3.1. Фінансові звіти та їх складові

Звітування – не лише формальність. Це найпотужніший засіб, завдяки якому можна оцінити фінансовий стан підприємства. Фінансові звіти дають цілковите уявлення про стан активів, пасивів, капіталу підприємства (баланс), його доходи та видатки (звіт про прибуток і збитки).

Кожна країна має свої особливості у системі звітності. У західних країнах такі питання, як обсяг і ступінь деталізації звіту, включення в нього специфічної для даної компанії інформації, розрахунки різноманітних показників, залишаються на розсуд самої фірми. Малим і середнім компаніям дозволяється складати річні звіти у спрощеному вигляді. В Україні офіційна звітність регламентується державою і має чітку структуру. І хоча впровадженням нових стандартів бухгалтерського обліку намагалися наблизити українську систему до міжнародних стандартів, але поки що необхідної гнучкості не досягнуто. Кожне підприємство може вести внутрішній (управлінський) облік у формі, найбільш зручній для репрезентації поточної інформації, внутрішнього звітування керівництву та прийняття управлінських рішень.

Вивчення звітів вимагає певного рівня підготовки. Результативність використання їх даних залежить від кваліфікації та досвіду фінансового менеджера.

Інформація фінансових звітів повинна бути повною і достовірною не лише тому, що цього вимагають податкові органи, але насамперед тому, що вона служить основою для прийняття управлінських рішень. Крім того, чинними є різноманітні методи аналізу фінансових звітів, за допомогою яких можна зробити висновок про фінансовий стан компанії.

Для ефективного фінансового управління необхідно ознайомитись із основними формами фінансової звітності та найпоширенішими методами їх аналізу. Ці звіти і форма їх побудови дещо відрізняються від традиційно прийнятих у вітчизняному діловодстві, а також від тих, які подаються на розгляд податкових та інших офіційних органів. Але саме наведені в цьому розділі підходи до формування звітності прийняті в західній і міжнародній бізнесовій практиці. Вони більш коректно відображають реальний стан справ на підприємстві, і саме за цими формами варто вести управлінський облік, що дає керівникові об’єктивну і повну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Більше того, якщо підприємець прагне співпрацювати з іноземним інвестором або взяти кредит в банку, йому також доведеться складати фінансові прогнози саме за цими правилами. Якщо підприємець має наміри створити спільне підприємство, тоді є велика ймовірність того, що треба буде зберегти дві системи бухгалтерського обліку: закордонну для іноземного інвестора та вітчизняну – для податкової інспекції.

Як правило, управлінський звіт складається з двох частин. Перша – звіт керівника фірми про результати роботи за певний проміжок часу. У ньому відображаються питання пов’язані з трудовими відносинами на підприємстві, чинним законодавством, ринковою кон’юнктурою та впливом цих факторів на діяльність фірми. Наводяться прогнози на майбутнє, інформація про очікувані темпи зростання, плани випуску нової продукції та впровадження інновацій, оцінюються перспективи фірми в галузі [20].

Друга частина – це звіт про фінансову діяльність фірми, який складається з п‘яти форм фінансових звітів. Три з них, що є основними, – це такі: