4. Місце філософії історії в системі філософських наук.

До провідних, визначальних ракурсів філософії історії як відносно автономної галузі знань слід віднести, з певними засторогами, такі три. По-перше, предметом Ф.і. може поставати реальний історичний процес як самобутнє цілісне й водночас внутрішньо розгалужене утворення. Ф.і. розглянута в ракурсі тлумаченого подібним чином її предмета, визначається в одних випадках як «матеріальна філософія історії», «субстанційна філософія історії», в інших — «історіософія», або ж ще по-іншому — «філософсько-історична онтологія», «філософська онтологія історії», «метафізика історії» або ж, нарешті, — «історіографія» чи «філософська історіографія». По-друге, предметом Ф.і. виступає й процес пізнання історичної дійсності, його передумови, складові, мета, засоби, рушії, критерії, результати тощо. У даному разі філософія історії виконує вже функції філософської теорії пізнання — в усіх його формах, рівнях і виявах. Її предметом є і позанаукове, і наукове осмислення історичної реальності, і дискурсивні, і позадискурсивні способи її осягнення. Розглянута в цій своїй іпостасі, Ф.і. називається ще, на відміну від першого аспекту, вже не матеріальною, а формальною філософією історії. Як правило, характеристика основних вимірів Ф.і. означеними двома й вичерпується. (Бойченко І.В., С.130) …виокремлюється, по суті, тільки дві іпостасі Ф.і. — онтологічна та гносеологічна, оскільки третя, методологічна, лише згадується, ототожнюючись при цьому з другою — гносеологічною іпостассю історії. Між тим надто важливим і окремим, спеціальним предметом, принаймні у сучасній Ф.і. , є також методи пізнання та перетворення історичної дійсності, їх природа, механізми їх формування та використання. У цьому зрізі Ф.і. набуває значення методології історії.

5. Субстанційна та номінальна філософія історії.

Субстанціальна концепція розглядає простір і час як особливі сутності, які існують самі по собі, незалежно від матеріальних об'єктів. Вони як би арена, на якій знаходяться об'єкти і розгортаються процеси. Подібно до того як арена може існувати і без того, що на ній розміщені певні предмети, рухаються актори, розігрується якась вистава, так і простір і час можуть існувати незалежно від матеріальних об'єктів і процесів. Подібну точку зору відстоював, наприклад, І. Ньютон. Зустрічалася вона і в стародавній філософії. Так уявлення давньогрецьких філософів-атомістів (Демокрита, Епікура) про порожнечу неявно передбачало концепцію субстанціальності простору. На противагу Субстанційному підходу в історії філософії розвивалася реляційна концепція простору і часу. Одним з найбільш яскравих представників її був Г. В. Лейбніц, полемізували з І. Ньютоном з питань про сутність простору і часу. Лейбніц наполягав на тому, що простір і час - це особливі відносини між об'єктами і процесами і поза ними не існує.

Субстанційна(матеріальна) ф.і. повинна вирішувати завдання: з'ясув. головних причин і факторів історії; з'ясування структурних моментів які дозволяють уявити як особливу сферу буття, а також її структурованість і упорядкованість ; виявлення певної загальної форми руху історії.

Номінальна - займається вивченням кордонів, можливостей і способів історичного пізнання в його різних видах.