35. Лісовиробничий комплекс України, розміщення і регіональна структура.

Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка, займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з дерева, меблі, целюлозу, папір, картон та інше. Лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо.

До складу лісопромислового комплексу входять такі підкомплекси: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий, лісо-хімічний. Лісозаготівельна промисловість – друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Заготівлею лісу в Україні найбільше займаються лісгоспзаги Івано-Франківської і Закарпатської областей (район Українських Карпат), Волинської, Житомирської, Київської і Чернігівської областей (Полісся). Деревообробний підкомплекс включає наступні галузі виробництва: лісопильну, фанерну і меблеву промисловості, виробництво деревно-стружкових і деревноволокнистих плит та будівельних матеріалів. Підприємства дерево-обробної промисловості розміщуються в усіх областях з найбільшою концентрацією в районах заготівлі лісу та споживання продукції.

Але основна частина продукції виробляється на території областей Західного регіону і Полісся.

Лісопильне виробництво тяжіє до районів лісозаготівлі. Найбільшими лісопильними центрами є Берегове (Чернівецька область), Вигода, Надвірна, Брошнів (Івано-Франківська область), Рахів, Свалява (Закарпатська область), Ковель (Волинська область), Сарни (Рівненська область), Малин, Овруч і Коростень (Житомирська область) та ін. Лісохімічний підкомплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, ефірну олію, карбамід.. Головними центрами лісохімії є: Перечин, Свалява (Закарпатська область), Коростень (Житомирська область), Київ та ін

54. Наукові засади раціонального природокористування.

Теоретичною основою природоохоронних заходів є екологія, яка завдяки широким зв'язкам з багатьма природничими і гуманітарними науками може вивчити і проаналізувати різноманітні явища природи, пізнати природу як одне ціле.

Наукові дослідження біології і екології рослинного й тваринного світу, детальне вивчення основ структури і функціонування природних і штучних екосистем, вивчення закономірностей розвитку біоценозів, їх зв'язків і взаємовідносин з навколишнім природним середовищем, а також впливу господарської діяльності людини на природні екосистеми і окремі ландшафти є необхідною умовою для розробки системи заходів з питань раціонального природокористування. Під час вивчення екосистем важливе місце повинні зайняти дослідження динаміки чисельності популяцій і механізмів регуляції їх, що розглядається як регулюючий процес, в якому беруть участь внутрішньопопуляційні (наприклад, конкуренція за їжу) і біоцентричні (вплив хижаків, паразитів, збуджувачів хвороб і епідемій) механізми.

Природокористування, основане на результатах глибоких екологічних досліджень і досягненнях природничих, економічних і технічних наук, дозволяє визначити раціональні принципи господарської діяльності і уникнути виснаження та знищення природних ресурсів.

Основні положення наукового підходу до вирішення завдань господарської діяльності з урахуванням екологічних факторів розроблені ще В. В. Докучаєвим, О. I. Воєнковим, зокрема вирішення практичних питань, пов'язаних з використанням природних ресурсів, може бути успішним тільки при врахуванні конкретних природних умов, в яких ця діяльність відбувається. Обов'язковою умовою глибокого пізнання природного середовища є вивчення його первинних особливостей на заповідних територіях, не змінених господарською діяльністю.

Білет №13