальний рівень поточних активів	60 000	60 000	60 000	60 000	60 000	60 000
Сезонне фінансування	0	20 000	60 000	40000	25 000	10 000
Фіксовані активи	40 000	40 000	40 000	40 000	40 000	40 000
Постійне фінансування	100 000	100 000	100 000	100 000	100 000	100 000

Із табл. 3.5 видно, що сезонні потреби у фінансуванні нестабільні, тому їх, як правило, покривають за рахунок короткострокових банківських позик. І навпаки, потреба в постійному фінансуванні повинна бути покрита за рахунок довгострокового кредиту або власного капіталу чи прибутку. Якщо кошти на постійні потреби будуть взяті в борг на короткий строк, то не виключено, що банк може не переоформити позику після її погашення. У цьому разі компанія матиме проблеми з ліквідністю і зрештою може опинитись перед загрозою банкрутства. Рішення про те, як фінансувати активи – за рахунок короткострокової чи довгострокової заборгованості, це вибір між зведенням ризику до мінімуму й отриманням максимальних прибутків.

Підходи до фінансування активів

На рис. 3.3-3.5 показані три підходи до фінансування активів,

де ФМ – довгострокові зобов’язання + власний капітал; МП – короткострокові зобов’язання.

За консервативного підходу фіксовані активи, мінімальний рівень поточних активів і частина сезонних потреб фінансуються за допомогою довгострокових кредитів і власного капіталу. За рахунок короткострокових позик фінансується лише частина сезонних потреб. Як наслідок, вартість капіталу при такому фінансуванні дуже висока, але ризик залишитися без коштів – мінімальний.

Г рн.

П

М

Ф

Час

Рис 3.3. Консервативний підхід

Г рн.

П

М

Ф

Час

Рис. 3.4. Прогресивний підхід

При прогресивному підході фіксовані активи та мінімальні поточні активи фінансуються за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Сезонні потреби фінансуються за рахунок короткострокових позик.

Грн.

П

М

Ф

Час

Рис. 3.5. Агресивний підхід

При агресивному підході фіксовані активи і лише частина мінімального рівня поточних активів фінансуються за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Усі сезонні потреби, а також частина мінімального рівня поточних активів покриваються за рахунок короткострокових позик. Вартість капіталу за такого фінансування мінімальна, але ризик, пов’язаний з проблемою ліквідності, досить високий.

Кредиторська заборгованість постачальникам може розглядатись як безоплатний кредит постачальників. Але компанія не завжди зацікавлена в отриманні такого кредиту. Постачальники, як правило, пропонують щедрі знижки в разі негайної оплати рахунків за товар. При цьому дуже важливо вирішити, чи скористатися знижкою й оплатити рахунок одразу, чи придбати товар у кредит і тримати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то компанія виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які потрібно сплачувати банку за кредит для розрахунків з постачальником, а також втрачає можливість мати безоплатний кредит. Користуватися знижкою варто тоді, коли виграш перевищує витрати.

Приклад 3.2

Фірма “Каштан” має кілька варіантів придбання сировини. Постачальник пропонує знижку 3%, якщо рахунок за сировину на суму 50 000 грн. вона сплачує відразу. Фірма може скористатися власними коштами, а може взяти кредит в банку під 2,5% на місяць терміном на два місяці для оплати цього рахунку. Фінансовому менеджеру потрібно вирішити, що вигідніше: скористатися власними коштами чи кредитом.

Показник	Власні кошти	Кредит
Вартість замовлення	50000	50000
Знижка	3%·50000 = 1500	3%·50000 = 1500
Оплата (з урахуванням знижки 3%)	48500	48500
Відсотки по кредиту	0	48500·2·0,025=2425
Економія коштів (1–3–4)	1500	–925

Розрахунок показує, що в разі користування кредитом, навіть з урахуванням знижки постачальника, фірма втрачає 925 грн. У такому разі слід скористатися власними коштами, а не кредитом банку, або скоротити термін кредитування на один місяць.

Управління товарно-матеріальними запасами

Головна мета управління товарно-матеріальними запасами – визначення і підтримка цих запасів на рівні, який завжди може забезпечити виконання замовлень клієнтів. Утім, варто пам’ятати, що запаси зв’язують кошти фірми. Вартість утримання запасів – це втрачені можливості інвестування. Тому для фінансових менеджерів досить критичним питанням є те, на якому рівні підтримувати запаси фірми.

Оптимальний обсяг запасів – це кількість матеріальних ресурсів, що забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів.

Витрати на замовлення включають заробітну плату співробітників відділу поставок, витрати на комп’ютерну обробку інформації та ін. Що частіше робляться замовлення, то менші витрати на їх підготовку й виконання. На рис. 3.6 показана загальна залежність між розміром замовлень (кількість одиниць в кожному замовленні) та витратами на його організацію.

В итрати, грн.

Обсяг замовлень, шт.

Рис. 3.6. Залежність між розміром замовлення і витратами на його організацію

Витрати на зберігання запасів включають витрати, пов’язані з функціонуванням складів та складуванням запасів, включаючи заробітну плату складських робітників. Якщо зростає кількість одиниць в кожному замовленні, то зростають і складські витрати. Залежність між витратами на зберігання запасів та розміром замовлення (кількістю одиниць в кожному замовленні) показана на рис. 3.7.

Витрати,

грн.

Обсяг замовлень, шт.

Рис. 3.7. Залежність між витратами на зберігання запасів і партією поставки

Оптимальний обсяг замовлення (партію поставки) можна визначити суміщенням графіків, як показано на рис. 3.8.

Рис. 3.8. Оптимальний обсяг замовлення

Оптимальну партію поставки можна також визначити за формулою:

де РП – оптимальний розмір партії поставки; М – річний обсяг ТМЗ, що закуповуються, у матеріальному виразі (шт., кг, т); О – витрати на обслуговування замовлень в розрахунку на одну партію; С – витрати на зберігання запасів та складування.

Приклад 3.3

Річна потреба в парах підошов для взуття на фірмі “Каштан” становить 20 000 од. Витрати на організацію одного замовлення становлять 200 грн., а витрати на зберігання та складування – 3 грн. на одиницю товару.

Фірма зводить до мінімуму загальні витрати на організацію замовлення та зберігання запасів, коли вона кожен раз замовляє 1 633 пари підошов. Річна потреба становить 20 000 од., отже, фірма повинна зробити 12 замовлень на рік.

Кількість замовлень = річна потреба/РП

=20 000/1 633=12,25=12 разів.

Розмір дебіторської заборгованості здебільшого визначається умовами розрахунків підприємства з клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, то менше клієнтів купують товари у кредит, зменшується обсяг продажів, внаслідок чого зменшується і дебіторська заборгованість. Але якщо умови розрахунків пом’якшуються, то з’являється більше замовників, зростає товарообіг і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів.

Перш ніж прийняти рішення про пом’якшення умов розрахунків, слід порівняти витрати, пов’язані з наявністю дебіторської заборгованості клієнтів із приростом обсягів продажів.

Фінансовий цикл

Фінансовий цикл або цикл обігу грошових коштів, являє собою час, протягом якого грошові кошти вилучаються з обігу грошових потоків підприємства. Основні етапи обігу грошових коштів в процесі діяльності підприємства показані на рис. 3.9.

Операційний цикл характеризує загальний час, упродовж якого фінансові ресурси перебувають в запасах та дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство сплачує рахунки постачальників з тимчасовою відстрочкою, час, протягом якого грошові кошти вилучені з обігу, тобто фінансовий цикл, менше операційного на середній час обігу кредиторської заборгованості.

Надходження

Розміщення сировини та Продаж Отримання

замовлення супровідних готової продукції платежу

на сировину документів від покупця

Період обігу

Виробничий дебіторської

процес заборгованості

Період обігу

кредиторської

заборгованості

Операційний цикл

Фінансовий цикл

Рис. 3.9. Етапи обігу грошових коштів

Скорочення операційного і фінансового циклів розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути досягнуте за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок вказаних факторів, так і за рахунок деякого уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.