2. Формування української лексикографії – підсумки

Розвиток української лексикографії й мовознавства був завжди зумовлений актуальною політичною ситуацією в Україні. На формуванні лексикографії також відображалися суспільно-культурні потреби народу та стан літературної мови. Для ліпшого уявлення розвитку лексикографічної теорії та практики слід додати ще один розділ, в якому розвиток лексикографії буде розподілено на окремі етапи та пояснено формування лексикографії згідно з даними умовами.

Давньоруський період

Освіта на території України почала розвиватися ще за часів існування Київської Русі у ХІ - ХІІІ ст. Значна увага в цей час була звернена на мову, адже саме мова й мовознавство дали підставу для розвитку інших дисциплін.

Словникарство зародилося на Україні в ХІІІ ст. Головним центром писемності стала Києво-печерська лавра. Тут виходили списки незрозумілих слів, взятих із церковнослов’янських книг. Розвиток освіти, і лексикографії в тому числі, був припинений вторгненням татарів на територію України та зруйнуванням Києва. Культурний центр пересунувся із Києва на Галичину (Львів). На превеликий жаль, жодні лексикографічні праці з цього періоду не збереглися.

Середньовіччя

Після поразки азійських племен Україна була розподілена на значну кількість князівств, які протягом XIV ст. були приєднані до міцніших сусідів. Деякі князівства дісталися Польщі, інші Литві та східні області були поневолені Московською державою. Український народ в цей час перебував під соціальним, релігійним та культурно-національним гнітом. Боротьба народа проти цього гноблення та феодалізму відбивалася у рукописних і друкованих книгах. Крім церковнослов’янської мови, почала формуватися проста мова українського народа, а саме тому виникали словнички незрозумілих слів з відповідниками в українській мові.

Більших успіхів було досягнено протягом ХVI - XVII ст., коли з’явилися двомовні перекладні словники, граматики – перші друковані праці. Возз’єднання із Росією наприкінці XVII ст. сприяло підвищенню освіти, культури, мови тощо. Протягом XVII та XVIII ст. вийшло декілька лексикографічних праць, орієнтованих на просту мову, але ця мова на кінці XVIII ст. занепала та у зв’язку з цим більше таких словників не з‘явилося.

Лексикографічна практика періоду нової літературної мови

Від кінця XVIII ст. розпочався новий етап у розвитку лексикографії, який був також зумовлений важливою подією в історії України – приєднанням правобережних українських земель до Росії.

Словникарська робота зосередилася на нову українську літературну мову. Лексикографічна практика приділяла увагу збору щонайбільшої кількості української лексики. На підставі виниклих реєстрів були укладені перші українсько-російські словники. Також було утворено перший повний український словник. Пізніше, у 30-х роках ХІХ ст. лексикографічна робота поширилася також на західну Україну. Там, у зв’язку із географічною позицією, орієнтувалися на німецько-українські та польсько-українські роботи. Підсумовуючи, можна про цей період говорити, як про продуктивний та визначний етап у формуванні української лексикографії.

Подальший розвиток української лексикографії знову пов’язаний із політичними та соціальними умовами тієї доби. Україна з середини ХІХ ст. до 1917 р. знаходилася під гнобленням царизму. Розвиток української культури і науки було припинено, навіть якщо й виникали словники українською мовою, то часто не було можливості їх випускати.

Українська лексикографія пожовтневого періоду

Після Жовтневої революції Україна зазнала істотних змін. По-перше, Україна проголосила свою незалежність. По-друге, українська культура звільнилася від російського впливу та почала розвиватися власним напрямком. Українська лексикографія дійшла не тільки до якісного збагачення, але були докладніше розпрацовані теоретичні засади укладання словників. Виходили різні види словників – від перекладних, термінологічних, по словники синонімів, мови окремих авторів тощо.

