51. Порядок внесення змін до конституції України

За порядком внесення змін Конституція України наближена до жорстких конституцій, що підтверджується такими чинниками:

1) Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157 Конституції України);

2) Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157 Конституції України);

3) законопроект про внесення змін до Конституції України не може розглядатися Верховною Радою України без наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України (ст. 159 Конституції України);

4) законопроект про внесення змін до всіх розділів Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 154 Конституції України);

5) законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І, Ш, XIII, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 155 Конституції України);

6) законопроект про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України (ч. 1 ст. 156 Конституції України);

Таким чином, Конституція України за ступенем складності процедури внесення до неї змін, подібно до Конституції США, є досить жорсткою.

52. Функції конституції

Функції Конституції України це основні напрями і способи н впливу на ті відносини, які існують і розвиваються у суспільстві та державі. Через функції розкривається сутність і призначення конституції, її місце і роль як у системі регулювання найважливіших і найзагальніших суспільних відносин, так і в загальному процесі державотворення та правотворення.

Вітчизняний учений В.В. Кравченко виокремлює тільки юридичну, політичну та ідеологічну функції.

Конституції України властиві такі функції: політична, юридична, установча, правотворча, правоохоронна, інтегративна (системотворча), організаційна, ідеологічна тощо.

Зміст юридичної функції Конституції України полягає у визначенні місця конституції в ієрархічній системі правових актів держави.

Установча функція Конституції України полягає в тому, що вона встановлює найважливіші інститути суспільства (політичні партії, громадські організації та ін.) і держави (глави держави, парламенту, уряду, органу конституційної юрисдикції та ін.), є основою для розвитку національної законодавчої бази, нормативного закріплення правового статусу людини і громадянина. Установча функція конституції спрямована на утвердження і визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, форми держави (правління, режиму, устрою).

Інтегративна (системотворча) функція Конституції України полягає у тому, що вона об'єднує правову систему держави, визначає основні напрями взаємоузгоджених зв'язків між людиною, суспільством і державою на основі конституційних норм і принципів.

53. Визначення результатів виборів народних депутатів

Стаття 100. Офіційне оприлюднення результатів виборів

1. Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб'єкта висування, виборчого округу (загальнодержавний чи номер одномандатного), у якому обраний депутат.

2. Офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів є підставою для звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення дії іншого представницького мандата особи, обраної депутатом.

54. Установча функція ВРУ

Одним із найважливіших чинників побудови демократичної, соціальної, правової держави, формування громадянського суспільства є функціонування парламенту – найвищого виборного органу законодавчої влади, який за допомогою представництва різних верств населення здійснює презентацію інтересів усього народу. Верховна Рада, як представницький орган України, відіграє значну роль у вітчизняному державотворчому процесі, життєдіяльності суспільства і держави, реалізуючи свою діяльність за допомогою функцій. Парламент має багато напрямків діяльності, і це не суперечить його природі, оскільки він бере участь у здійсненні ряду функцій держави, як об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної),так і владних (законодавчої, установчої тощо). Проблематика функцій Верховної Ради України є актуальною, оскільки від ефективної діяльності парламенту безпосередньо залежить рівень народного представництва та захисту інтересів громадян України.

Установча функція парламенту насамперед пов’язана зі формою правління держави та встановленням системи органів публічної влади і реалізується шляхом прийняття Конституції. Крім того, вона передбачає наявність широких номінаційних повноважень, тобто повноважень, пов’язаних з призначенням, обранням, наданням згоди на призначення або звільнення посадових осіб, а також із формуванням органів публічної влади. Це виявляється як у запровадженні нових посад або скасуванні вже існуючих на законодавчому рівні, так і у призначенні або обранні на вже існуючі посади чи звільненні або відкликанні з них або надання згоди на такі дії. Як зазначає Ж.М. Пустовіт, установча функція – це право Верховної Ради формувати інші органи державної влади та власні внутрішньопарламетські структури в порядку, межах і способах, передбачених Конституцією та законодавством України [7, с. 64]. Основними напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є створення власних, парламентських структур; формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил, тощо [9, c. 1].

55. Статус судді в Україні

Правовий статус суддів визначається Конституцією України (статті 124-130), Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та іншими правовими актами. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі і присяжні.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та названого Закону (ст. 51) призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Незалежність судді забезпечується згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"