3.3. Звіт про фінансові результати (прибуток і збитки)

Це найважливіший і водночас найпростіший для складання фінансовий звіт. Утім, він має кілька особливостей, в яких має розбиратись будь-який підприємець.

У США, Канаді та деяких інших країнах “Звіт про прибуток і збитки” (“profit and loss statement”) іноді називають просто “Звіт про прибуток” (“profit statement”). У Великобританії та в Україні ця форма фінансової звітності дістала назву “Звіт про прибуток та збитки” (“profit and loss account”). В Україні цей звіт має назву «Звіт про фінансові результати діяльності підприємства». Розглянемо цей звіт докладніше.

Названий документ показує підсумкові суми одержаних фірмою доходів і здійснених нею за звітний період витрат. Багато хто вважає цю форму фінансової звітності найважливішою, оскільки її показники дають змогу визначити, чи досягла фірма фінансових успіхів і чи є вона прибутковою. На підставі даних цього звіту можна порівняти доходи звітного періоду з витратами, які для цього були здійснені. Традиційний звіт про прибуток і збитки складається з наведених далі статей.

Продажі, або чиста виручка від реалізації (net sales), – головне джерело доходів фірми, що відображає надходження від реалізації основної продукції фірми після сплати податків. Показник продажів отримують шляхом відрахувань від валових продажів (gross sales), тобто загальної суми надходжень за реалізовану продукцію за мінусом:

• податку з обороту (єдиний податок – 6 чи 10%), податку на додану вартість, акцизного збору;

• вартості повернених фірмі дефектних товарів, а також її витрат на компенсацію збитків покупцю у зв’язку із придбанням неякісної продукції;

• знижок з ціни товару, які фірма надає своїм покупцям у разі дострокової оплати ними рахунку. Наприклад, щодо споживчого кредиту існує умова – 1/10, N/30, тобто якщо покупець сплатить рахунок-фактуру протягом 10 днів (рахунок виписано на 30 днів), то 1% ціни товару буде “подарований” йому. В противному разі знижки не буде. Існують також знижки, які надаються покупцю при сплаті, здійсненій упродовж певного періоду після закінчення місяця продажу. Наприклад, знижка становить 2% при одержанні грошей за товар протягом 20 днів після завершення місяця, в якому його буде продано;

• витрат на доставку товарів покупцю.

Вартість проданих і виготовлених товарів (cost of goods sold or manufactured) відображає прямі виробничі витрати фірми на виготовлення чи придбання цих товарів. Фірми, що займаються лише розподілом продукції, розраховують цю вартість як суму цін, за якими товар, куплений у постачальників, витрат на його перевезення (фрахт), податку та інших додаткових витрат. У подібних фірмах калькуляція проданих за певний період товарів здійснюється за такою схемою:

Вартість запасів Вартість товарів, Вартість запасів Вартість

п

+

–

=

родукції придбаних продукції проданих

на початок за даний на кінець товарів.

періоду період періоду

Компанії, які займаються виробництвом продукції, розраховують її вартість за такою схемою:

Вартість Вартість товарів, Вартість Вартість

матеріальних придбаних прямих загальнозаводських

запасів на + компанією + витрат + накладних витрат –

початок за даний праці за даний період

періоду період

Вартість матеріальних Вартість виготовлених

– запасів на кінець періоду = товарів.

Прямі трудові витрати (direct labor cost) показують витрати на оплату праці, безпосередньо пов’язаної з виготовленням продукції. Наприклад, заробітна плата працівників на лінії, де збирається ця продукція, або персоналу магазину з її продажу.

Накладні загальновиробничі витрати (factory overhead; manufacturing overhead; factory burden) мають ще назву непрямі витрати на виробництво продукції (indirect manufacturing expenses). Вони визначаються як різниця між загальною сумою витрат на виробництво та вартістю прямих витрат праці і матеріалів. У документації для них відведений окремий рядок, оскільки це важливий компонент структури вартості продукції, який може змінюватись.

Постатейно до накладних загальновиробничих витрат належать:

1. Непрямі матеріальні витрати, наприклад, вартість клею, цвяхів та інших другорядних компонентів.

2. Непрямі витрати праці, безпосередньо не пов’язані з виробничим процесом, але потрібні для його організації. Це витрати на оплату праці інспекторів, контролерів, охорони, швейцарів і т. ін.

3. Амортизація будівель, машин та обладнання. Варто зазначити, що амортизація інших елементів, наприклад, меблів в офісах, сюди не відносять, а розглядають як загальні операційні витрати.

4. Додаткові виплати до заробітної плати, зумовлені колективними угодами. Наприклад, безкоштовне медичне обслуговування, харчування робітників.

5. Відрахування у фонд соціального страхування (payroll taxes).

6. Інші страхові платежі (insurance).

Операційні, або накладні, витрати (operating expenses) включають витрати на здійснення таких повсякденних операцій фірми, як орендні платежі, оплата електроенергії, витрати на допоміжні матеріали, нагляд, контроль, технічне обслуговування, ремонтні роботи, продаж, стимулювання збуту та рекламу. Сюди ж відносять відповідні нарахування амортизації.

Інші надходження та витрати. Фірма може мати доходи або витрати, безпосередньо не пов’язані з її основним бізнесом. Якщо такі статті включати у звіт про основні операції, це призведе до неадекватного відображення інформації й ускладнить процес моніторингу фінансової ситуації. До інших надходжень належать, наприклад, відсотки, що виплачуються фірмі за надані нею кредити, до інших витрат – відсотки, які сама компанія сплачує за надані їй кредити.

Податок на прибуток. В Україні ставка податку на прибуток за традиційною системою бухгалтерського обліку становить 25%. Існує також спрощена система оподаткування малих підприємств, за якої підприємства за певних умов можуть сплачувати податок за спрощеною схемою:

• 6% від обороту при сплаті ПДВ 20%;

• 10% від обороту при звільненні від сплати ПДВ.

Чистий прибуток (net profit; net income) одержують шляхом підсумовування всіх доходів за мінусом усіх витрат і відрахувань.

При складанні звіту про прибуток та збитки (табл. 3.2) є кілька особливостей, які необхідно знати. Погашення основної суми боргу здійснюється з прибутку, а відсоткові платежі прирівнюються до обов’язкових (як податки) і включаються до собівартості продукції. На відміну від відсотків за кредити, дивіденди не є обов’язковими платежами і сплачуються з чистого прибутку. Крім того, якщо банк нараховує відсотки на залишок на розрахунковому рахунку фірми, їх теж слід віднести до прибутку.

Таблиця 3.2.