1.2. Систематизація зібраного матеріалу.

Ярмарок (від нім. Jаhгmагkt — річний ринок, щорічний базар; Jаhг - рік markt-базар) - торг, який влаштовувався в певну пору року, в певному місці для продажу і купівлі товарів; ринок товарів; періодичний торг; великий базар, часто з розважальними заходами і виставами; місце, де відбувається гуртова й роздрібна торгівля різними товарами. Отже, слово «ярмарок» мас чітке, конкретне тлумачення, але помітною також є його схожість із староруським словом «ярем» — дерев'яний хомут для робочої рогатої худоби. Отож, можна припустити, що і ярмарок спочатку означав продаж саме худоби, тим більш, що бики і корови були одним із найпоширеніших грошових еквівалентів різних народів.

Купівля і продаж товарів здійснювалися у певному, відведеному владою або визначеному громадою місці, яке називалося «торгом», «торговицею», «торжком».

Торговці на ярмарках поділялися на певні категорії. «Гуртівниками» називали оптових торговців, а «перекупнями» - дрібних крамарів. Не велася

торгівля і без метушливих «перекупок» та «перепродух», баб-«сидух». Не могли обійтися села без «фурщиків» - володарів возів-«фур», яким доручали продаж своїх виробів. «Щетинники» - торговці дрібним крамом. «Прасолами» називали торговців переважно рибою і сіллю. Вони також були відомі як скупники однорідних предметів, що у великій кількості могли принести торговцю деякий прибуток. Прасолів цікавили пух, перо, кінський волос, віск, насіння. На Україні як сам цей промисел, так і прасольський товар називали подекуди «шибайним». Мандрівних же торговців-«прасолів» іменували «ходебщиками» (ці сердеги носили за спиною «хожай» - великий ^: мішок). «Підторжжям» називали торгівлю напередодні базарного дня, «розторжжям», «розбазар'ям» - завершення ярмарку.

Гомінкий ярмарок у багатьох місцевостях був відомий як «товчок» («точок»), «товкучий базар».

Для подальшого аналізу ярмаркового руху в Україні спробуємо послідовно розглянути прадавню історію виникнення ярмарків і їх розповсюдження, зокрема в Україні. З давніх-давен па нашій землі збиралися ці великі торги - ярмарки, гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали па ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.

В добу піднесення Київської Русі оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухались торгові каравани. Але воєнні збіги і княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки.

З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи - доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на українських землях почали виникати малі ярмарки в великий і середніх містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед святами.

В 17ст. вже кожному українському місту і містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмаркової діяльності свідчить, про відокремлення промислово-торговельної діяльності від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна діяльність, безсумнівно, сприяла розвитку українських міст.

Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665 р. Незважаючи на часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур'янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею. Ярмарки влаштовували таким чином, що після закінчення одного з них торгові люди могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім багатолюдних ярмарків, у містах, містечках і багатьох селах проходили звичайні базари.

У продовж тривалого часу ярмарки мали в основному місцевий характер. Розвиткові ярмарків також сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо - залізниць. З налагодженням шляхів сполучення і розвитком економічних зв'язків між районами деякі ярмарки перетворилися на міжрайонні.

Велике господарське значення ярмарків полягало в тому, що вони були своєрідними артеріями в розподілі товарів по різних містах, містечках, великих та малих селах, хуторах. Ярмаркам належала значна роль у зовнішній торгівлі Росії, в тому числі й Україні. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутні митниці та азовські й балтійські порти. Вони були головним місцем оптового і роздрібного продажу імпортних товарів.

Справжній ярмарковий бум відбувався в Україні в 19 ст. Поширення набув чумацький промисел, народ почав активно заселяти степові українські землі.

РОЗДІЛ 2. Розробка композиційної ідеї та виконання дипломної роботи.