Від 40-х років посилився тиск з боку СРСР та українська інтелігенція була практично ліквідована. Під нечуваним тиском українські мовознавці відхилилися від народної мови та почалися орієнтуватися на російську. Саме тому виникали переважно українсько-російські або термінологічні словники. З кінця 50-х років ситуація на Україні покращилася. Виходили великі перекладні словники, вчені зосередили свою увагу також на термінологічні словники та словники для середніх шкіл. Словникарська робота в 2-ій половині ХХ ст. підтримувалась різними науковими організаціями. Значних успіхів здобула українська лексикографія в галузі методології лексикографічної роботи.

Витворені праці стали важливим підґрунттям для подальшої лексикографічної роботи в новому періоді після набуття незалежності України.

Сучасна лексикографія

Кінець ХХ ст. характеризується значними змінами. Україна зрештою стала незалежною державою. У зв’язку з цим, українська мова узаконена єдиною державною мовою України. За сучасної доби українська лексикографія розвивається без національних обмежень і стає більш різноманітною, намагаючись задовольняти потреби суспільного життя.

Тематичні словники

Велику роль у створенні першого тематичного словника мав П. М. Роже, який при укладанні “Тезауруса” намагався охопити весь лексичний фонд англійської мови. Простежується одна важлива риса цієї праці – її дидактична спрямованість, таким чином Роже намагався підвищити рівень володіння мовою, збагатити лексичний запас її носіїв, показати їм, наскільки англійська мова багата різноманітними лексичними засобами вираження думок. Саме ця ідея “Тезауруса” Роже – приносити велику навчальну користь – має своє продовження у такому типі ідеографічного словника, як тематичний словник, який зараз активно використовується у навчальному процесі. За словами сучасних дослідників, вивчення слів за темами є набагато ефективнішим, ніж вивчення ніяк непов’язаних між собою слів.

Основною ознакою тематичного словника, як свідчить сама його назва, є тематичне розташування слів певної мови з урахуванням навчальної спрямованості посібника. При цьому такий словник зазвичай є перекладним, оскільки значна їх більшість подає тематично згруповану лексику однієї мови з одночасним перекладом іншою мовою. Тематичний словник може мати різний об’єм, це залежить від задуму укладачів. Він може бути або дуже великим з максимальною кількістю лексичних одиниць даної мови, або може бути укладений і на основі лексичного мінімуму, але при цьому в ньому буде наведена найважливіша лексика для оволодіння мовою. Тематичний словник являється словником активного типу, в який включено комунікативний матеріал. Це означає, що користувач може одночасно з його допомогою вивчати розмовну мову. Тематичне групування дає можливість вивчати лексику системно, що сприяє її кращому запам’ятовуванню. Тематичні словники призначені для користувача, який вже має основні знання з даної мови, на відміну від орфографічних або орфоепічних словників, які ставить собі за мету подавати детальну інформацію з галузі граматики. Саме тому значна частина тематичних словників не містять граматичних особливостей, а також відмінювання того чи іншого слова. Подається лише наголос та неспівпадіння у роді, числі тощо, що необхідне для правильного вживання певного слова. У світовій лексикографії існує велика кількість варіантів цих словників. Узагальнено їх можна згрупувати так: 1) неперекладні–перекладні (одномовні–багатомовні); 2) ілюстративні–неілюстративні; 3) лексичні мінімуми–великі за обсягом; 4) друковані на папері–комп’ютерні; 5) за способом розташування лексики всередині тематичних груп; 6) за характером рівнів мови, представлених для опрацювання у словнику.

