8) Французька видавнича фірма XVI ст.

Найвидатнішою друкарською фірмою тут у XVI ст. була родина Етьєнів (латинізований псевдонім Стефанус). Заснував цю династію, яка 160 років була пов’язана з видавничою справою, Анрі Етьєн. З 1502 по 1520 (рік смерті) він випустив приблизно 130 книжок, в основному філософських трактатів, надрукованих дуже старанно, з оригінально оформленими литими друкарськими прикрасами. Його син Робер Етьєн здобув у Франції таку ж популярність, яку мав Альд Мануцій в Італії. Робер Етьєн перш за все став створювати навчальні посібники з давніх мов. Багато разів і в різних форматах друкував він Біблію латинською, грецькою, єврейською мовами, проте ті філологічні виправлення, що він вносив до тексту, викликали обурення вчених паризьких богословів, і лише заступництво короля, котрий був відомим бібліофілом, врятувало Етьєна. Переконавшись, що без відповідних посібників багато місць у класичних творах залишаються незрозумілими, він випускає 1531 р. складену ним чудову роботу – «Thesaurus Latine linguae» (Словник латинської мови) – результат колосальної праці, що дивує філологів великою науковою цінністю. Робер Етьєн відмовляється в своїх виданнях від безкінечних скорочень слів (титлів), які перейшли до першодрукарів від переписувачів книг. За свою діяльність Робер Етьєн був призначений королем Франциском І «королівським друкарем» латинської, єврейської, а згодом грецької мови. Його діяльність розвивається все ширше й ширше. Усього Роббер Етьєн надрукував більше 600 книжок. Він же ввів знак фірми: філософ під древом мудрості з опалими висохлими гілками і девіз: «Аltum sapere noli» (Не будь зарозумілим). Після смерті Робера Етьєна його справу в Женеві успадкував один із синів – Анрі Етьєн Молодший, який спеціалізувався на випуску античних грецьких текстів, частину з яких саме він і відкрив. У 1572 році його тривала робота з укладання етимологічного словника грецької мови увінчалася випуском «Thesaurus Graecae linguae» – словника грецької мови, що не втратив наукової цінності й досі.

9) Винайдення й. Гутенберга. Технологія процесу.

Йоганн Ґутенберг (1399–1468) - європейський винахідник і першодрукар, який винайшов і запровадив промислову технологію друкарства у практику виготовлення книжок.Початок книгодрукування. в Європі став можливим лише після винайдення Й. Гутенбергом у 40-х рр. 15 ст. пристрою для відливання металевого шрифту в матрицях. Набірна форма складалася з металевих літер, відбитки з якої на папері отримували з допомогою ручного друкарського верстата (преса). И. Гутенберг засн. у Майнці (Німеччина) першу друкарню. Серед кращих її видань — 42-рядкова Біблія (1452— 55). З Німеччини К. швидко поширилося в Італії (1464), Швейцарії (бл. 1468), Франції (1470), Угорщині (1473), Польщі (1474) та ін. В першу чергу, в раціональному та продуктивному способі лиття друкарських знаків. Спочатку з твердого металу виготовлявся штамп (пуансон), на якому рельєфно в дзеркальному зображенні гравірувався буквений знак. Пуансон вдавлювали в матрицю – пластинку, зроблену з м’якого металу, наприклад, з міді, внаслідок чого виходило поглиблене пряме зображення знаку. Матрицю вставляли в словолитну форму й заливали розплавленим металом, який повинен був легко плавитись при порівняно невисоких температурах, не бути дуже в’язким у розплавленому виді й швидко застигати при охолодженні. Жодний природний метал таких властивостей не має, і в результаті тривалих дослідів Ґутенберг вибрав сплав – гарт, який складався зі свинцю, олова та сурми. Після охолодження металу одержували металеву літеру з рельєфним дзеркальним зображенням букви. Словолитний прилад забезпечував масове виробництво ідентичних літер, які далі розміщували в набірній (складальній) касі (ящику, розділеному перегородками на окремі відділення за кількістю шрифтових знаків). Складальник брав їх звідти і складав із них у спеціальному інструменті – верстатці – слова і рядки. На набірній дошці з цих рядків складали друкарську форму. Для змащення металевих літер не підходили чорнила, які застосовувались для ксилографічного друку. Ґутенберг почав виготовляти друкарську фарбу із сажі та оліфи. Щоби одержати з покритого фарбою набору якісний відбиток, йому знадобився прес, основною частиною якого були плита, що за допомогою гвинта притискалася до набору, вкритого аркушем паперу. З винаходом Й.Ґутенбергом способу відливання літер, набірної техніки, друкарської фарби і друкарського верстата були створені основи того традиційного друкарського процесу, який згодом став застосовуватись в усьому світі.