15) Палеотипи.

Палеотипи - (від грец. Palaios – давній і typos – відбиток, друк) – друковані видання

І-ї половини ХVІ ст., з 1501 по 1550 рік включно. Йшли постійні пошуки, експерименти з форматами книг, їх художнім оформленням, шрифтами, навіть змістом – з’являється багато медичних, географічних, астрономічних, математичних, архітектурних трактатів, художніх творів рідними мовами тощо. Слід підкреслити, що в першій половині ХVІ ст. Відродження в Західній Європі досягає свого апогею. В багатьох містах створюються університети – зосередження наукових знань, а винахід друкарства зробив головним джерелом цих знань книгу. Особливо популярними були твори Еразма Роттердамського, Томаса Мора, Нікколо Макіавеллі, Франсуа Рабле, П’єра де Ронсара. Ренесанс закликав до перечитування та переосмислення творів авторів дохристиянського періоду (в основному античної Греції і Риму), ідеї яких викликали до життя нову філософію – гуманізм, заснований на вірі в те, що людина сама є господарем своєї долі. Просвітницькі тенденції епохи Відродження призвели до бурхливого розвитку світської науки. Серед великих учених того часу слід відзначити астрономів Ніколая Коперника і Джордано Бруно, в галузі медицини – анатома Андрея Везалія, творця хірургії Амбруаза Паре. Мислителі епохи Ренесанса говорили про повернення церковної практики на позиції більш близькі до Біблії, Нового Завіту. В 1517 р. німецький монах Мартін Лютер публічно виступив з протестом проти того, що він вважав перекручуванням, викривленням богослов’я, і закликав до реформи церкви, до наближення її до народу. Очолюваний ним рух став початком Реформації і призвів до створення протестантської церкви. Завдяки книгодрукуванню й загальнодоступності книжок, ідеї та думки всіх суспільних і політичних рухів знаходили відбиття в книжковому репертуарі. Біблія, що розповсюджувалася до того переважно латинською мовою – мовою вченої еліти, і навіть заборонялася до читання мірянами, була перекладена багатьма європейськими мовами. У ХVІ ст. від єдиного до того процесу книговиробництва почали відділятися суміжні галузі. Так, набувають самостійного характеру палітурна майстерня, словолитня: відтепер при організації друкарні необов’язковим є малювання та відливання шрифтів – їх можна купити. Відпадає також необхідність мати друкарню для видавництва книг: існувало багато друкарень, готових за гроші виконати будь-яке замовлення. Пізніше з книговиробництва виокремлюється книгорозповсюдження, і книжкова торгівля перетворюється в окрему галузь. Натомість відбувається укрупнення книговиробництва, виникають великі родинні підприємства, видавничі фірми, династії друкарів та видавців, що існують багато років.

16) Книгодрукування в XVI ст.

Для Західної в XVI ст. характерним було створення родинних підприємств, династій, які одночасно були й книгарями, й видавцями. У багатьох європейських країнах у ХVІ ст. формуються гільдії друкарів, палітурників, книготорговців – професійні організації, що мали захищати інтереси своїх членів. Приймаються документи (акти), що регламентують діяльність у галузі. Видавці повинні були одержувати ліцензію – дозвіл на видавничу роботу, а книжки, призначені для друкування, проходили, як правило, реєстрацію. Існувала цензура, тобто контроль за виданнями. Так, заборонені папською цензурою до друку, розповсюдження й читання книжки вносили до спеціального «Індексу заборонених книжок» («Index librorum prohibitorum»). Не зважаючи на тяжку напівручну працю в галузі, численні заборони й утиски, видавців у Європі ставало все більше. Між ними була жорстка конкуренція. Вже тоді існували «контрафакції», тобто піратські видання. В самому ж поліграфічному виробництві протягом ХVІ–ХVІІ ст. не було запроваджено в практику нічого принципово нового, кардинального, що змінило б технологію виробництва книжок. Поступово складається стандарт редакційного оформлення видань, зокрема – титульного аркуша, на який, особливо з кінця ХVІ ст., починають виносити всі необхідні елементи: ім’я автора, назву книги, імена друкаря та видавця, місце й рік видання. З’являються в книжках розділові знаки, котрі вживаються й сьогодні. Традиційно ще застосовують сигнатури та кустоди, проте в середині ХVІ ст. з’являється пагінація (нумерація сторінок), а фоліація (нумерація аркушів) у ХVІІ ст. зникає. Якщо в ХV та першій половині ХVІ ст. книжки видавалися переважно латинською мовою, то надалі на книжковому ринку переважають видання народними мовами – англійською, французькою, німецькою, італійською, голландською тощо. І якщо в попередній час основний відсоток складали релігійні видання, розраховані на невелику кількість освічених читачів, то в ХVІІ ст. з’являється й швидко зростає потік політичних книг, брошур, листівок. Зменшення форматів книжок призвело до їх здешевлення, що сприяло збільшенню тиражів. Споживачами книжкової продукції стають не тільки вчені чи аристократи, але й звичайні небагаті люди. Стає модним носити книжки із собою, що сприяло розвиткові так званих кишенькових видань. Фронтиспіс є характерним елементом книги ХVІ–ХVІІ ст. У цей час відбулися важливі зміни в мистецтві ттехніці ілюстрування: перехід від ксилогравюри (гравюри на дереві, де друкують рельєфні лінії, що виступають над формою) до гравюри на міді, і від високого друку до глибокого: на мідній пластині вирізають малюнок і друк відбувається саме з заглиблених ділянок.

1) Альд Мануцій — італійський видавець та типограф, вчений-гуманіст епохи Відродження. Відомі твори: «Боротьба сна і любові Поліфіла».

2) Йоган Фробен (1460 - 1527 ) - відомий базельський видавець і друкар. Відомі твори: «Введення в музику», Новий заповіт.

3) Роберт Етьєн- (1499 або 1503, Париж; † 7 вересня 1559, Женева) — французький друкар, видавець і лексикограф.

Відомі твори: Словник латинської мови, Біблія.

4) Кристоф Плантен (1514–1589), француз, один з найпотужніших та найвідоміших друкарів ХVІ ст. Відомі твори: Постійність і праця.

5) Франци́ск (Франті́шек) Луки́ч Скори́на (біл. Францы́ск / Франці́шак[1] Лукі́ч Скары́на) (до 1490, Полоцьк — не пізніше 1551, Прага) — білоруський першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування. Відомі твори: Псалтир, Апостол, «Біблія руська, виложена доктором Франциском Скориною із славного града Полоцька, Богу ко чти і людем посполитим к доброму наученію».

6) Іван Федоров (1520 — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Відомі твори: Апостол, Часлословець, Буквар, Біблія тощо.