16) Особенности обычения и воспитания с уо:

1) Адаптація , зміст освіти(програма з Р/В) певний рівень спеціальних підручників.

2) Наочність- яскраве, збільшення з поступовим переходом від реальних предметів до символів.

3)Уповільниний темп навчання

4)Повторюваність

5)Включення учня в діяльність

6)Спеціальна організація праці збільшення кількості труд. Навчання

7) Використання ігор.

8)Дотримання охороно-пед режиму.

9)Позитивні елементи педагога.

10)Місце навчання: Сегретивне, інтеграційне, інклюзивне

Сегрегативное - повне розділення дітей з нормою розвитку та дітей з особливими освітніми потребами за різними типами навчальних закладів.

Інтеграція - це включення дітей з проблемами в навколишнє середовище, звичайні міжособистісні відносини з метою максимальної нормалізації їх соціокультурного статусу.

Інклюзія - це створення освітнього середовища, яка відповідала б вимогам і можливостям кожної дитини незалежно від його особливостей та психофізичного розвитку.

17) ЗПР

• Для нарушения познавательной деятельности при характерна порциальность, многие значительность в развитии всех компонентов психической деятельности ребенка

• гораздо выше потенциал возможности развития их познавательной деятельности, особенно высших форм: мышления, общения, сравнение, анализа и синтеза.

• страдают предпосылки интеллектуальной деятельности: внимание, речь, фонематический слух.

• При обследовании детей в комфортных для них условиях и в процессе целенаправленного воспитания и обучения выяснено, что дети способны сотрудничать со взрослыми

• легко принимают помощь продвинутого сверстника.

• Игровое предъявления задачи повышает продуктивность деятельности детей

• характерно больше ярких эмоций, которые позволяют сосредоточиться на выполнении задания, чем больше ребенок заинтересован задачей, тем выше результат.

• Дети дошкольного возраста достаточно владеют изобразительной деятельностью УО

• характерно диффузное, размытое повреждения коры головного мозга.

• страдают умственные функции

• Игровое предъявления задачи может служить поводом для самопроизвольного соскальзывания внимания ребенка по выполнению задания

• без специального обучения не возникает изобразительная деятельность, такой ребенок остается на уровне черкания (кривые домики, головоногие человечки, буквы и цифры хаотично)

18)Порушення опорно-рухового апарату – порушення які відбуваються у руховому аналізаторі, що призводять до атипового розвитку.

Руховий аналізатор – це нейрофізіологічна система, яка здійснює аналіз і синтез сигналів, що виникають в організмі людини.

Причини:

1. Внутриутробная патология (в настоящее время многими исследователями доказано, что более 400 факторов могут оказать воздействие на ЦНС развивающегося плода, особенно в период до 4 мес. внутриутробного развития):

- инфекционные заболевания матери: микробные, вирусные (особенно таких, как гриппозные, герпес, хламидиозы и др.);

- последствия острых и хронических соматических заболеваний матери (сердечно-сосудистые, эндокринные нарушения);

- тяжелые токсикозы беременности;

- несовместимость по резус-фактору или группам крови;

- травмы, ушибы плода;

- интоксикации;

- экологические вредности.

2. Родовая травма, асфиксия

3. Патологические факторы, действующие на организм ребенка на первом году жизни:

          - нейроинфекции (менингит, энцефалит и др.);

          - травмы, ушибы головы ребенка;

          - осложнение после прививок.

Паралич – повне випадіння рухових функцій, яке залежить від ураження рухового апарату

Парез – неповний ступінь паралічу або параліч у стадії зворотного розвитку.

ДЦП – непрогресуюче захворювання Г.М., яке вражає ті його відділення, що відповідають за рухливість і положення тіла і викликає на ранніх етапах розвитку

Функціональні - Не супроводжуються анатомічними змінами в НС, є істиричними Органічні:

Периферійні – падає тонус м’язів (в’ялий параліч), м’язи атрофуються, рефлекси затухають

Центральні – м’язовий тонус підвищується (спастичний параліч), рухові функції випадають, не повні довільні рухи.

19)Логопедия — это наука о нарушениях речи, о методах их предупреждения, выявления и устранения средствами специального обучения и воспитания. Логопедия изучает причины, механизмы, симптоматику, течение, структуру нарушений речевой деятельности, систему коррекционного воздействия.

Предметом логопедии как науки являются нарушения речи и процесс обучения и воспитания лиц с расстройством речевой деятельности. Объект изучения — человек (индивидуум), страдающий нарушением речи.

можно выделить следующие ее задачи:

 

1. Изучение онтогенеза речевой деятельности при различных формах речевых нарушений.

 2. Изучение особенностей формирования речи и речевых нарушений у детей с различными отклонениями в развитии (при нарушении интеллекта, слуха, зрения и опорно-двигательного аппарата).

 3.Выяснение этиологии, механизмов, структуры и симптоматики речевых нарушений.

 4.Разработка методов педагогической диагностики речевых расстройств.

 5. Систематизация речевых расстройств.

 6.Разработка принципов, дифференцированных методов и средств устранения речевых нарушений.

 7.Совершенствование методов профилактики речевых расстройств.

 8.Разработка вопросов организации логопедической помощи.

Логопедия опирается на следующие основные принципы: - системности опирается на представление о речи как о сложной функциональной системе - комплексности предполагает воздействие на дефект и личность ребенка усилиями разных специалистов. - развития предполагает выделение в процессе логопедической работы тех задач, трудностей, этапов, которые находятся в зоне ближайшего развития ребенка. - деятельностного подхода – учет ведущей деятельности ребенка данного возраста в логопедической работе.

20) дислалія (порушення звуковимови);

порушення голосу (дистонія та афонія);

ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);

дизартрія (порушення звуковимови та мелодико – інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м’язів артикуляційного апарату);

заїкання;

алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного мозку);

афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку);

загальний недорозвиток мовлення;

порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

21) Подолання вад звуковимови.

Чаще всего наблюдаются временные (физиологические) нарушения звукопроизношения, обусловленные недостаточной сформированности речевого слуха или аппарата артикуляции.

При нормальных условиях, когда в детском саду и дома осуществляется весь комплекс мероприятий по укреплению здоровья детей; когда взрослые, разговаривая с малышом, не употребляют детских словечек, а дают ему правильные образцы речи; когда проводится систематическая работа по формированию правильного произношения, которая способствует усвоению ребенком фонетической системы языка, развития речедвигательного и речеслухо ного анализаторов, физиологические нарушения звукопроизношения искореняются.

1. Поготовительный этап (артикуляционная гимнастика, массаж, игры на развитие фонематического слуха, упражнения на дыхание)

2. Этап постановки звука

3. Этап автоматизации звука (постепенно)

4. Этап деференциации (деференциировать смешаные звуки в слогах, словах)