Зміст
1.Бронхоектатична хвороба.Поняття,патогенез 3
1.1Класифікація 5
2.Клініка 6
3.Діагностика,диференційна діагностика бронхоектатичної хвороби 7
4.Диспансерізація хворих бронхоектатичною хворобою 9
4.1 Профілактика захворювання.......................................................................9
5.Лікувально-фізична культура при бронхоектатичній хворобі........................10
6.Лікування бронхоектатичної хвороби..............................................................12
7.Статистичні дані……………………………………………………………………………………………13
8.Висновок…………………………………………………………………………………………………........18 9. Література……………………………………………………………………………………………………19
Вступ
Бронхоектатична хвороба є захворюванням, яке характеризується такими необоротніми змінами, як деформація і розширення бронхів. У результаті, бронхіальне дерево стає функціонально неповноцінним і в ньому формується гнійно-запальний хронічний процес. Після цих змін бронхи називаються бронхоектазами або бронхоектазом.
Близько 0,5-1,5% населення мають бронхоектатичну хворобу. Розвивається бронхоектатична хвороба в основному, у віці від п'яти до двадцяти п'яти років. Протікає бронхоектатична хвороба, як рецидивуюча бронхолегенева інфекція, а супроводжується нападами кашлю, при якому виходить мокротиння. Бронхи, при виникненні бронхоектатичної хворобою, уражаються або частково, або повністю.
Бронхоектатична хвороба. Поняття, патогенез
Бронхоектатична хвороба - хронічне захворювання, одним з основних проявів якого служать бронхоектази - патологічне розширення бронхів. Бронхоектатична хвороба виникає у дорослих частіше при хронічному бронхіті і хронічної пневмонії, у дітей - після грипу, коклюшу, кору. Відбуваються при цьому патологічні зміни в бронхолегеневій системі які ведуть до зниження еластичності в стінці бронхів і виникнення гратчастих, циліндричних формоутворень, заповнених мокротою і гноєм. В патогенезі бронхоектатичної хвороби важливу роль відіграють порушення прохідності великих (лобарних, сегментарних) бронхів, які зумовлюють порушення їх дренажної функції, затримку секрету та формування обтураційного ателектазу.
На думку А.Я. Цигельника (1968) жоден процес в легенях не є наслідком розвитку бронхоектазій так , як це власне спостерігається при обтураційному ателектазі. Це важливе положення підтверджується закономірним розвитком бронхоектазій на тлі ателектазу, який зумовлений порушенням прохідності бронху аспірованим стороннім тілом, рубцевим стенозом. Ателектазу може сприяти зниження активності сурфактанту, або вроджене або пов’язане із запальним процесом. Обтурація бронха і ретенція бронхіального секрету ведуть до розвитку гнійного процесу, який локалізується більш дистально від місця обтурації. Це другий важливий фактор в патогенезі бронхоектазій, зумовлює прогресування незворотніх змін у стінках бронхів (перебудова слизової оболонки з повною або частковою загибелю миготливого епітелію, який забезпечує бронхіальний дренаж, дегенерація хрящевих пластинок, гладкої мускулатури із заміною їх на фіброзну тканину). Зниження резистентності стінок бронхів до дії так званих «бронходилатуючих сил» (підвищення ендобронхіального тиску внаслідок кашлю, розтягнення секретом, що нагромадився, від’ємний внутрішньоплевральний тиск, який підсилюється в результаті зменшення об’єму ателектазованої частинки легень) веде до стійкого розширення просвіту бронхів. Важливу патогенетичну роль бронхоектазій відіграє порушення прохідності більш дрібних бронхів, які розміщені більш дистально від сформованих розширень. Ступінь і характер обтурацій цих бронхів можуть супроводжуватись розвитком ателектазу, емфіземи легень. Виявлено патогенетичний зв’язок між бронхоектазіями та захворюваннями верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, синуїти, аденоїди), які спостерігаються досить часто у хворих на бронхоектазії, особливо у дітей. Цей зв’язок пояснюється, очевидно, недостатністю захисних механізмів респіраторного тракту, а також постійним інфікуванням верхніх і нижніх дихальних шляхів, які ведуть до своєрідного замкнутого кола.
Експіраторний стеноз бронхів та трахеї теж має значення в патогенезі бронхоектазій. Літературні дані свідчать про те, що при бронхоектатичній хворобі виявляються порушення легеневого кровообігу. Цей факт також може служити певною ланкою патогенезу цього захворювання.
Таким чином, патогенез включає фактори, які призводять до розвитку бронхоектазій і фактори, що викликають їх інфікування (Окороков А.Н., 2001; Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І., 2005).
До розвитку бронхоектазій призводять:
обтураційний ателектаз, що розвивається у разі порушення прохідності бронхів;
зниження стійкості стінок бронхів до дії бронходилатуючих сил;
розвиток запального процесу в бронхах у разі його прогресування призводить до регенерації хрящових пластинок, гладкої м’язової тканини з наступною заміною фіброзною тканиною та зниженням стійкості бронхів.
До інфікування бронхоектазів спричиняються такі механізми:
порушення відкашлювання, застій та інфікування секрету в розширених бронхах;
порушення функції системи місцевого бронхопульмонального захисту та імунітету.
За результатами дослідження А.Й. Борохова і Р.М. Палєєва (1990) виявлено, що у гнійному місці бронхоектазів найчастіше знаходять клебсіелу, синьо-гнійну паличку, золотистий стафілокок, рідше стрептокок, протей. В той же час як Н.А. Мухін (1993) стверджує, що на його думку досить часто виявляються мікоплазми.