3.Методи регіональної економіки

1.Картографічний метод – дає змогу визначити особливості територіального розміщення виробництва.

2.Статистичний метод – дає змогу забезпечити систематизацію

статистичної інформації кількісно охарактеризувати фактори які впливають на стан об’єкта, порівняти конкретні кількісні та якісні характеристики.

3. Системний аналіз– сукупність методів і засобів що ґрунтуються на комплексному підході врахування взаємозв’язків та взаємодії між елементами системи.

4.Порівняльний

5. Балансовий метод Даний метод дає змогу визначити оптимальне співвідношення між галузями спеціалізації.

6.Економічне районування

7.Порівняльний

8. Метод економіко-математичного моделювання- тобто моделювання територіальних пропорцій розвитку регіону. Цей метод ґрунтується на використанні сучасних електронних засобів.

22. Трудові ресурси, трудовий потенціал України, демографічні передумови в регіональному аспекті.

Трудові ресурси — це частина населення України, яка має необхідний фізичний розвиток, здоров’я, освіту, професійні знання та кваліфікацію для заняття суспільно корисною працею. Трудові ресурси вважаються головною продуктивною силою суспільства. Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення. До трудових ресурсів в Україні, як і в більшості країн світу, відносять працездатне населення у працездатному віці. Крім того, до трудових ресурсів відносять зайнятих у суспільному виробництві підлітків до 16 років та осіб пенсійного віку (без інвалідів I та II групи, а також непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах). Чисельність трудових ресурсів — показник динамічний, він постійно змінюється залежно від багатьох факторів: демографічних, соціальних та економічних. Усі зайняті трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості: зайняті в суспільному виробництві (зайняті на державних та кооперативних підприємствах та в організаціях); зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом від виробництва; зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).

Окрему групу становлять безробітні. Все зайняте у народному господарстві населення розподіляється між галузями матеріального виробництва та невиробничої сфери. Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області. Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високоурбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області. Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві. Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день.  В Україні склалися три регіони з різними за масштабами резервами трудових ресурсів. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області.  До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області.  Третій регіон охоплює області з найвищою часткою незайнятих в народному господарстві. До його складу входять Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області та Автономна Республіка Крим