90. Міжнародний фінансовий ринок та його структура

Фінансовий ринок, що діє в просторі міжнародних еко­номічних відносин, називають міжнародним фінансовим ринком. Міжнародний фінансовий ринок має на меті забезпечення перерозподілу між країнами тимчасово вільних фінансових ресурсів та одержання від цих операцій певного зиску, а також забезпечення міжнародної ліквідності. Міжнародний фінансовий ринок є механізмом купівлі-продажу фінансових активів і відповідного задоволення попиту та пропозиції суб'єктів міжнародних економічних відносин на грошовий капітал. Світовий (міжнародний) фінансовий ринок поділяється на централізований та децентралізований. Централізований світовий фінансовий ринок представлений валютними біржа­ми. Його також називають біржовим ринком. На децент­ралізованому (позабіржовому) світовому ринку торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, те­лефоном. Залежно від здійснюваних на світовому фінансовому рин­ку операцій (валютних, кредитних або інвестиційних), ринок має відповідні сегменти: валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів.

91. Міжнародна фінансова політика

Міжнародна фінансова політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Міжнародна фінансова політика за характером заходів і рекомендацій, а також їх наслідків може бути поділена на довгострокову (структурну) та поточну.

Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжнародного фінансового механізму. Тобто суттєві зміни у системі міжнародних розрахунків; режимі валютних паритетів і курсів; ролі золота в міжнародних відносинах; наборі резервних (ринкових) валют; міжнародних розрахункових і платіжних засобах; завданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій; методах сальдування та вирівнювання платіжних балансів; перегляді пріоритетів податкової та кредитної політики тощо.

Поточна політика — це щоденне оперативне регулювання кон'юнктури валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної інвестиційної діяльності, податків. Здійснюється таке регулювання з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності й чіткого функціонування національної, світової та регіональних валютних систем

Складовими поточної міжнародної фінансової політики є: — валютна політика, яка включає дисконтну та девізну політику; девальвацію та ревальвацію національної валюти, політику валютних обмежень, диверсифікації валютних резервів тощо; — податкова політика; — кредитна політика.

92.Комплексна система національної безпеки України

під національною безпекою розуміється стан захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та по­тенційних загроз національним інтересам.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки в Україні є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; НБУ; Прокуратору України; Збройні сили України; Служба безпеки України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; громадяни України та їх об’єднання.

До об'єктів національної безпеки належать: людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи; суспі­льство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інте­лектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє при­родне середовище і природні ресурси; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

під економічною безпекою України розуміється такий стан національної економіки, який надає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави.

Суб’єктами ЕБ України є функціональні і галузеві міністерства, податкові та митні служби, банки, біржі, фонди і страхові компанії, а також виконувачі робіт і послуг, продавці продукції і вітчизняні спожи­вачі

До об’єктів ЕБ України належать: держава, її економічна система та всі її природні багатства; суспільство з його інститутами, установами, фірмами, а також кожна окрема особа.

Загрози ЕБ України – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері