Канали відеотелефонного зв’язку

Різниця між телевізійним та відеофонним зв’язком полягає у тому, що останній організується по каналам з обмеженою смугою. Тому звичайно передається зображення з меншим числом рядків розгортки (близько 250), і вдається звузити смугу частот відеосигналу до 1 МГц. Техніка передачі даного зображення не відрізняється від аналогічної передачі при телевізійному зв’язку.

Можна додатково зменшити смугу частот, якщо врахувати, що деякі елементи зображення, що передається, рухаються повільніше, ніж інші.

Структурна схема відеофонного зв’язку

В абонентську установку входять передавальна камера та екран прийомного пристрою, а також телефонний апарат.

З виходу абонентської установки відеосигнал надходить у місцевий комутатор. При необхідності виходу на міжміську мережу відеосигнал подається на міжміський комутатор і далі по лінії дальнього зв’язку надходить на аналогічний міжміський комутатор прийомної сторони. З виходу міжміського комутатора відеосигнал подається по ЛЗ місцевої мережі на місцевий комутатор, потім по абонентській лінії до абонентської установки прийомної сторони.

Для зменшення впливу завад на відеосигнал його при передачі по лінії дальнього зв’язку перетворюють з аналогової форми у цифрову. Для організації двостороннього зв’язку абонентів необхідні три пари проводів: дві для кожного напряму передачі і третя для організації двостороннього телефонного каналу тональної частоти, який використовується для телефонного зв’язку, передачі сигналів управління (набору номера), сигналів взаємодії та контролю. Дві пари, що використовуються для організації відеотракту, комутуються за допомогою схеми комутації по сигналам, які надходять по третій парі.

Канали передачі телеграфних повідомлень

Телеграфний зв’язок належить до дискретних видів зв’язку. В залежності від виду струму, що використовується, розрізняють телеграфування постійним і змінним струмом, а в залежності від способу взаємодії передаючих та приймальних пристроїв різних станцій – синхронне та стартстопне телеграфування.

При телеграфуванні постійним струмом використовують однополюсне та двополюсне телеграфування. При однополюсному телеграфуванні для передачі інформації використовуються однополярні імпульси та паузи між ними, при двополюсному – імпульси двох полярностей. Другий спосіб забезпечує більшу завадостійкість.

При телеграфуванні змінним струмом (тональне або частотне телеграфування) використовують різні методи модуляції, тобто елементи кодової комбінації передаються модульованими частотними сигналами.

Телеграфування постійним струмом використовується при передачі телеграфних повідомлень по фізичним лініям зв’язку, а змінним струмом – по каналах ТЧ.

Синхронне телеграфування передбачає синхронну та синфазну роботу розподільників передаючого та прийомного телеграфних апаратів. Для здійснення такої роботи в інформацію, яку передають, вводять спеціальні синхронізуючі та синфазуючі сигнали.

При стартстопному телеграфуванні розподільники передаючого та прийомного апаратів запускаються та зупиняються одночасно. Це досягається введенням у кодову комбінацію спеціальних стартового та стопового одиничних елементів.

Спотворення телеграфних сигналів

Спотворення – зміна форми чи довжини отриманих імпульсів порівняно з переданими. Розрізняють два види спотворень: крайові спотворення та дроблення імпульсів. Крайові спотворення викликають зміщення початку і/або кінця одиничного елемента відносно їх дійсного положення на передаючій стороні. Дроблення викликають зміну полярності імпульсу або його частини.

Канали телеграфного зв’язку

При телеграфуванні використовують частотний, часовий та частотно-часовий розподіл каналів. Телеграфні канали організовуються по фізичним лініям зв’язку та по каналам ТЧ багатоканальних систем передачі, котрі працюють по провідним повітряним та кабельним лініям зв’язку, по короткохвильовим, радіорелейним, тропосферним, іоносферним, супутниковим лініям радіозв’язку.

Лекції 26. Оптичний зв’язок. Лазери та принципи модуляції в оптичних лініях зв’язку

Особливості оптичного зв’язку

Оптичний зв’язок здійснюється у діапазоні електромагнітних хвиль оптичної частини спектру з частотами від 310¹¹ до 310¹⁶ Гц.

Головними перевагами оптичних систем зв’язку є потенціально велика ширина смуги, що займається оптичним діапазоном, порівняно з радіодіапазоном, а також можливість реалізації більш направленої передачі електромагнітної енергії у просторі.

Лазери у оптичних лініях зв’язку

Лазери (laser, Light Amplification by Stimulated Emission of Radiation) – прилади, що підсилюють світлові хвилі за рахунок вимушеного випромінювання. Випромінювання лазерів має ряд особливостей:

1. часова та просторова когерентність;

2. строга монохроматичність;

3. велика потужність;

4. вузькість пучка.

Ці особливості обумовлюють використання лазерів у оптичних системах зв’язку, перш за все у космосі. Застосування лазерів для зв’язку в атмосфері та під водою є дещо складнішим, але можливим.