- •50. Система недержавного пенсійного забезпечення
- •51.Недержавне медичне страхування
- •52. Поняття й сутність фінансів підприємств
- •53.Фінансові ресурси підприємств
- •54.Управління фінансами підприємства
- •55. Економічна характеристика грошових надходжень підприємства
- •56.Формування витрат підприємства
- •57.Прибуток підприємства
- •58. Сутність фінансів домогосподарств
- •59.Характеристика доходної частини бюджету домогосподарств.
- •60.Характеристика витратної частини бюджету домогосподарств
- •61. Страхування як економічна категорія
- •62.Класифікація страхування.
- •63 Форми страхування: обов’язкова, добровільна.
- •64. Страховий ринок та страхова компанія як його базова ланка
- •66.Страхові посередники та об’єднання страховиків
- •67. Структура фінансового ринку
- •69. Об’єкти фінансового ринку
- •81. Мета і основні завдання фінансового менеджменту
- •82. Роль фінансового менеджменту в системі управлінських рішень
- •83. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація
- •84. Суб’єкти та об’єкти інвестування
- •85. Форми інвестування
- •86. Економічна сутність інвестиційного проекту
- •87. Класифікація інвестиційних проектів
- •88. Життєвий цикл інвестиційного проекту
- •89. Поняття, призначення та функції міжнародних фінансів
- •90. Міжнародний фінансовий ринок та його структура
- •91. Міжнародна фінансова політика
- •92.Комплексна система національної безпеки України
- •93.Фінансова безпека держави.
- •94.Оцінювання рівня фінансової безпеки України
- •95. Фінансові системи Німеччини та Англії
- •96.Бюджетні системи Німеччини та Англії
- •97. Фінансові системи сша
- •98.Бюджетні системи сша
- •99. Фінансові системи Японії.
- •100.Бюджетні системи Японії.
- •101. Характеристика та організаційна структура Європейського Союзу
- •102.Єдиний бюджет єс
102.Єдиний бюджет єс
Єдиний бюджет – це основний фінансовий документ ЄС, затверджуваний спільно Радою і Парламентом. За допомогою єдиного бюджету відбувається перерозподіл частини національного доходу ЄС, що дозволяє управляти грошовими ресурсами і впливати на темпи й рівень економічного розвитку. За рахунок цього відбувається реалізація єдиної економічної і фінансової політики в рамках ЄС. Основним методом регулювання економічної ситуації в Співтоваристві є не датування та субсидування галузей (виключення становить єдина сільськогосподарська політика), а здійснення інвестиційної політики й фінансування програм, спрямованих на структурне вирівнювання регіонів.
Бюджетна система ЄС виконує функції, схожі із завданнями національних бюджетів – вирівнювання доходів і економічне регулювання. Спільний бюджет – це фінансовий інструмент організованого регулювання інтеграційних процесів і тут можливі тільки колективні методи управління. На розподіл коштів не впливає внесок країни в єдиний бюджет, приймаються тільки ті рішення, які мають значення для подальшого соціального й економічного зімкнення угруповання. Як і національні бюджети, єдиний бюджет ЄС формується відповідно до певних принципів, установлених у фінансовому регламенті Співтовариства. Розробка фінансових регламентів, які включають визначення процедур складання й виконання бюджету, а також правила надання й перевірки звітності, покладені на Раду. Запропонований Комісією регламент повинен бути затверджений Радою одноголосно, після консультацій з Парламентом і одержання висновку Палати аудиторів. Діючий нині регламент був прийнятий у грудні 1977 р. і протягом чверті століття в нього вносилися численні доповнення й зміни. Остання зміна була зроблена Радою 9 квітня 2001 р. і стосується внутрішнього контролю за виконанням бюджету ЄС.
Дохідна частина бюджету складається з:
1) власних коштів:
а) увізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку;
б) мита за загальним митним тарифом, крім мита ЄОВС;
в) визначеної частини відрахувань від ПДВ і інших коштів;
2) коштів, що нараховуються державами-учасниками ЄС. Кожна країна-учасниця ЄС виділяє 1,2 – 1,3 % свого ВВП.
Основною статтею видатків єдиного бюджету ЄС є єдина сільськогосподарська політика. Найважливішим пріоритетом залишається соціальна політика