70. Введення в дію законів та інших актів вру

Законодавчий процес (від лат. processus - проходження, просування вперед) - це врегульована Конституцією і законами України, діяльність парламенту щодо підготовки, обговорення, прийняття законів та їх оприлюднення. Законодавчий процес становлять логічно-послідовні стадії, встановлені Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".

Стадії законодавчого процесу:

1) внесення (подання) законопроекту до парламенту;

2) попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту;

3) обговорення, прийняття рішень щодо законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України, тобто прийняття закону або відхилення законопроекту;

4) підписання, офіційне оприлюднення закону та набрання ним чинності. Остання стадія законодавчого процесу обов'язково включає процесуальні дії Президента України, оскільки саме за його підписом закон оприлюднюється, за умови що цей закон не ветований ним.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів, у тому числі законів, здійснюється після їх включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Оприлюднюються нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях: "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Відомості Верховної Ради", "Офіційний вісник України" тощо.

71. Права та обовязки народного депутата України у вру та її органах

Повноваження народного депутата посідають визначальне місце в переліку елементів правового статусу народного депутата України. За своїм змістом вони становлять сукупність прав й обов’язків депутата, а за формою представлені як нормативно визначена конструкція, що характеризується цілісністю та єдністю

Безумовно, головним завданням кожного парламентарія є участь в законотворчості та здійсненні парламентом інших його функцій, а основною метою депутатської діяльності є відображення інтересів народу в парламенті та забезпечення їх відповідності загальнодержавним інтересам. Саме з метою найкращого виконання народним депутатом України своїх завдань, законодавство України наділяє парламентаріїв необхідними правами й обов’язками (повноваженнями).

Тому, Окуліч І.П. поруч з правами виокремлює й обов’язки депутата, реалізація яких обумовлена діяльністю парламентарія в законодавчому органі і його комісіях та діяльністю депутата у виборчому окрузі. Таким чином, він пропонує наступну класифікацію:

1) права й обов’язки, реалізація яких обумовлена діяльністю депутата в законодавчому органі та його комісіях і комітетах,

2) нормативно визначені принципи координації діяльності органів законодавчої і виконавчої влади. [11, с. 149]

Нудненко Л.А. не обмежується лише поділом повноважень депутата на загальні групи (повноваження депутата в законодавчому органі, повноваження депутата у виборчому окрузі), а пропонує класифікувати права й обов’язки депутата і в середині таких груп.

Так, повноваження депутата в законодавчому органі вона розділяє на:

1) повноваження на засіданнях парламенту;

2) повноваження пов’язані з участю в роботі постійних комітетів і комісій;

3) повноваження пов’язані з участю в депутатських об’єднаннях;

4) повноваження під час депутатських слухань [11, с. 150].