Вступ до спеціальності
1)Дефектологія - это наука об обучении и воспитании детей с особыми образовательными потребностями, методы выявления и предупреждения аномалий развития.
Предметом - являются дети с физическими и психическими недостатками и проблемы их обучения и воспитания.
Дефектология объединяет ряд самостоятельных отраслей: это сурдопедагогика, изучающая вопросы воспитания и обучения детей с недостатками слуха; тифлопедагогика — вопросы воспитания и обучения детей с дефектами зрения; олигофренопедагогика— вопросы воспитания и обучения умственно отсталых детей; логопедия— вопросы изучения и исправления недостатков речи. Дефектология включает также специальную психологию, изучающую психологические особенности аномальных детей.
2)Задание – выявление происхождения того или иного дефекта определяющий причинно- следственные связи в развитии психических функций; изучение социально – педагогических условий жизни детей.
3)Основними принципами корекційної педагогіки:
- принцип розвивального навчання, який ґрунтується на положенні про провідну роль навчання у розвитку дитини й формуванні «зони найближчого розвитку»;
- принцип єдності діагностики і корекції відхилень у розвитку;
- принцип урахування співвідношення первинного порушення і вторинних відхилень у розвитку дитини;
- генетичний принцип, який ураховує загальні закономірності розвитку щодо виховання й навчання дітей із відхиленнями;
- принцип корекції і компенсації, який вимагає гнучкої відповідності корекційно-педагогічних технологій та індивідуально-диференційного підходу характеру порушень у дитини, їх структурі і ступеню прояву;
- діяльнісний принцип визначає підходи до змісту й побудови навчання з урахуванням провідної для кожного вікового етапу діяльності, в якій «дозрівають» психологічні новоутворення, що визначають особистісний розвиток дитини;
- принцип раннього початку корекційного впливу.
4) методи - дають змогу досліджувати предмет науки.
Основним завданням наукових методів у корекційній педагогіці є розробка ефективних способів дослідження, попередження і подолання порушень у дітей. У науково-педагогічних дослідженнях корекційна педагогіка використовує відомі психолого-педагогічні методи:
- спостереженя - цілеспрямоване вивчення певного психолого-педагогічного явища у природних умовах.
- бесіда - дозволяє з’ясувати особливості формування особистості учнів або ефективність здійснення корекційно-виховного процесу
- експерименту є створення дослідником умов, у яких виявляються психічні явища, і контроль за його перебігом.
- інтерв’ю вибудовується за принципом «запитання-відповідь».
5) Традиционные отрасли:
- тифлопедагогика
- сурдопедагогика
- ортопедагогика
- олигофренопедагогика
- логопедагогика
За Синёвым:
- обучени и воспитание детей с ЗПР
- психо – кор. Педагогика – обучание и воспитание детей УО
- воспитание и обучение детей с РАС
- дети с дивиантным поведением
6)Причины нарушения функции анализаторов
-
Загальні причини порушення:
1. Несприятливі зовнішні фактори
2. Внутрішні чинники
3. Умови навколишнього середовища
4. генетичні фактори
5. враждённые аномалии
6. родовые травымы
7.перенесённые инфекц. болезни
Медичні причини порушення мови:
• апоплексия;
• черепно-мозкова травма;
• запальне захворювання (наприклад, менінгіт);
• пухлина головного мозку;
• проблеми зі слухом;
• порушений розвиток головного мозку;
• психічний або фізичний недолік;
• спадковий фактор;
• генетичне захворювання;
• внутрішньоутробне пошкодження і родова травма;
• операція на головному мозку;
• психологічна травма.
Деформирование челюсти
Неправельный прикус
Заяча губа
Нарушение зубо-челюстного ряда
Деформация губ
7) аномальный ребёнок – ребёнок имеющий значительные отклонения от нормального физического и\или психического развития.
Л.С. Выготским выдвигается идея сложной структуры аномального развития ребенка с тем или иным дефектом.
в развитии аномального ребенка возникают вторичные симптомы, которые не могут быть объяснены перенесенным болезненным процессом, а возникают в результате воздействия первичного дефекта на общий ход развития, обусловленного болезненным процессом.
Аномальные дети — сложная и разнохарактерная группа.
Различные аномалии развития по-разному отражаются на формировании социальных связей детей, на их познавательной возможности и трудовой деятельности.
В зависимости от характера нарушения одни дефекты могут полностью преодолеваться в процессе развития ребенка, другие лишь корригироваться, а некоторые только компенсироваться.
Сложность и характер нарушения нормального ребенка определяет различные формы педагогической работы с ним.
Характер нарушения физического и умственного развития ребенка оказывает влияние на весь ход и конечный результат развития его познавательной деятельности.
8) Теория первичного дефекта. Понятие структура дефекта ввел Выготский. Он выявил, что первичный дефект может быть дефектом органическим, функциональным или темповым. Вторичный дефект – это последствие первичного, влекущего изменения в психике. Вторичный дефект возникает в ходе развития ребенка с первичным дефектом, если социальное окружение не компенсирует первичный дефект (Пример: глухота – первичный дефект, немота – вторичный дефект). Комбинированные нарушения – определяют как сложный дефект. Он характеризуется сочетанием двух или более первичных дефектов (Например: зрение и слух).
9) Порушення слуху – це постійне або тимчасове погіршання слуху.
1. Глухі –діти,які народилися з порушеним слухом або втратили слух до початку мовного розвитку чи на ранніх етапах. До цієї групи відносять дітей, з такою ступінню ,яка лишає їх можливості природного сприймання та самостійного оволодіння нею. Вони оволодівають зоровим (читання з губ) та слухозоровим (за допомогою спеціальної апаратури) сприйманням словесної мови тільки в умовах спеціального навчання. Більше 85 дБ.
2. Діти,які пізно оглухли –ті,хто втратив слух в тому віці ,коли мова уже була сформована. У них може бути різна ступінь порушення слуху і різний рівень збереженості мови, оскільки при виникненні порушення слуху без спеціальної підтримки мова починає розпадатися. Ці діти мають навички словесного спілкування. Важливим для них є освоєння навиків зорового або слухозорового сприймання словесної мови. Менше 85 дБ.
3. Діти, з частковою втратою слуху- (туговухі) –в залежності від ступеня збереженості слуху деякі з них можуть в деякій мірі самостійно оволодівати мовою , але така мова звичайно має ряд суттєвих недоліків,які підлягають корекції під час навчання.
Порушення слуху виникають в результаті захворювань,які вражають , середнє або внутрішнє вухо,слуховий нерв. Якщо вражене внутрішнє вухо стволова частина слухового нерву, в більшості випадків настає глухота, якщо ж середнє,то частіше спостерігається часткова втрата слуху.