6. Суверенітет України та його Констититуційне закріплення

Суверенітет - це політико-правова властивість держави, зміст якої полягає в ЇЇ праві самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні політичні питання без втручання інших держав, організацій, осіб. Конституція України, як і більшість інших конституцій, розрізняє три види суверенітету - суверенітет держави, суверенітет народу і суверенітет нації.

Державний суверенітет — верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері. Поняття "державний суверенітет", висвітлене в преамбулі Декларації, розкривається в десяти її розділах. Декларацію було покладено в основу нової Конституції, низки прийнятих законів України; вона визначає позиції республіки під час укладення міжнародних договорів. Необхідно вказати, що Декларація, прийнята ще за часів СРСР, була спрямована на забезпечення суверенітету України у складі СРСР, тому окремі її положення застаріли, хоча в цілому вона не втратила свого значення й дотепер.Національний суверенітет — повновладдя нації, її реальна можливість вільно вирішувати всі питання свого національного життя аж до створення самостійної держави. Народний суверенітет — повновладдя народу, який здійснює свою невід'ємну й неподільну владу самостійно й незалежно від інших соціальних сил. У різних країнах юридичне закріплення та реальне існування цих трьох видів суверенітету різне. Так, нині в Україні всі три види суверенітету знайшли юридичне закріплення в Декларації.

У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм народного суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього випливає наявність двох форм реалізації народного суверенітету: Безпосередня (пряма), основними формами якої є:

Вибори — процес формування державних органів шляхом голосування.

Референдум — процес голосування усього населення держави або певної його частини з метою вирішення важливих питань державно-суспільного життя.

Представницька форма передбачає участь громадян в управлінні державними та суспільними справами через представників; більш поширений спосіб повсякденного управління справами держави.

6. Поняття виборів та їх види

Вибори – це одна з форм прямого народовладдя та передбачений Конституцією та законами України процес, унаслідок якого шляхом таємного голосування певна спільність людей формує конституційно якісний і кількісний склад представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Види виборів:

1. за територіальної ознакою: загальнодержавні (загальнонаціональні); місцеві (локальні, комунальні, адміністративні);

2. за об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу: вибори парламенту – вибори до Верховної Ради України;

вибори на посаду Президента України; вибори представницького органу територіальної автономії – вибори ВР АРК; вибори представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад); вибори сільських, селищних, міських голів;

3. з огляду на правові наслідки: дійсні; недійсні;

4. за часом проведення: чергові; позачергові або дострокові; повторні; вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських), які вибули; вибори, що проводяться у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці;

5. за кількісною ознакою участі виборців: загальні (основні); часткові (додаткові).