Щодо сучасної слов’янської тематичної лексикографії, то тут ми спостерігаємо певне відставання. За кількістю виданих тематичних словників першість належить польській та російській лексикографіям, в активі яких є чимало різних варіантів тематичних словників. При цьому потрібно зазначити, що наприклад, російська тематична лексикографія зародилась ще у Середньовіччі, коли у староросійській лексикографії стали популярними словники-розмовники, що їх активно видавали у Московській Русі у XV–XVII ст. Як стверджує дослідниця староросійської лексикографії Л.Ковтун, тематичне об’єднання лексики наявне у таких словниках, як “Ръчь жидовськаго языка” та “Ръчь тонкословия греческаго”. Найпоширенішим варіантом тематичного словника у сучасній слов’янській лексикографії є перекладний (переважно двомовний) тематичний словник навчального типу, який подає тематично згруповану лексику однієї мови з її одночасним перекладом іншою мовою. . Типовими перекладними тематичними словниками є словники, створені на матеріалі польської мови. Це “Słownik tematyczny rosyjsko-polski”, “Słownik tematyczny języka niemieckiego”, який є фактично польсько-німецьким, хоча це і не відображено в його назві, “Rosyjsko-polski słownik tematyczny”, а також тематичні словники, створені на базі української мови – “Українсь- ко-англійський тематичний словник”, “Базовий тематичний німецько-український словник”, “Базовий тематичний словник з іспанської мови”. Трапляються також, хоча і значно рідше, одномовні тематичні словники, які призначені для кращого засвоєння рідної мови її носіями. До такого типу належить наприклад “Систематски речник српскохрватскога jезика”, який містить оновлений і доповнений з часу першого видання словника у 1940 р. лексичний матеріал, згрупований у майже 4 тис. тематичних розділів.

Ілюстрований тематичний словник є також цікавим видом тематичного словника. В ньому всі слова семантизуються малюнками. . Це, з одного боку, обмежує можливості добору лексичного матеріалу (в межах 2–3 тис. лексичних одиниць), оскільки важко зобразити за допомогою малюнків, наприклад, абстрактні поняття. З іншого боку, малюнки є важливим засобом унаочнення, подають більшу інформацію про предмет. При вивченні іноземної мови наявність прямого зв’язку між назвою предмета і його зображенням дають незаперечний позитивний результат, стимулюючи розвиток образного мислення користувача.

Переважна більшість тематичних словників налічує в середньому 9–12 тис. слів, відібраних із основного словникового складу мови. Це дає можливість досить глибоко засвоїти мову в рамках вимог навчальних програм. Можна виділити декілька варіантів тематичного словника залежно від того, яким способом розміщенний лексичний матеріал у тематичних розділах. Частіше за все слова у тематичних розділах і групах розташовані асоціативно (попереднє слово ніби “тягне” за собою наступне). Можливе і розташування слів за алфавітом, але воно не відповідає самій ідеї тематичності словника і трапляється у навчальних тематичних словниках досить рідко. Наступним варіантом є розташування словникового матеріалу за частинами мови. Цей принцип використаний і польськими лексикографами при створенні “Słownikа tematycznеgo języka niemieckiego” та болгарськими при роботі над “Тематичен руско-български речник”.

Тематичні словники можуть відрізнятися і оформленням. Окрім традиційних, друко- ваних на папері, існують комп’ютерні тематичні словники. Перевагою такого виду тематичних словників є те, що комп’ютерна версія дає можливість постійно поповнювати тезаурус словника. Таким оригінальним явищем комп’ютерної лексикографії є “Англо- русский тематический словарь”, який можна знайти у мережі Internet за адресою: http://www.anriintern.com/eng.

Тематичний принцип організації словникового матеріалу є зручним не лише для лексики. Як свідчать нові розробки у сучасній слов’янській лексикографії, тематичний принцип успішно застосовано у фразеологічних словниках при класифікації синтактичних одиниць – словосполучень і речень. Тематичне групування фразеологізмів дає змогу виявити і показати системний характер фразеологічного багатства певної мови, підійти до його вивчення комплексно, таким чином сильно підвищуючи ефективність словника, розкрити варіантність фразеологізмів окремої семантичної групи. З цього приводу заслуговує на особливу увагу “Slovník české frazeologie a idiomatiky”, який відрізняється від інших тлумачних фразеологічних словників способом розміщення матеріалу, оскільки фразеологізми, об’єднані загальним значенням, згруповані до ширших тематичних розділів. За способом організації фразеологізмів близький до чеського видання і “Словарь образных выражений русского языка”, котрий можна охарактеризувати як тлумачно-тематичний фразеологічний словник активного типу, що сприяє ефективному засвоєнню фразеологіч- ного багатства мови завдяки наявності прикладів вживання фразеологічних одиниць у мовленні. Вказані словники являються одномовними, тобто вони мають за мету систематизувати і пояснити значення фразеологізмів однієї мови. Та цей принцип доцільний і при вивченні іноземної фразеології у двомовних словниках, адже організація словникового матеріалу навколо певної теми скеровує користувача до системного вивчення фразеологічного складу даної мови. З цього приводу на особливу увагу заслуговує “Русско-болгарский тематический словарь фразеологизмов”. Цікавим з точки зору вибору словникового матеріалу є “Тематический словарь сокращений современного русского языка” (містить близько 20 тис. сучасних ско- рочень російської мови). Але цей словник не претендує на всю повноту охоплення мовного матеріалу, оскільки утворення скорочень у мові – процес безперервний , який особливо активізується в період політичних і соціально-економічних змін. Саме тому будь-який словник є лише відображенням певного етапу розвитку мови. Складність і своєрідність класифікації такого лексичного прошарку мови, як скорочення, вимагала чітко продуманої схеми добору тем і підтем, яких у словнику налічується 84, та способу розміщення мовного матеріалу всередині тем та підтем. Автор вирішив це питання, розташувавши всі скорочення в тематичних групах в алфавітному порядку. Отже, представлені типи тематичного словника розкривають їх розмаїття, а також їх важливу роль у навчальному процесі і вирішенні багатьох проблем, пов’язаних із вибором способу організації мовного матеріалу, представленого для опрацювання у словнику. Тематичний принцип класифікації матеріалу – найбільш зручний і доцільний для комплексного вивчення різних рівнів лексичної системи даної мови. Саме тому сучасна слов’янська лексикографія повинна розвивати цей напрям ідеографічної лексикографії, доповнюючи його новими підходами та варіантами.

Створення нових словників зумовлено і постійними змінами у суспільному житті, які відразу ж знаходять своє відображення у мові. До таких видань належатиме і “Українсько-болгарський тематичний словник”, проект якого розробляють викладачі кафедри слов’янської філології Львівського національного університету імені І.Франка. Словник, відображаючи нові процеси в усіх сферах суспільного життя, має на меті заповнити прогалину в українсько-болгарській лексикографії, оскільки наявне видання не задовольняє потреб користувачів української і болгарської мов. Останнім часом почали виходити українсько-західноєвропейські тематичні словники. Але беручи до уваги наявність великої кількості перекладних українсько-західноєвропейських та інших типів словників, поява тематичних словників не внесе таких значних змін, які були б очевидними при створенні українсько-інослов’янських тематичних словників. . Це пояснюється передовсім незадовільним станом українсько-інослов’янської лексикографії, яка розвивається вкрай повільно і представлена у деяких випадках одиничними виданнями. Таким чином, на сьогодні актуальною є проблема створення українсько-інослов’янських тематичних словників, які можна використовувати одночасно і як звичайні перекладні словники, і як навчальні посібники чи додатки до навчальних програм.

Тематичний словник

Людина

бакенбарди, баки - bokombardy

блондин -blondín

блондинка - blondína

борода – brada

борода довга–dlhá brada

борода коротка – kratká brada

брови - obočie

брюнет – brunet, tmavovlasý

брюнетка – btunetka, tmavovlaska

вага - váha

вигляд (зовнішній) - výzor

виглядати втомленим–vyzerať unavene

виглядати добре – vyzerať dobre

виглядати погано – vyzerať zle

вираз (обличчя) – výraz

високий – vysoký

вії - riasy

вії довгі – dlhé riasy

вії короткі – kratké riasy

волосся - vlasy

волосся каштанове–hnedé vlasy

волосся кучеряве – kučeravé vlasy

волосся руде – ryšavé vlasy

волосся світле – svetlé vlasy

волосся сиве – šedivé vlasy

волосся чорне – čierné vlasy

вуса – fúzy

вухo - ucho

глухонімий – hluchonemý

глухота - hluchota

голова - hlava

голос - hlas

горб - hrb

горбатий - hrbatý

губи - pery

губи товсті - hrubé pery

губи тонкі – tenké pery

далекозорий – ďalekozraký

дальтонізм – farbosleposť

дитина - dieťa

дитинство - detstvo

дошкільний вік – predškolský vek

жінка - žena

загибель – záhuba, smrť

загибель передчасна – predčasná smrť

загибель трагічна – tragická smrť

заїка – jachtavý, koktavý človek

заїкання - koktanie

зір – zrak

зір добрий – dobrý zrak

зір поганий – zlý zrak

зрілість – zrelosť

зріст – vzrast, poszaba

зріст високий – človek vysokej postavy

зріст низький – človek nízkej postavy

зріст середній–priemerná výška

інвалід - invalid

інвалідний візок - invalidný vozík

кінчик носа – konček nosa

колір волосся – farba vlasov

колір очей – farba očí

короткозорий – krátkozraký

косоокий – škuľavý

косоокість– škúlenie

костиль – skobový klinec

крематорій– kremátorium

кремація–kremácia

кульгавий – kuľhavý, chromý

кульгати – kuľhať, krívať

лисий – plešivý, holohlavý

лисина – lysina, plešina

лисіти – plešivieť

лупа (у волоссі) – lupiny

менструація - menštruácia

eešteeee trebaa doplnit!

Тіло людини

aорта – aorta, srdcovnica

апендикс – slepé črevo

артерія – tepna

бік – strana, bok

брова– obočie

бронхи– priedušky

будова тіла–stavba tela

вена – žila, véna

волосся – vlasy

вухо – ucho

гіпофіз­- hypofýza

голова– hlava

головний мозок – mozog

голосові зв’язки – hlasivky

горло – hrdlo

горлянка – hrtan

гормон – hormón

гортань – hrtan

груди – prsia

грудна клітка – hrudník

губа – pera

долоня – dlaň

дотик – dotyk

живіт – brucho

жовч – žlč

жовчний міхур – žlčník

зад(грубе) – zadnica

залоза – žľaza

залоза вилочкова - týmus, brzlík

залоза грудна/молочна - prsná/mliečna žľaza

залоза надниркова – nadoblička

залоза підшлункова – podžalúdková žľaza

залоза щитовидна – štítna žľaza

зіниця – zrenica, zornička

зір – zrak

зуб – zub

кадик, адамове яблуко – ohryzok

кал – výkal, trus

кишечник товстий – hrubé črevo

кишечник тонкий – tenké črevo

кишка – črevo

кишка пряма - konečník

коліно – koleno

кора головного мозку – mozgová kôra

кришталик – šošovka

кров – krv

кровообіг – krvný obeh

кров’яний тиск – krvný tlak

легені – pľúca

литка – lýtko

лопатка – lopatka

маківка (голови) – temeno hlavy

матка - maternica

мигдалик – mandľa

мозкові клітини – mozgové bunky

мозок – mozog

мозочок – mozoček

м’язи – svaly

наднирник – nadobličky

нерв – nerv

нирка - oblička, ľadvina

ніготь – necht

ніс – nos

нога – noha

нюх – ňuch, čuch

обличчя –tvár

око – oko

орган – organ

орган слуху – sluchový organ

органи дихання – dýchadlá

органи мовлення – rečové organy

органи статеві – genitálne organy

органи травлення – zažívacie ústroje

очі – oči

палець – prst

палець безіменний - prstenník

палець середній – prostredník

палець великий – palec

палець вказівний – ukazovák

палець мізинний – malíček

пеніс – penis

передпліччя – predlaktie

перенісся – koreň nosa

печінка – pečeň

півкулі мозку – polovice mozgu

підборіддя – brada

піднебіння – podnebie

піхва – pošva

плазма – plazma

плече – rameno

потилиця – tylo, zátylie, zátylok

пуп – pupok

п’ята – päta

райдужна оболонка – dúhovka

рот – ústa

ротова порожнина – ústna dutina

рука – ruka

селезінка – slezina

серце – srdce

сеча – moč

сечовий міхур – močový mechúr

сечовід – močovod

сідниця – pol zadku

скроня – spánok

слина – slina

слух – sluch

смак – chuť

сперма – sperma

сперматозоїд – spermatozoid

спина – chrbát

спинний мозок – miecha

статевий член – pohlavný úd

статеві органи – pohlavné organy

стегно – stehno

стравохід – pažerák

ступня – chodidlo

тім’я – temeno

травлення – trávenie

трахея – priedušnica

тулуб – trup

чоло – čelo

шия – krk

шкіра – koža

щелепа – horná čeľusť, dolná sánka

щелепа верхня - čeľusť

щелепа нижня - sánka

щока – líce

яєчко – semenník

яєчник – vaječník

язик – jazyk

ясна – ďasno

Сім’я – rodina

бабуся – babka, stará mama

багатодітний – mnohodetný

батьки – rodičia

батько – otec

брат – brat

вітчим – otcim, nevlastný otec

двоюрідна сестра, кузина – sesternica

двоюрідний брат, кузен – bratranec

дитина – decko

дівчина – dievčina, dievča

дівчинка – dievčatko

дідусь – deduško, dedko

діти – deti

дочка – dcéra, dcérka

дружина – manželka

дружина брата, невістка – švagriná

дружина сина, невістка – nevesta

дядько з батьківської сторони – strýc, strýko

дядько з материної сторони – ujo, ujec

жінка –žena

зовиця – švagriná

мати – matka, mať

мачуха – macocha, nevlasná matka

наречена – nevesta, snúbenica

наречений – ženích, snúbenic, verenec

невістка – nevesta, synova manželka

немовля – dojča, bábä

неповнолітній – neplnoletý, nedospelý

онук – vnuk

онука – vnučka

опікун – poručník, tútor

опікунство – poručenstvo

племінник, небіж (син брата) – synovec

племінник, небіж (син сестри) – synovec

племінниця, небіж (дочка брата) – neter

племінниця, небіж (дочка сестри) – neter

подружжя – mazželstvo

прабабуся – prababka, prastará mama

прадід – praded

прийомна дитина – zverenec

прийомна мати – pestúnka

рідня – príbuzní, rodina

родичі близькі - blízki príbuzní

родичі далекі – vzdialení príbuzní

родич – príbuzný

свояк – švagor

сестра – sestra

сирота – sirota

тато – otecko

тітка – teta, tetka

