28) Ксилографія.

Ксилографія - (від грец. xylon – зрублене дерево і grapho – пишу, малюю) – гравюра на дереві,

дереворит, один з видів випуклої гравюри. Друкарська форма (кліше) виготовляється ручним

способом. Зображення відбивається з поверхні дерев’яної дошки, вкритої фарбою, від якої вільні поглиблення, вирізані між елементами зображення. Виникла ксилографія в Китаї не пізніше VI століття. В обрізній гравюрі використовують дошки подовжнього розпилу стовбура дерева. На відшліфовану поверхню дошки (якщо передбачається тиражувати гравюру на друкарському верстаті, то завтовшки близько 2,5 см) наноситься малюнок, після чого лінії цього малюнка обрізаються з обох боків гострим ножем, а фон вибирається широкими стамесками до глибини 2-5 мм. Після цього дошку можна прокатувати фарбою і виконувати відтиснення на папері.Найважливіша особливість старої "обрізний" гравюри - панування чорного штриха. Технічно цілком можливий і білий штрих, його досить часто можна бачити в старих гравюрах, наприклад, в ілюстраціях флорентійських видань кінця XV - початку XVI століття. Були навіть гравюри, нарізані як негатив - білим по чорному, наприклад, роботи швейцарського майстра XVI століття Урса Графа ("чорна манера" ​​в гравюрі на дереві). Але все це сприймається скоріше як виняток із загального правила. В системі художніх засобів старої "обрізний" гравюри білий штрих займає скромне місце. Відомі майстри: Альбрехт Дюрер ( 1471 - 1528) - німецький художник. Лукас ван Лейден ( 1494 - 1533) - голландський художник.

29) Винахід паперу.

Папір - універсальний матеріал для письма та друку. Винайдений в Китаї в ІІ ст. до н. е. В 105 р.

Цай Лунь узагальнив накопичений досвід й удосконалив спосіб виробництва паперу – з кори дерев,ганчір’я, коноплі тощо. У глибоку давнину в Китаї до появи паперу для записів використовували скручені в згортки смужки з бамбука, сувої з шовку, дерев’яні та глиняні таблички і т.д. Найбільш же древні китайські тексти або «цзягувень» були виявлені на черепашачих панцирах, які датуються 2-м тисячоліттям до н. е. (династія Шан). До Цай Луня папір у Китаї робили з пеньки, а ще раніше з шовку, який виготовляли з бракованих коконів шовкопряда.Цай Лунь подрібнив волокна шовковиці, деревну золу, ганчірки і пеньки. Все це він змішав з водою і масу виклав на форму (дерев'яна рама і сито з бамбука). Після сушіння на сонці, він цю масу розгладив за допомогою каменів. У результаті вийшли міцні аркуші паперу.Після винаходу Цай Луня, процес виробництва паперу став швидко вдосконалюватися. Стали додавати для підвищення міцності крохмаль, клей, природні барвники і т. д.В Італії почали виробляти папір з ганчір'я в XI столітті. У середні віки італійські виробники паперу вважалися майстерними майстрами[1]. Італійці стверджували, що папір винайдений ними, і навіть розповідали, за яких обставин: ніби один монах, незаслужено ображений настоятелем, прийшов в келію і в люті став рвати на собі сорочку і гризти її зубами, випльовуючи жуйку. Прийшовши в себе і побачивши кашку зжованої тканини, він схопив її і кинув на кахельну піч. Через кілька місяців, перед якимось святом, монах став приводити в порядок свою келію, і знявши висохлий корж з печі, помітив, що одна сторона її вийшла гладкою, схожою на пергамент. Він спробував писати на ній чорнилом і спроба увінчалася успіхом.На початку VII століття спосіб виготовлення паперу стає відомим в Кореї і Японії. А ще через 150 років, через військовополонених потрапляє до арабів.У VI-VIII століттях виробництво паперу здійснювалося в Середньої Азії, Кореї, Японії та інших країнах Азії.У XI-XII століттях папір з'явився в Європі, де незабаром замінив тваринний пергамент.З XV-XVI століть, у зв'язку з впровадженнм друкарства, виробництво паперу швидко зростає. Папір виготовлявся дуже примітивно — ручним помолом маси дерев'яними молотками в ступі і вичерпуванням її формами з сітчастим дном.