Тести відкриті „історія економічної думки”

1. Автором терміна «політекономія» є:

французький економіст А.Монкретьєн 

2. Аристотель відносив до сфери хрематистики: торгівлю і лихварство. 

3. Визначте відповідність між представниками та школами, які вони представляють:

Фрейбурська школа – В. Ойкне, Л. Ерхард

Чиказька школа – М. Фрідмен, Л. Мізес

Лондонська школа – Ф. Хайєк, Л. Роббінс

Паризька школа – М. Алле

Теоія “економіки пропозиції” – А. Лаффер, М. Фельдстайн

Теорія “раціональних очікувань” – Т. Сарджент, Р. Лукас

Стара історична школа = К.Кніс, В.Рошер, Б.Гільдебранд

Нова історична школа = Г.Шмоллер, Л.Брентано, К.Бюхер, В.Зомбарт, М.Вебер

Соціальний напрям в економічній науці = Р.Штаммлер, Р.Штольцман

М. Бунге – психологічна школа;

М. Косовський – прихильник класичної ПЕ;

М. Столяров – математичний напрям;

Ф. Щербина – ек-ко-статистичний напрям.

Австрійська школа граничної кор-сті - К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк;

Кембрідзька школа - А.Маршалл, А.Пігу;

Американська школа - Дж.Б.Кларк;

Математична школа - А.Курно, Л.Вальрас, В.Па-рето;

Шведська (стокгольмська) школа - К.Віксель, В.Кассель

М.Туган-Барановський;-- інвестиційна теорія циклів;

С.Подолинський--енергетична теорія економічного розвитку;

Є.Слуцький—праксеологія;

Д.Журавський—статистика;

М.Бунге--психологічна школа;

М.Столяров---математична школа

О.Посніков - психологічний напрям;

В.Дмітрієв - математична школа

П.Струве - соціальний напрям

В.Войтинський - психологічний напрям

4. Визначте відповідність між представниками та школами, які вони представляють:

5. Вперше термін «соціальне ринкове господарство» ввів:

б) Л. Мюллер-Армак

6. Встановіть відповідність між школами та їх представниками:

7. Встановіть відповідність між школами та їх представниками:

8. Згідно з поглядами Фоми Аквінського в основу визначення «справедливої ціни» товару покладено: витратний і морально-етичний принцип одночасно. 

9. Земельна рента у А. Сміта – це: це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на землю. Сміт відрізняє ренту від орендної плати, в яку включається і процент на вкладений капітал. Рента, підкреслює він, не зв’язана з витратами капіталу, оскільки їх, як правило, здійснює орендар. Що ж до землевласника, то він користується вигодами капіталовкладень, тому що за відновлення орендного договору вимагає підвищення плати.

10. Монетаризм найбільшого поширення в США набув в:

Чикаго, наприкінці 40-х—початку 50-х рр

11. Назвіть представників раннього інституціоналізму:

Веблен, Коммонс, Мітчелл;

12. Найбільш відомими представниками ревінізму були:

Лібкнехт, Люксембург, Благоєв, Бернштейн, Каутський, Гільфердінг, Бауер, Шмідт. 13. Основними концепціями життя в Ст. Індії були: релігійного обов'язку (дхарма), матеріальної вигоди (артха) та чуттєвої насолоди (кама)

14. Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» були:

економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Створення альтернативної щодо капіталу влади; поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні; оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні; створення системи самоконтролю; запобігання зловживанням економічною владою.

15. Основними напрямками старокитайської суспільної думки були:

конфуціанство, легізм, даосизм та моїзм, які сформувалися у IV — III ст. до н. е.

16. Основними школами неолібералізму були: лондонська (Ф. Хайєк), чиказька (М. Фрідмен), фрейбурзька (В. Ойкен та Л. Ерхард), паризька (М. Алле).  17. Основною ідеєю західноєвропейських соціалістів-утопістів було:

створення великого суспільного виробництва, заснованого на вільній праці і планомірно застосовує досягнення науки і техніки, зображуючи майбутнє суспільство як суспільство достатку, що забезпечує задоволення людських потреб і розквіт особистості. Залежність між економічним розвитком та іншими сторонами життя суспільства, уважаючи, що основою економічних відносин є форма власності на засоби виробництва.

18. Основною проблемою І-го тому «Капіталу» К. Маркса є: 

Центральною проблемою цього тому є проблема вир-ва додаткової варотості, як основи розвитку, і виразника відносин між капіталом і працею.

19. Основоположником англійського лейборизму був:

Сідней Вебб!!!! Ідеологами лейборизму 20—30-х рр. були Дж. Коул, Х. Дальтон, Х. Ласкі, Д. Джей, Г. Моррісон, Е. Дурбін.

20. Основоположником кон’юктурно-статистичного інституціоналізму був: Уеслі Клер Мітчелл 

21. Представниками лівого кейнсіанства були:

Джоан Робінсон, П'єро Сраффа, Ніколас Кардор, Франко Модільяні 

22. Представником раннього утопічного соціалізму був:

Томас Мор,, Томмазо Кампанелла, Томас Мюнцер 

23. Проблемою ІІ-го тому «Капіталу» К. Маркса є:

Це визначення ролі обігових форм у створенні додаткової вартості та капіталу, а також дослідження суперечностей обігу за капіталізму. Визначаючи сферу обігу капіталу, М.починає аналіз із вивчення руху абстрактного суспільного капіталу, який він розглядає як суму індивідуальних капіталів. М.робить висновок, що загальний рух капіталу підпорядковано єдиній меті й мотиву кап-го вир-ва - вир-ву додаткової вартості. Цю мету прямо відображено в процесі обміну, а її суть розкривається в процесі вир-ва. Єдність цих процесів забезпечує зростання вартості. Аналіз категорій сфери обігу завершується у М.вивченням впливу тривалості часу вир-ва, часу обігу, що дало можливість виявити причини поділу капіталу, визначити причини виникнення кредитів.