6. Виборче право і виборча система України

Виборче право - це система правових норм, регулюючих суспільні відносини, пов'язані з виборами органів державної влади і місцевого самоврядування. Виборче право - один з інститутів конституційного права.

Під виборчою системою України слід розуміти передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. При цьому за порядком визначення результатів виборів розрізняють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчу систему.

В основі мажоритарної системи лежить принцип більшості при визначенні результатів голосування. Обраним вважається кандидат (або список кандидатів), що отримав встановлену більшість голосів виборців.

Пропорційна система має два різновиди.

1. Пропорційна система на загальнодержавному рівні, коли створюється єдиний багатомандатний виборчий округ в масштабах всієї країни і виборці незалежно від місця проживання голосують за єдині загальнонаціональні партійні списки.

2. Пропорційна виборча система, заснована на ряді багатомандатних округів, коли депутатські мандати розподіляються на основі впливу партій в округах.

У ряді країн ( в тому числі в Україні ) з пропорційною системою діє т.зв. виборчий поріг (ценз). Для того, щоб бути представленою в законодавчому органі, партія повинна отримати не менш певного відсотка голосів виборців — подолати виборчий поріг. У європейських країнах він звичайно не перевищує 4-5 % ( в Україні – 3%). Виборчий поріг перешкоджає слабким партіям одержати місця в парламенті, що де-факто приводить до пропажі поданих за них голосів, які пропорційно діляться між партіями, що подолали ценз.

Джерелами виборчого права України, що закріплюють порядок організації і проведення виборів в Україні є Конституція, Закони України: ’’ Про вибори народних депутатів України ’’, «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів ’’.

Законодавчо сформульовані наступні головні принципи виборчого права в Україні:

- загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування;

- вільного і рівноправного висунення кандидатів в депутати;

- гласності і відвертості;

- рівних можливостей для всіх кандидатів в проведенні виборчої кампанії;

- неупередженості до депутатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування.

6. Конституційні основи організації і діяльності прокуратури

Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспорт­ні та інші спеціалізовані прокуратури.

До органів військових прокуратур, зокрема, належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізо­нів (на правах міських).

Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури займає Гене­ральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України. Генеральний прокурор України має першого заступника та за­ступників і затверджує структуру Генеральної прокуратури Украї­ни і Положення про її структурні підрозділи. Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Конституційними функціями прокуратури є:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосу­вання кримінального закону та міри покарання підсудному.

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом