ЗМІСТ

Вступ…………………………...……………………………………………3

Розділ 1 Економічна сутність поточних зобов'язань підприємств...........5

1.1. Теоретичні аспекти обліку та економічного аналізу поточних зобов'язань підприємств……………………..……………………………………5

1.2. Нормативно-правова база обліку та економічного аналізу в управлінні зобов'язаннями підприємства………………………………………16

1.3.Міжнародний досвід обліку та аналізу поточних зобов'язань підприємств………………………………………………………………………20

Висновки до розділу 1…………………………………………………….26

Розділ 2. Бухгалтерський облік короткострокових зобов'язань підприємств………………………………………………………………………30

2.1.Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності........30

2.2. Первинний облік короткострокових зобов'язань підприємств……36

2.3. Синтетичний і аналітичний облік короткострокових зобов'язань підприємств………………………………………………………………………44

2.4. Удосконалення обліку поточних зобов'язань підприємств………..58

Висновки до розділу 2…………………………………………………….

Розділ 3. Економічний аналіз зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності…………………………………………………………………………

3.1 Завдання та джерела інформації для аналізу…………………….…

3.2. Аналіз зобов'язань підприємства та їх ефективності............................

3.3 Удосконалення методики економічного аналізу поточних зобов'язань підприємств і підвищенні його ролі в управлінні підприємством……………………………………………………………………

Висновки до розділу 3……………………………………………………..

Висновки та пропозиції……………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………………

Додатки……………………………………………………………………

ВСТУП

Кожен господарюючий суб’єкт повинен створити систему обліку короткострокових зобов’язань таким чином, щоб вона максимально швидко фіксувала облікову інформацію про наявність та рух поточних зобов’язань на підприємстві. Адже дані про зобов’язання є підставою для прийняття управлінських рішень та проведення подальшого контролю та аналізу стану підприємства. Тому кожен суб’єкт господарювання повинен постійно здійснювати діяльність щодо вдосконалення обліку короткострокових зобов’язань. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання, поточні зобов'язання з огляду на динамічний характер потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків

Актуальність обраної тематики полягає в тому, що у процесі будь –якої господарської діяльності підприємств активізуються їхні економічні відносини з іншими суб’єктами ринку, в тому числі фізичними особами та державними органами, що зумовлює виникнення поточних зобов’язань.

Поточні зобов’язання мають значний вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб’єктів господарюваннядля цього необхідне ефективне управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків. Це можливо лише при достовірності, адекватності і релевантності інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних й дослідження методологічних положень з обліку та аналізу поточних зобов’язань.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• ознайомитися із теоретичними основами обліку та аналізу поточних зобов’язань підприємства;

• опрацювати матеріали аналітичного та синтетичного обліку підприємства;

• висвітлити документальне оформлення операцій з обліку поточних зобов'язань;

• порівняти міжнародний досвід обліку поточних зобов'язань з вітчизняним;

• охарактеризувати загальну фінансово – господарську діяльність підприємства;

• провести аналіз складу, структури, динаміки і якості поточних зобов'язань підприємства;

• здійснити аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

• проаналізувати загальний фінансовий стан підприємства;

• обґрунтувати шляхи вдосконалення аналізу поточних зобов’язань та платіжної дисципліни підприємства.

Об’єктом дослідження є ПрАт «Ужгородська швейна фабрика».

Предметом дослідження є організація та методика обліку та аналізу поточних зобов’язань ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика».

Джерелами вихідної інформації, що використовувалась у дослідженні були наукові статті, монографії, положення (стандарти) бухгалтерського обліку), фінансова звітність підприємства тощо. Теоретичну основу дослідження питання аналізу витрат склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Як основний метод дослідження у курсовій роботі застосований системний підхід до вивчення економічних процесів у їх взаємозв'язку та взаємозалежності з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків.

Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, десяти пунктів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків та пропозицій, списку використаних джерел, трьох рисунків, десяти таблиць та додатків.

Розділ 1. Економічна сутність поточних зобов'язань

1. Теоретичні аспекти обліку та економічного аналізу поточних зобов'язань підприємств

У сучасних умовах економіки виникає потреба у нагальному вирішенні проблем, пов’язаних з зобов’язаннями. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;.

Зобов'язання є об'єктом обліку та виступають джерелом економічної інформації, використовуваної при визначенні та оцінці фінансового стану підприємства, рівня його платоспроможності тощо.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 "Зобов'язання", норми якого застосовують підприємства незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Також порядок визнання, оцінювання та розкриття інформації у фінансовій звітності про зобов'язання регламентуються НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти".

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).

Для правильної організації обліку зобов’язань важливим є:

• визначення моменту виникнення зобов’язання;

• дотримання умов визнання своїх зобов’язань.

У визначенні моменту виникнення зобов’язання загальним правилом є те, що зобов’язання реєструються в обліку тільки тоді, коли здійснена господарська операція, у зв’язку з якою виникає заборгованість. Зобов’язання щодо операцій, які ще не здійснилися та підлягають виконанню у майбутньому, не є заборгованістю і не відображаються в обліку. Наприклад, підписання договору на поставку товарів і послуг у майбутньому є фактом господарського життя, але при цьому дій зі сплати чи поставки не відбувається, і в бухгалтерському обліку такий факт відображення не знаходить. При переході права власності на товар покупцеві за договором в обліку відображаються зобов’язання зі сплати за товар. Невиконання умов договору може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими вже повинна буде відображатися у бухгалтерському обліку.

Для цілей бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на п’ять груп (рис 1.1.):

1. Довгострокові зобов'язання – це всі зобов'язання, які не є поточними, тобто заборгованість, яка не буде погашена протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. До довгострокових зобов'язань належать:

1.1. довгострокові кредити банків – це заборгованість підприємства перед банками за отримані позики, яка не є поточним зобов'язанням;

1.2. інші довгострокові фінансові зобов'язання – це довгострокова заборгованість підприємства, яка виникла у результаті залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

1.3. відстрочені податкові зобов'язання – це податок на прибуток, що підлягає сплаті у майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;

1.4. інші довгострокові зобов'язання – це зобов'язання з терміном погашення більше одного року або одного операційного циклу, які не відносяться до наведених вище зобов'язань.

2. Поточні зобов'язання – це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До таких зобов'язань належать:

2.1. короткострокові кредити банків – це поточна заборгованість підприємства перед банками за отриманими позиками (початковий строк погашення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу);

2.2. поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями – це довгострокова заборгованість, яка переведена до складу поточної і підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати Балансу;

2.3. короткострокові векселі видані – це заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок товарів (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів;

2.4. кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість перед постачальниками і підрядниками за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

2.5. поточні зобов'язання за одержаними авансами – це аванси, які одержані від інших осіб в рахунок наступних поставок продукції (товарів), виконання робіт та надання послуг;

2.6. поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом – це заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податок на доходи фізичних осіб;

2.7. поточні зобов'язання зі страхування – це заборгованість за відрахуваннями на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників;

2.8. поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці – це заборгованість підприємства перед працівниками з оплати праці, в тому числі прирівняними до неї виплатами та депонованою заробітною платою;

2.9. поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками – це заборгованість підприємства перед його учасниками (засновниками), яка пов'язана з розподілом прибутку;

2.10. поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків – це заборгованість підприємства перед пов'язаними сторонами та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

2.11. інші поточні зобов'язання – це зобов'язання з терміном погашення менше одного року або одного операційного циклу, які не відносяться до наведених вище зобов'язань.

3. Забезпечення – це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату Балансу.

Так, особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

4. Непередбачене зобов'язання – це:

– зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

– теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

5. Доходи майбутніх періодів – це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних п ідприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

Рис. 1.1 Класифікація зобов’язань

В залежності від порядку оцінювання зобов'язання поділяються на реальні та потенційні.

Реальними (теперішніми) є зобов'язання за одержаними авансами; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; довгострокові зобов'язання за кредитами банку тощо. Такі зобов'язання відображаються у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів – договори (контракти), накладні, банківські та касові документи.

Потенційні зобов'язання – це зобов'язання, сума і термін платежу за якими не визначені і залежать від подальших подій у майбутньому. Такі зобов'язання:

– умовні зобов'язання – це наслідок умовного факту за яким у майбутньому з високим ступенем ймовірності може відбутись зменшення економічних вигод підприємства;

– оціночні – це зобов'язання, реальна оцінка за якими буде визначена за настання конкретної події (наприклад, забезпечення на виплату відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо).

Передумовами належної організації обліку зобов'язань є:

1) визначення правових підстав для визнання зобов'язань;

2) своєчасне та правильне документування господарських операцій стосовно виникнення та погашення зобов'язань;

3) забезпечення достовірного відображення зобов'язань в обліку та звітності;

4) поточний контроль зміни заборгованості за зобов'язаннями.

Мета операцій із поточними зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов’язань перед кредиторами, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій на підприємстві облікової політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності підприємства.

Зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Зобов’язання поділяють на короткострокові (поточні) і довгострокові.

Поточні зобов’язання призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом одного року, або операційного циклу, якщо він довший за рік з дати балансу.

Зобов’язання, пов’язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу (Внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Зобов’язання, що прямо не пов’язані операційною діяльністю підприємства (податок на прибуток, що підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу.

Дефініції поняття з точки зору різних науковців „Поточні зобов’язання” наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Наукові підходи до визначення поточних зобов’язань Ганусич В.О., Лоя М.І. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

№ п/п	Автор	Визначення
1	2	3
1.	Качалін В.В.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, для ліквідації яких використовуються поточні активи, які могли б бути використані в звичайній діяльності підприємства; це зобов’язання, які можуть бути погашені також за рахунок прийняття інших поточних зобов’язань, тобто шляхом рефінансування. [4, с. 334]
2.	Орлов В.І.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, що оплачуються за рахунок активів чи коштів, отриманих у результаті господарської діяльності; зобов’язання, що включають борги та заборгованість, погашення яких очікується протягом року, а також ті, які задовольняються за рахунок використання поточних активів або створення інших короткострокових зобов’язань. [5]

Продовження табл. 1.1

1	2	3 3
3.	Баффет М., Кларк Д.	Поточні зобов’язання – це борги та інші зобов’язання, що компанія має погасити в межах року, це кошти, які компанія винна постачальникам за товари та послуги, надані в кредит. [6, с. 48]
4.	Абалмасова Н.С., Терещенко В.С.	Поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із цих двох термінів обирають довший); зобов’язання, які оплачуються на вимогу кредиторів або, як очікується, що вони будуть ліквідовані протягом дванадцяти місяців.
5.	Волинець О.О.	Поточні зобов’язання – це позикові кошти підприємства, термін залучення яких не повинен перевищувати дванадцяти місяців з дати балансу або тривалості звичайного операційного циклу. [8]
6.	Расенко В.М.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, що задовольняються за допомоги використання по- точних активів або створення інших короткострокових зобов’язань; зобов’язання, погашення яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. [9]
7.	Шапошнікова О., Філіна Н.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року; заборгованість підприємств юридичним та фізичним особам,яка повинна погашатися в ході операційного циклу або 12 місяців з дати балансу. [10]
8.	Травінська С.І.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, що підлягають погашенню на вимогу кредиторів,а також та частина зобов’язань, яка буде погашена протягом операційного циклу або одного року, починаючи з дати балансу. [11]
9.	Соловйова О.В.	Поточні зобов’язання – це оціночні або нараховані суми, які можуть бути необхідними для погашення витрат. [12, с. 271]
10.	Броунлі О., Річард І.	Поточні зобов’язання – це зобов’язання, що виникають перед постачальниками та підрядни- ками за невчасно виконаними угодами. [13, с.496]

Поточні зобов'язання, згідно П(С)БО 11 поділяють на:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

• короткострокові векселі видані;

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

• поточна заборгованість за розрахунками:

а) з отриманих авансів;

б) з бюджетом;

в) з позабюджетними фондами;

г) зі страхування;

д) з оплати праці;

е) з учасниками;

є) із внутрішніх розрахунків;

• інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення.

Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати – все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.

Окрім визначення сутності поточних зобов’язань, надзвичайно важливим питанням є їх класифікація. Перелік і визначення видів короткострокових зобов’язань, наведено вище в цьому розділі. Інші класифікаційні ознаки та групи представлені на таблиці 1.2.

Таблиця 1.2