Прямий радіозв'язок

Прямий радіозв'язок використовується для зв'язку між абонентами і може здійснюватися як між стаціонарними установками, так і з мобільними. На передавальній стороні встановлюється передавач, на приймальні - приймач. Для прямого радіозв'язку використовуються діапазони KB і УКВ.

Розглянемо побудову лінії прямого радіозв'язку на прикладі організації системи короткохвильового зв'язку.

Правильний вибір робочих частот у діапазоні KB дозволяє одержати порівняно мале затухання сигналів у порівнянні з каналами, організованими в інших діапазонах частот. Це обумовлюється особливістю поширення KB на великі відстані (див. п. 7.2), коли вони переносять майже дзеркальне відбиття від шарів іоносфери. Однак при поширенні KB виникає багатопроміневість, тобто на прийомну антену приходить кілька променів. При цьому амплітуда прийнятих сигналів виявляється непостійною, тобто піддається завмиранням, що часто носять селективний характер, коли смуга частот одночасно завмираючих сигналів у середньому коливається від 300 до 600- 700 Гц.

Особливості поширення KB визначили характеристики систем радіозв'язку, що використовують даний діапазон частот. Такі системи, як правило, мають велику довжину з вузькосмуговими каналами шириною 1-3,5 кгц.

Приклад структурної схеми KB системи зв'язку:

Рис. 7.1. Структурна схема KB системи зв'язку:

Тфа - телефонний апарат;

Тга - телеграфний апарат;

Фка - факсимільний апарат;

М - модулятор;

ДМ - демодулятор.

Системи KB радіозв'язку будуються з урахуванням рекомендацій МККР. Передавачі мають від одного до чотирьох телефонних каналів зі смугами 2750 Гц чи два канали зі смугами 3100 чи 5900 Гц. У системі використовується односмугова модуляція. Телефонні канали можуть ущільнюватися телеграфними і факсимільними зв'язками. Потужність передавачів вибирається рівною одному з наступних значень: 1; 5; 20-30; 80- 100 квт.

При використанні для побудови ліній прямого радіозв'язку частот діапазону УКВ зв'язок здійснюється на короткі відстані (1-30 км), тому що в цьому випадку використовується властивість УКВ поширюватися в межах прямої видимості. Як правило, такі системи забезпечують організацію телефонного каналу для диспетчерських служб різного призначення.

Класифікація радіорелейних ліній (ррл)

- за пропускною здатністю: багатоканальні (з числом каналів більше 300), середньої ємності (від 60 до 300 каналів) і малої ємності (менш 60 каналів);

- за застосуванням: стаціонарні магістральні багатостовбурні РРЛ великої ємності і великої довжини (до 12 тис. км); зонові стаціонарні РРЛ середньої ємності обласного і республіканського значення і РРЛ, для використання на відгалуженнях від магістральних ліній (довжиною до 1000 км і більш); малоканальні РРЛ районного значення;

- за способом поділу каналів: РРЛ із ЧПК і РРЛ із ВПК;

- за діапазоном використовуваних частот: РРЛ дециметрового, сантиметрового і міліметрового діапазонів.

За структурою радіорелейна лінія являє собою ланцюжок приймально-передавальних станцій, між антенами яких на інтервалі майже завжди забезпечується пряма видимість. Величина інтервалу Rн між радіорелейними станціями (РРС) визначається по наближеній формулі. Для випадку гладкої сферичної поверхні Землі з радіусом кривизни R0 і при висоті підвіски антен h1 і h2 (мал.) за умови, що Ro>>h1 і Ro>>h2, довжина інтервалу (км).

,

де h1 і h2- висота антен відповідно передавальної і приймальної сторін, м; RO - 6370 тис. км - радіус Землі. Тоді

.

Як видно з виразу , довжина інтервалу зростає пропорційно кореню квадратному з висоти антени h. Однак величини h1 і h2 доцільно збільшувати до деякої межі. Звичайно стовпи вежі, на яких встановлюються антени РРЛ, мають висоту 40-70 м. Виходячи з цього, у реальних умовах довжина інтервалу складає 55±(15-20) км. Найбільш поширена в застосуванні.

Відбитий сигнал може заглушити основний, якщо буде прийнятий у протифазі, виникне суперзавада.

Усувається застосуванням посилюючих станцій.

У радіорелейних схемах використовуються стовбури.

Стовбур - один телевізійний чи 600 телефонних. Один з них завжди залишають як резерв. Станція: 4, 6, 8, 10 стовбурів.

Випромінювачі до 10 Ут.

Види антен:

• параболічного типу ,

• рупорно - параболічного типу ,

• багато вібраторні синфазні ,

• рідше застосовуються - перископічного типу(дзеркальні).

В 1-3 є спільна завада: відстань від системи до апаратури повинна бути дуже малою (хвилевод).Тоді застосовується 4-й тип.