1.3. Сутність і класифікація кадрів

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств. Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо).

С.Ф. Покропивний дає наступне визначення кадрів:

Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи. Крім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту).

Стосовно процесу виробництва персонал підприємства підрозділяють на 2 групи:

1) промислово-виробничий персонал - відносять працівників основних, допоміжних і обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій - тобто всіх, зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.

2) непромисловий персонал підприємства - входять працівники структур, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом, це працівники невиробничих структур підприємства, що забезпечують соціальні цілі підприємства.

Незалежно від сфери прикладання праці промислово-виробничий персонал поділяється на дві категорії:

1) робітники - це персонал безпосередньо бере участь в матеріальній обробці виробленого продукту, а також здійснює ремонт, переміщення вантажів, перевезення пасажирів, надання матеріальних послуг і т.п. В аналітичних цілях робочих можна розділити на:

а) допоміжного виробництва - ті, хто бере участь у виробничих процесах, але у виробництві послуг для основного виробництва;

б) основного виробництва - безпосередньо беруть участь у виробничих процесах по виготовленню продукції.

2) службовці - працівники, що здійснюють підготовку та формування документації, облік і контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема, діловоди, обліковці, агенти, креслярі, стенографісти та ін. Службовці поділяються на:

а) професіонали - це працівники, які мають найвищу кваліфікацію будь-якої діяльності, підтверджену вченими ступенями і званнями;

б) фахівці - виконують функції технічного, економічного і соціального управління процесами виробництва і реалізації продукції;

в) керівники - здійснюють распорядительно-координаційні та контрольно-оціночні функції.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія - комплекс знань, умінь, навичок для ведення особливого виду трудової діяльності.

Спеціальність - це вид діяльності в межах професії, що має специфічні особливості і вимагає від працівників спеціальних знань і навичок. Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності.

Працівники кожної професії і спеціальності розрізняються рівнем кваліфікації.

С.Ф. Покропивний дає наступне визначення кваліфікації:

Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

В.П. Волков дає таке визначення кваліфікації:

Кваліфікація - ступінь оволодіння тією чи іншою професією або спеціальністю, від якої потерпають в кваліфікаційних (тарифних) розрядах і категоріях. Тарифні розряди і категорії - це одночасно і показники, що характеризують ступінь складності робіт.

У цій роботі буде використовуватися визначення С.Ф. Покропивного. Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконати роботи відповідної складності. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів за видами економічної діяльності в Україні відображено в додатку А. Рівень кваліфікації керівників, фахівців і службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Прийнято виділяти фахівців найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою освітою і значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою спеціальною освітою та певним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не отримали спеціальної освіти). За рівнем кваліфікації робітники також діляться на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані (таблиця 1.1). Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.

Таблиця 1.1

Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконуваних робіт і термінів підготовки

Кваліфікаційні групи	Основні ровоти, виконуємі на підприємстві	Срок підготовки (стажировки), досвід
Висококваліфіковані	Особливо важкі та відповідальні роботи	Більше 2-3 років.ю періодична стажировка, великий практичний досвід роботи
Кваліфіковані	Складні роботи	1-2 роки, значний досвід роботи
Малокваліфіковані	Нескладні роботи	Кілька тижнів, деякий досвід в данній справі
Некваліфіковані	Допоміжні та обслуговуючі роботи	Не потребує спеціальної підготовки

На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів впливають такі фактори та загальні тенденції:

1) інтенсивне перерозподіл працівників з промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці по обслуговуванню населення;

2) включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем у порівнянні з тими, які вибувають з працездатного віку;

3) зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-експлуатаційників), який в значній мірі може задовольнятися за рахунок безробітних з категорії керівників і фахівців;

4) уповільнення темпів зниження частки малого та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні роки технічного переозброєння діючих підприємств;

5) інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою.

Згідно з чинним в Україні з 1995 року Класифікатором професій, весь персонал працюючих в країні ділиться на дев'ять груп (розділів професій):

1) Законодавці, вищі державні службовці, керівники. Крім представників, що визначають державну і регіональну політику, даний розділ включає керівників об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх підрозділів.

2) Професіонали (наукові співробітники, інженери, конструктори, технологи, архітектори та ін. Професіонали високого рівня). Згідно з Постановою КМ України професіонали відповідно до їх кваліфікації діляться на 4 категорії: вищу, першу, другу і професіонал даної галузі знань.

3) Фахівці - діляться на наступні кваліфікаційні категорії: першу, другу, третю.

4) Технічні службовці - включає професії, які передбачають знання, необхідні для підготовки, зберігання та оновлення інформації, а також проведення розрахунків.

5) Робочі сфери торгівлі і побутових послуг. Професійні знання охоплюють забезпечення послуг, пов'язаних з поїздками, побутом, обслуговуванням, торгівлею, охороною, пр. Велика частина професій вимагає загальної середньої та (або) професійної освіти або середньої освіти і профпідготовки на виробництві.

6) Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства. Професії даного розділу вимагають знань і навичок виконання функцій у відповідних секторах економіки. Необхідний рівень знань - повну середню освіту і (або) професійну освіту або середня освіта та професійна підготовка на виробництві.

7) Кваліфіковані робітники з інструментом. Цей розділ вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для вибору способів використання матеріалів та інструментів, визначення стадій виробничого процесу, характеристик та призначення готової продукції.

8) Оператори та складальники устаткування та машин. Розділ вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для експлуатації та нагляду за роботою устаткування і машин.

9) Найпростіші професії. Даний розділ вміщує професії, які вимагають знань для виконання завдань з використанням простих інструментів, в деяких випадках із значними фізичними зусиллями. Зазначені завдання пов'язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, виконанням низькокваліфікованих робіт у різних галузях економіки.