PREŠOVSKÁ UNIVERZITA V PREŠOVE

FILOZOFICKÁ FAKULTA

SLOVENSKO-UKRAJINSKÝ TEMATICKÝ SLOVNIK

(ČLOVEK)

Bakalarská práca

Študijný program: ruský jazyk a kultúra – ukrajinský jazyk a kultúra

Študijný odbor: prekladateľstvo a tlmočnictvo

Školiace pracovisko: Katedra ukrajinistiky

Školiteľ: Mgr. Jarmila Kredátusová, PhD.

Prešov, 2016

Oksana Peter

ПРЯШІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ В ПРЯШЕВІ

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

СЛОВАЦЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК

(ЛЮДИНА)

Бакалаврська робота

Навчальна програма: українська мова і література

Спеціальність: перекладознавство

Кафедра: Кафедра україністики

Керівник: Mgr. Ярміла Крелатусова, PhD.

Пряшів, 2016

Оксана Петер

Čestné vyhlásenie

Čestne vyhlasujem, že som bakalarskú prácu vypracovala samostatne na základe svojich vedomostí s využitím informačných zdrojov uvedených v zozname bibliografických odkazov.

Prešov 19. 4. 2016 .........................................................................

ABSTRAKT

Peter, Oksana. Slovensko-ukrajinský tematický slovnik(človek). [bakalarská práca]. Prešovská univerzita v Prešove (Prešov, Slovensko). Filozofická fakulta. Katedra ukrajinistiky. Školiteľ: Mgr. Jarmila Kredátusová, PhD. Stupeň odbornej kvalifikácie: bakalar. Prešov, FF PU, 2016.

Hlavným cieľom bakalarskej práce je vytvoriť slovník, v ktorom sa budu nachadzať slova z danej témy a ich ekvivalenty v slovenskom jazyku. Bakalarská práca sa delí na tieto časti: úvod, teoretická časť, praktická časť a záver. V úvode uvádzame informacie o lexikológii. V teoretickej časti úvadzame širsie informacie o vývine lexikologie a taktiež informacie o tematickývh slovnikach a ich klasifikacijí. V praktickej časti sme vytvorili vlastný ukrajinsko-slovenský tematický slovník.

Абстракт

Петер, Оксана. Словацько-український тематичний словник(людина). [бакалаврська робота]. Пряшівський університет у Пряшеві (Пряшів, Словакія). Філософський факультет. Кафедра україністики. Керівник: Mgr. Ярміла Крелатусова, PhD. Ступень спеціальної кваліфікації: Бакалавр. Пряшів: Філософський факультет Пряшівського університету в Пряшеві, 2016.

Головною метою бакалаврської роботи є створити словник, в якому будуть знаходитися слова з даної теми і їх еквіваленти в словацькій мові. Бакалаврська робота складається з: вступу, теоретичної частини, практичної частини та висновку. Вступ містить загальну інформацію про лексикологію. В теоретичній частині ширше ознайомлюємось з історією розвитку лексикографії, а також з інформацією про тематичні словники та їх класифікацію. В практичній частині ми створили свій власний українсько-словацький тематичний словник.

1. Лексикографія. Типологія словників. Розвиток української лексикографії.

У зв’язку з укладанням Словацько-українського тематичного словника, який є додатком до цієї бакалаврської роботи, вважаємо за потрібне пояснити основні поняття лексикографії, її завдання та предмет вивчення; ознайомити із укладанням і різновидами словників, а також з історією української лексикографії.

1.1 Лексикографія

Лексикографія (від грец. Λεξικογραφία; від грец. Λεξικόν - «словник» і грец. Γράφω - «пишу») – словникарство, розділ мовознавства, що займається створенням словників та їх теоретичних засад.¹

У рамках лексикографії потрібно розрізняти лексикографічну теорію, яка включає в себе основні проблеми лексикографії, з якими зустрічається лексикограф у своїй роботі та власне лексикографічну практику, тобто практичні питання щодо збору лексикографічного матеріалу, його розробку та з рештою укладання словникового тексту. Лексикографія дуже тісно пов’язана з іншою мовознавчою дисципліною – лексикологією. Головним завданням якої є пояснення незрозумілих слів, яке здійснювалося початково у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописних книг. Лексикографія займається словникарським кодифікуванням лексики будь-якої мови.

Основним предметом лексикографії є слово. Будь-який словник містить в собі певну кількість слів конкретної досліджуваної мови або мов, тобто з точки зору лексикографії потрібно розглядати слово і мову.

Одним із головних завдань лексикографії є укладання словників, адже «словник є корисним помічником для спеціальної термінологічної роботи, а також для стилізації наукового тексту, тому що в них наочно зібрані спеціальні назви та звороти» (переклад ––О.П)². М. Рильський говорив про словники: "Словники різного типу... - потрібні учителям та учням, і журналістам, і письменникам та перекладачам, і вченим, і просто читачам. Потрібні буквально всім. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби у словнику, ніколи не заглядала до нього, ніколи ним не користувалась. Отже, словникова справа має надзвичайно велике значення в культурному будівництві..." 

сучасна лексикографія – надзвичайно потужна і добре розвинена галузь мовознавчої науки, яка відіграє важливу роль у збереженні культурних цінностей будь-якого народу.

2. Типологія словників

Вчені вибирають різні критерії для класифікації словників. Їх можливо розділити, наприклад, за характером (енциклопедичні та лінгвістичні словники), за змістом (перекладні й одномовні словники), за макроструктурою (мініатюрні, малі, середні та великі словники) тощо.

Так, зокрема, у підручнику сучасної української мови під загальною редакцією О. Д. Пономарева знаходимо наступну класифікацію словників:

1) словники енциклопедичні – Українська радянська енциклопедія (у 12 томах, 1977-1985), Українська літературна енциклопедія (у 2 томах, 1988-1990), Українська мова: Енциклопедія (2000), УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія (1999, 2003), Енциклопедія українознавства (у 3 томах, 1994-1995) та ін.

2) словники лінгвістичні (філологічні) – власне-мовні словники, котрі можна далі розділити на:

а) словники перекладні – Російсько-український словник (у 4 томах, 1924-1933)

- словники двомовні – Великий чесько-російський словник (2005)

- словники багатомовні – Німецько-французько-італійсько-латинський словник (1628)

б) словники одномовні далі поділяються на:

- словники тлумачні – Шкiльний тлумачний словник української мови (2009)

- словники міжслівних зв'язків – тобто, словники синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні; Словник синонімів української мови (2001), Словник паронімів української мови (1986)

- словники діалектні – Діалектний словник північно-добруджанської говірки села Муругиль над Дунаєм (1969)

- словники історичні – Історичний словник українського язика ( у 2 томах, 1930-1932)

- словники довідково-лінгвістичні – тобто, словники етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів Словник труднощів української мови (1989), Фразеологічний словник української мови ( у 2 томах, 1993)

Тлумачні словники поділяють на:

а) словники іншомовних слів – пояснюють значення запозичених з різних мов слів та їхнє походження; Словник іншомовних слів (1974)

б) одномовні термінологічні словники – Словник термінології Європейського Союзу (2007)

в) словники мови письменників – Словник Лесі Українки (2009)

Крім вищеназваних словників існують ще інші, котрі мають теоретичне і практичне значення щодо дослідження складу мови, а саме словники історичні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.