тітка по батькові – teta z otcovej strany

тітка по матері – teta z materinej strany

удівець – vdovec

удова – vdova

усиновлення – adoptovanie

холостяк – slobodný

хлопець – chlapec

хлопчик – chlapček

хрещена мати – krstná mať

хрещений батько – krstný otec

чоловік – muž, manžel

юнак – mládenec

Риси характеру – povahové črty

байдужість – ľahostajnosť

балакучість – mnohovravnosť

безвольний – bezvladný

бездушність – bezcitnosť

безпосередній – bezprostredný

безтактність – netaktnosť

безтурботний – bezstarostný

ввічливість – úctivosť

веселий – veselý

відвертий – úprimný, otvorený

впертість – tvrdohlavosť

вразливий – citlivý

гарячковий – horúčkovitý

делікатність – jemný, delikatný

добродушність – dobrodušný, doromyselný

довірливий – dôverčivý

допитливість – skúmavosť

дотепний – vtipný

егоїзм – egoizmus, sebeckosť

екзальтований – výstredný

емпіричний – empirický

жвавість – živost, čulosť

жорстокість – krutosť

заздрісність – závisť

запальний – prchký

зухвалість – bezočivosť

кмітливість – dôvtip

люб’язність – láskavosť, prívetivosť

мовчазний – mlčanlivý

мрійливий – blúznivý

мстивий – pomstivý

мужність – statočný

нахабний – bezočivý

нерозважливість - nerozvážny

нестійкий – nestály

ніжність – nežnosť

пихатий – namyslený

постійність – stály

прагматичний - pragmatický

привітність – prívetivosť

радісний – radostný

сентиментальність – sentimentálnosť

сердечність –srdečnosť

скритість – uzavretosť

скромність – skromnosť

скупість – kúposť

слабкий – slabý

спокійний – pokojný

тактовність – taktnosť

терпимість – znášanlivosť

тихий – tichý

цікавість – zvedavosť

чванливість – namyslenosť

чемність – zdvorilosť

чесність – čestnosť

Скелет – kostra

вилиця – lícna kosť

гомілкова кістка – píšťala, holenná kosť

гомілкова кістка велика – veľká píšťala

гомілкова кістка мала – malá píšťala

грудна кістка – hrudník

зв’язки – väzivo

кістка – kosť

кістковий мозок – kostná dreň

ключиця – kľúčna ksť

коліннa чашечка – jabĺčko

крижі – kríže

ліктьова кістка – lakťová kosť

лобкова кістка – panva

лопатка – lopatka

носова кістка – nosová kosť

підʾязикова кістка – jazylka

плечова кістка – ramenná kosť

променева кістка – vretenná kosť

ребро – rebro

стегнова кістка – stehnová kosť

суглоб – kĺb

таз – panva

тім’я – temeno

тім’яна кістка – temenná kosť

тканина кісткова – kostné tkanivo

тканина сполучна – spojivové tkanivo

тканина хрящова – chrupka

хребет – chrbtica

хрящ – chrupavka

череп – lebka

щелепа – čeľusť

щелепа верхня – čeľusť

щелепа нижня – sanka

Одяг – oblečenie

берет – baret

білизна – bielizeň

блузка – blúzka

босоніжки – sandále

бретельки – ramienka

брюки – nohavice

бюстгальтер – podprsenka

весільна сукня – svadobné šaty

взуття – obuv

головний убір – čelenka

гольф – rolak

ґудзик – gombík

джемпер – kardigan

джинси – džínsy, rifle

дощова накидка – pláštenka

жилет – vesta

каблук – podpätok

калоша – galoša

капелюх – klobúk

капці – kapce

кишеня – vrecko

кімоно – kimono

колготки – pančuchy

комбінація – kombine

комбінезон – kombinéza

комір – golier

костюм – kostým, oblek

краватка – kravata

кросівки – botasky

купальник – plavky

куртка – bunda

лижний костюм – lyžiarska kombinéza

майка – tričko

манжета – manžeta

накидка – pláštenka

одяг – oblečenie

одяг військовий – vojenské oblečenie

одяг народний – kroj

одяг цивільний – civil

пальто, плащ – kabát, plášť

пантофлі, капці – papuče

панчохи – pančuchy

пелерина – pelerína

піджак – sako

підкладка (для взуття) – podložka

підкладка (для одягу) – podšivka

підошва – podrážka

підтяжки – traky

плащ – plášť

поля (капелюха) – krempa

пояс – pás, spasok

пряжка – spona, pracka

рукав – rukáv

рукавиці – rukavice

сандалі – sandále

сорочка – košeľa

спідниця – sukňa

сукня – šaty

теніска – tričko

труси – trenírky, slipy

туніка – tunika

туфлі – topánky

фартух – zástera

фата – závoj

фрак – frak

футболка – tričko

халат – župan

хустка – šatka

циліндр – valec

черевики - topánky

чобітки – čižmy

шаль – šál

шапка – čiapka

шарф – šál

шкарпетки – ponožky ……….

шорти – kraťasy, šortky

штани – nohavice …….