Висновки до розділу 2

Сьогодні Ужгородська швейна фабрика - відомий у Європі виробник високоякісного стильного одягу. Постійне вдосконалення швейних технологій, високий рівень підготовки висококваліфікованих кадрів, розширення виробництва сформували бездоганний імідж та ділову репутацію підприємства на європейському ринку. Це дає можливість зміцнювати налагоджені зв’язки з партнерами, започатковувати нові ділові відносини та виходити на якісно вищий рівень співробітництва.

Підприємство одним з перших у галузі легкої промисловості України акредитоване незалежною агенцією з Великобританії по системі управління якістю ISO 9002:1994. У 2002 р. здійснено перехід до новішого стандарту - ISO 9002:2000. Якість виробів забезпечується 100% контролем продукції на всіх етапах виробництва відповідно до стандартів "AQL", діє сувора процедура "зламаної голки". Завдяки гнучкості системи контролю за якістю, підприємство може запроваджувати різні методи забезпечення якості, відповідно до необхідних вимог.

Докладно розглянувши сутність поточних зобов’язань та документи з їх первинного обліку можна сказати, що оскільки, раціональна організація контролю за станом розрахунків за зобов'язаннями підприємства сприяє зміцненню договірної і розрахункової дисципліни, виконання зобов'язань по поставках продукції в заданому асортименті і якості, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни потрібно значну увагу приділити первинним документам, правильності їх оформлення. Правильне відображення поточних зобов'язань у фінансовій звітності дозволяє надати користувачеві повну, правдиву та неупереджену інформацію про результати діяльності підприємства для прийняття користувачами рішень, тож з метою кращого ознайомлення із справами при аналізі поточних зобов’язань потрібно також приділити увагу зведеним документам, що допоможе дати чіткіший і глибший висновок про поточні зобов’язання підприємства.

Можна додати, що для вдосконалення обліку поточної заборгованості слід виключити доходи майбутніх періодів та забезпечення зі складу поточних зобов’язань, а також використовувати сучасні інформаційних систем.

Розділ 3. Економічний аналіз зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності

3.1 Завдання та джерела інформації для аналізу

В даний час аналіз господарської діяльності займає важливе місце серед економічних наук. На основі результатів аналізу розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення. Економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх і є основою наукового управління виробництвом, забезпечує його об'єктивність та ефективність.

Керівництво підприємства повинно чітко уявляти за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати капітал. Від того наскільки оптимальна структура капіталу, наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежить фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності джерел формування капіталу має виключно важливе значення [1, с. 67].

Методика проведення аналізу господарської діяльності являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів спрямованих на досягнення певних результатів.

Методика включає [21, с. 43]:

• характеристику об'єкта дослідження,

• мета і завдання аналізу об'єкта,

• систему показників аналізу,

• розрахункові формули,

• джерела інформації,

• методи обробки економічної інформації,

• методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів аналізу. 

Об'єкт дослідження – поточні зобов'язання ПрАТ “Ужгородська швейна фабрика”.

Метою аналізу поточних зобов'язань є вивчення обсягу, структури, і руху деякої частини фінансових ресурсів підприємства і рівня ефективності їх використання для вироблення раціональної політики залучення позикових коштів. 

Завдання аналізу поточних зобов'язань та платіжної дисципліни підприємства полягають у наступному [14, с. 58]:Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: [навч. посіб.] / К.В.Ізмайлова. – К.: МАУП, 2003. – 148 с.

• вивчити склад, структуру і динаміку залучення позикових коштів в аналізованому періоді;

• визначити в динаміці питома вага товарного кредиту, фінансового кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів використовуваних підприємством;

• вивчити склад конкретних кредиторів підприємства та умови надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів, ці умови розглянути з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового та товарного ринків;

• визначити вартість різних джерел залучення капіталу; визначити граничний обсяг залучення позикових коштів;

• вивчити ефективність використання позикових коштів в цілому і окремих їх форм на підприємстві (у цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу).

Система показників аналізу поточних зобов'язань та платіжної дисципліни підприємства [17, с. 267]:

• натуральні;

• вартісні (абсолютний розмір джерел формування коштів (у цілому і за видами) на певний момент або за певний період часу);

• кількісні (темпи зростання, приросту абсолютних розмірів джерел коштів (у цілому і за видами));

• якісні ( структура джерел коштів і показники ефективності використання);

• питомі (оборотність, показники платоспроможності і ліквідності). 

Джерелами інформації для аналізу поточних зобов'язань та платіжної дисципліни підприємства є [24, с. 257]:

• господарське та фінансове законодавство;

• облікова інформація: звітний бухгалтерський баланс, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, дані за відповідними рахунками, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу;

• кредитні договори з банками;

• договори з постачальниками із зазначенням форми розрахунків.

Позаоблікова інформація (публікації в пресі, наукові статті, укладення аудитора). 

Методи обробки економічної інформації [31, с. 317]:

• економіко-логічні (порівняння, угруповання, методи експертних оцінок і т.д.);

• економіко-математичні (методи математичної статистики, графічний матричні методи і т.д.).

Методичні прийоми узагальнення результатів аналізу: оцінка фінансового стану; розрахунок прогнозу; розрахунок втрачених можливостей; контроль виконання рішень тощо. Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

Загальна схема фінансового аналізу включає три взаємопов'язані блоки (рис. 1.1). 

Основні завдання аналізу фінансового стану – визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за період. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розбиваються на такі аналітичні блоки: структурний аналіз активів і пасивів; аналіз фінансової стійкості; аналіз платоспроможності та ліквідності; аналіз необхідного приросту власного капіталу [32, с. 348]. 

Кількісна оцінка та аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства можуть бути здійснені за двома напрямками [27, с. 148]: 

• ступеня виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання; 

• рівнем ефективності використання ресурсів підприємства (для цього, як правило, використовують різні показники оборотності.

Аналіз стану та погашення поточних зобов'язань підприємства

I  Аналіз фінансового стану підприємства  Аналіз структури та динаміки короткострокового позикового капіталу

II  Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства Аналіз показників ефективності та інтенсивності використання короткострокового позикового капіталу

II  Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства  Аналіз і прогнозування рівня кредиторської заборгованості підприємства

Розробка шляхів нарощування власного капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства

Рис. 3.1. Схема аналізу стану та погашення короткострокових зобов'язань

При аналізі джерел фінансових ресурсів, їхньої динаміки і структури слід мати на увазі, що оцінка джерел проводиться як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Відповідно до цього різні підходи до аналізу.

Так, зовнішні користувачі (банки, постачальники) оцінюють зміну частки власних засобів підприємства в загальній сумі джерел коштів з точки зору фінансового ризику при укладанні угод; ризик наростає зі зменшенням частки власних джерел коштів.

Внутрішній аналіз джерел майна пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. Основними критеріями вибору служать ступінь ризику, ціна того чи іншого джерела фінансування, умови його використання, термін сплати боргу та ряд інших [29, с. 59].

Таким чином основною метою аналізу поточних зобов'язань та платіжної дисципліни є виявлення потенціалу формування позикових фінансових коштів підприємства за рахунок короткострокових джерел. За результатами аналізу прогнозуються перспективи підприємства, його фінансового становища, платоспроможності, а також робляться рекомендації.