1. 1917 - 30-Ті роки

Цей період займає у розвитку української лексикографії значне місце. Його характерною рисою є розгортання лексикографічної роботи. Цей факт зумовлений виникненням української державності після Жовтневої революції, хвилею українізації, що було завершено становленням української мови державною. Переважна більшість що було завершено становленням української мови державною. Переважна більшість опублікованих словників намагалася задоволити потреби суспільства та максимально повно подати своєрідну українську лексику. Саме тому з’явилися словники, в яких автори намагалися створювати слова з морфем української мови та не запозичували лексику з інших мов.

Слід зазначити, що з погляду якості та теоретичних принципів лексикографічна робота вказаної доби знаходилась на недостатньому рівні. Для цього періоду характерні істотні методологічні хиби при укладанні словників: створювання штучних слів, ігнорування інтернаціональних елементів, заміна термінів діалектизмами тощо.

Головними інституціями, які проводили лексикографічну роботу, були Комісія для складання словника української живої мови при АН України та Інститут української наукової мови. Їх працівниками було розроблено перші теоретичні засади для укладання словників під назвою Інструкція для складання словників. Лексикографічну роботу цього періоду слід розподілити за мовною спрямованістю на:

• перекладні загальномовні українсько-російські словники:

• Словник української мови Д. Яворницького (1920, 8200 слів)

• Словарь української мови Б. Грінченка (1924)

• перекладні загальномовні російсько-українські словники:

• Російсько-український словник С. Іваницького і Ф. Шумлянського (1918, 35 000 слів)

• Практичний російсько-український словник (1926)

• Академічний словник або Російсько-український словник (1924-33), виданий АН України (наявністю значної кількості синонімів компенсував відсутність синонімічного словника)

• термінологічні словники: медичні, природничі, ботанічні, технічні тощо. Серед них слід згадати передусім:

• Словник ботанічної номенклатури (1928)

• Практичний словник сільськогосподарської термінології (1931)

• Філософський словничок (1920)

• інші типи словників, як наприклад:

• Історичний словник українського язика (1930)

• Німецько-український словник (1927)

2. 1933 - 50-Ті роки хх ст.

На другому етапі ХХ століття значно зменшилася продукція нових словників та лексикографічна робота перебувала у застою. Виникла ситуація була спричинена репресіями проти української інтелігенції, боротьбою з українським буржуазним націоналізмом та уніфікацією української лексики. Українська мова не була сприймана як рівноправна та з боку СРСР їй були створені перешкоди на дорозі до лексичної самостійності. Істотні зміни настали передусім у галузі термінології. Для виправлення попередніх українських термінів виникали спеціальні термінологічні бюлетені. Одночасно виходили термінологічні словники для середньої школи, як наприклад Російсько-український словник математичної термінології для початкової школи (1934). До основних загальномовних словників належать Російсько-український словник (1937), укладений С. Василевським та Є. Рудницьким, який містив бл. 45 000 слів та був спрямований на найвживанішу лексику та фразеологію обох мов. Цю саму назву одержав і словник М. Калиновського, виданий у 1948 році. Його склали на підставі тодішніх досліджень української та російської лексикографії та його обсяг був 80 000 реєстрових слів та фразеологічних сполучень. У 50-х роках розгорнулася робота над іншомовними словниками. Так, зокрема, у 1948 р. виник English-ukrainian dictionary, в якому подані найвживаніші англійські слова та звороти та у 1952 р. Українсько-англійський словник. Варто згадати також такі іншомовні словники, як Французько-український словник (1955) та спеціальний Словник іншомовних слів (1949). Крім того були укладені словники мови письменників, найчастіше орієнтовані на Шевченка, напр., Шевченкова лексика. Словопокажчик до поезії Т.Г.Шевченка (1951). Для зазначеного періоду було характерним і те, що українські мовознавці під впливом попередніх термінологічних бюлетенів почали розпрацювати теоретичні засади складання різних словників.