Екзаменаційний білет № 17
Конструкція неповоротного відвалу бульдозера.
Відвал виготовляють у вигляді коробчатої зварної конструкції з накладками (жорсткості) твердості, привареними до тильної сторони. Штовхаючі коробчаті бруси 6 передніми кінцями шарнірно з'єднують із вушками тильної сторони відвала, а задніми — із запряжними шарнірами 8, плити яких приварені до балок гусеничних візків трактора. Підкоси з'єднують верхню частину відвала з вушками штовхаючих брусів; перестановкою підкосів можна змінювати кут різання в межах 45-60°. Внаслідок трудомісткості операцій з перестановки підкосів їх замінюють гідроциліндрами.
Бульдозерним обладнанням іноді оснащують інші землерийно-транспортні машини (автогрейдери, екскаватори, навантажувачі), у яких це обладнання є допоміжним. Бульдозери можуть розробляти талі й мерзлі попередньо розпушені ґрунти. Як базові машини для бульдозерів найчастіше використають гусеничні трактори потужністю від 55 до 650 кВт, рідше колісні трактори або тягачі потужністю 75 — 1200 кВт.
Рис. 1. Конструктивна схема бульдозера з неповоротним відвалом
Для виконання підготовчих робіт на раму бульдозера навішують додаткові види робочого обладнання: кущорізи, викорчовувачі, збирачі й ін. Бульдозери нерідко випускають у комплекті з розпушувачами й канавокопачами, що навішуються позаду машини.
Бульдозер пошарово зрізує ґрунт й одночасно переміщує його волоком по поверхні землі до місця укладання. Бульдозери застосовують для зведення насипів із ґрунтів бічних резервів, розробки виїмок, грубого планування поверхонь земляних споруджень, для засипання ровів, траншей, обвалування споруджень, а також для підготовчих робіт — валки окремих дерев, зрізки чагарнику, корчування окремих пнів і каменів. Бульдозери використовують також для розподілу ґрунтових відвалів при роботі екскаваторів і землевозов, утворення штабелів сипучих матеріалів (піску, щебенів) і їхньої подачі до переробних агрегатів, для снігоочищення, формування терас на косогорах, виробництва розкривних робіт у кар'єрах
Конструкція, призначення та принцип дії гідротрансформатора.
Гидротрансформатор (турботрансформатор), или конвертер крутящего момента (англ. torque converter) — устройство, служащее для передачи и преобразования крутящего момента от двигателя внутреннего сгорания к коробке передач, и позволяющее бесступенчато изменять крутящий момент и частоту вращения, передаваемые на ведомые валы. Чаще всего используется с АКПП или вариаторами.
Применение[править | править вики-текст]
Гидротрансформаторы широко используются на транспорте: от легковых автомобилей и легких вилочных погрузчиков до сверхтяжелых специальных грузовых шасси. Чаще всего работают с планетарными коробками передач, хотя встречаются и сочетания с обычными двух- и трехвальными конструкциями. Популярность снабженных гидротрансформатором машин в зависимости от региона может очень сильно различаться. Так, на конец ХХ века в Западной Европе около 20 % легковых автомобилей имели гидротрансформатор. Подавляющее большинство гидротрансмиссий средней и большой мощности в Европе разработано и строится фирмой Voith в Германии.
В то же время в США их доля составляла порядка 80 %. В последние годы из легкового автомобилестроения гидротрансформаторы вытесняются автоматизированными или «роботизированными» механическими коробками передач.
В СССР, а позднее в СНГ использовались в гидродинамических трансмиссиях автомобилей «Волга», «Чайка» и ЗИЛ, многоцелевых тягачах МЗКТ и КЗКТ, семействеБелАЗ, автобусах ЛАЗ-695Ж и ЛиАЗ-677, на тракторах ДТ-175С и Т-330 и на ряде маневровых тепловозов (ТГМ3, ТГМ6, ТГК2) и магистральных локомотивов — ТГ102, ТГ16, ТГ22. Кроме того, гидротрансформаторы используются в трансмиссиях некоторых типов подъемных кранов и экскаваторов с канатным приводом рабочих органов, в приводах рудничных и карьерных ленточных конвейеров. Также гидротрансформаторы устанавливались в привод гребных винтов самого мощного в СССР буксира-толкача Маршал Блюхер, что позволяло двигателям теплохода-гиганта эффективно работать на малых скоростях без применения гребных винтов регулируемого шага.