2.6 Монтаж електропроводок у трубах

Прокладка відкритої і прихованої електропроводки в сталевих трубах вимагає витрати дефіцитних матеріалів і трудомістка в монтажі. Тому їх застосовують для захисту проводів від механічних пошкоджень, а також для захисту ізоляції і самих проводів від руйнування їдкими парами і газами, попадання всередину труби вологи, пилу і вибухопожежонебезпечних сумішей з навколишнього середовища.

Застосовувані для електропроводок сталеві труби діляться на три групи: водогазопровідні звичайні, легкі і тонкостінні електрозварні.

Перед монтажем електропроводки в трубах внутрішню поверхню труб очищають від окалини та грата і виробляють забарвлення внутрішньої і зовнішньої поверхонь асфальтовим лаком. Труби, що прокладаються в бетоні, зовні не фарбується для кращого зчеплення з бетоном. Оцинковані труби прокладають без забарвлення. При монтажі дотримуються нормалізованих значень кутів і радіусів вигину труб у Залежно від діаметру труб, кількості і перетину прокладають у них проводів. Водогазопровідні звичайні труби застосовують тільки під вибухонебезпечних установках; легкі - в обгрунтованих (з точки зору економії металу) випадках при відкритому прокладанні в сухих і вологих приміщеннях; а також при прихованій прокладці в сухих і вологих приміщеннях, на горищах, в подлівних підлогах, фундаментах та інших будівельних елементах з ущільненням місць введення в коробки і з'єднанням труб сталевими муфтами на різьбі. Тонкостінні електрозварні труби застосовують при відкритому прокладанні в сухих і вологих приміщеннях без ущільнення місць з'єднання та введення в коробки.

На місці монтажу електропроводки труби укладають готовими вузлами, з'єднують їх між собою і затягують в них дроти. Заготівля трубних блоків в майстернях електромонтажних заготовок передбачає використання нормалізованих елементів у вигляді кутів зі стандартними радіусами вигину. Труби заготовляють у майстерень або за ескізами, або по макетах, що імітує розташування електроприймачів, до яких підводять труби з проводами. З'єднання муфтою на різьбі виконують з ущільненням клоччям на сурику або спеціальної фторопластовою стрічкою марки ФУМ. Таке з'єднання обов'язково для звичайних і легенів водогазопровідних труб у вибухонебезпечних зонах, сирих, жарких приміщеннях, а також у приміщеннях, що містять пари і гази, які надають шкідливий вплив на ізоляцію проводів. У сухих незапорошена приміщеннях допустимо з'єднання сталевих труб гільзами або манжетами, без ущільнення.

Сталеві труби при відкритому способі монтажу електропроводки кріплять скобами і хомутами. Заборонено кріплення сталевих труб всіх типів до металоконструкцій за допомогою електричної та газової зварювання. При прокладанні сталевих труб повинні бути витримані певні відстані між точками їх кріплення: не більше 2,5 м для труб з умовним проходом 15-20 мм, 3 м - з проходом 25 - 32 мм, не більше 4 м - з проходом 40-80 мм, не більше 6 м - з проходом 100 мм. Допустимі відстані між протяжними коробками залежать від числа вигинів трубної лінії: при одному - не більше 50 м; при двох - не більше 40 м; при трьох - не більше 20 м. Вибір діаметра сталевої труби для розміщення в ній проводів залежить від їх кількості та діаметра проводів.

У вертикально прокладені труби провід а рекомендується затягувати знизу вгору. З'єднання і відгалуження проводів, прокладених у трубах, виконують у коробках і ящиках. (Додаток № 8)

В