2. 4. Специфіка функціонування кольорових деталей.

Досліджуючи внутрішій світ художнього твору, необхідно звернути увагу і на його кольористику як важливий функціональний засіб «генерування естетичної енергії» [26, с. 11].

Яскравим прикладом є деталь кольору в епізоді, де селяни хотіли стратити Пилипа Милю і його товариша за крадіжку меду. Ю. Мушкетик зображує людську екзистенцію в складних обставинах соціальної взаємодії, коли людині потрібно зважитись на вибір, який межує з трагічним розв’язанням життя, із загрозою смерті. Тут Ю. Мушкетик використовує сугестивний спосіб створення враження, що полягає в наявності в тексті певних «живописних» вкраплень, які навіюють потрібне пейзажно - кольористичне враження: «Жовтіли стерні, подекуди ще стояли полукіпки, дві горлиці летіли до лісу. І поле, і ліс, і горлиці видалися мені чорними, чорний кінь тягнув чорного воза, за возом ішли чорні люди» [43, с. 279].

Жовтий колір - символ сонця, світла, дня - в очах Івана перекривається чорним, що асоціюється з негативною семантикою - недобрими мотивами (смертю, тугою, смутком, тривогою), ніччю, мороком, що разом ідентифікується, як людина з чорною душею. Але чорний колір у цьому епізоді є ще й заперечливим: незважаючи на те, що ці люди працьовиті, поважно й мудро ставляться до землі, мають достаток, всередині вони «чорні».

Таким чином, домінуючим чинником у відтворенні трагедії, емоційного потрясіння юнака рішенням натовпу, є кольорова деталь, - опозиція світло - темрява, - «чорний», що ще більше увиразнює фраза «а може то йшли круки». Зазначимо, що використання орнітонімів у цьому фрагменті також не є випадковим. Спираючись на класифікацію назв птахів у дослідженні Ю. Лебеденко «Використання символів-орнітонімів» [34] зазначимо, що горлиця належить до позитивно конотованих символів-орнітонів, у той час як крук – до негативно конотованих. Таким чином, можемо спостерігати ще один доказ градації оцінності символів.

Художник слова кількома штрихами передає емоційний стан героя, використовуючи експресивну кольорову деталь і проводячи паралелі з пейзажем. Через кольорові враження письменникові вдалося відтворити реальний перебіг психічних процесів, порухів душі людини в їх дійсній складності.

Потрібно зазначити, що Ю. Мушкетик вдало використовує кольорову деталь і в змалюванні групових портретів, майстерно зображаючи колективний настрій. Яскравий прикладом є такий епізод: «Тепер уже бачив не сотню облич, а одне, спотворене гримасою гніву, з великими, вибалушеними очима, темною діркою рота, з якої вилітали погрози, прокляття, свист» [43, с. 287]. Означення «темною» асоціюється з брудом, невіглаством, ницістю й передає всю озлоблену божевільність одурілого натовпу.

Таким чином, безсумнівно, вивчення художньо-образної функції кольору має важливе значення для проникнення в естетичну своєрідність роману. Кольорова палітра функціонує як своєрідний компонент пейзажу і портрету. Разом з іншими художніми засобами вона досліджує характери, розкриває внутрішній світ персонажів, докладно відтворює емоції та бажання, створює відповідну своєрідність змальованого життя.