2) Ф.І. Є частиною філ. Науки , яка спеціалізується на пізнанні найбільш загальних законів руху людства в просторі і часі.

3. Місце філософії історії в системі гуманітарних наук.

Філософія історії пов'язана з соціологією , філософією культури , філософською антропологією.

Історія не відрізняється від суспільних наук «методом», і «предметом», тобто як знання про соціальну реальність. Якщо вони є знанням про теперішнє, то де межа між минулим і теперішнім у загальнонауковому знанні і чим вона зумовлюється. Як це не дивно, але, хоча історія вже давно визначається як наука про минулу соціальну реальність, з цього зазвичай не робиться висновок про те, що суспільні науки займаються вивченням сьогодення.

Розрізнення історії та суспільних наук «за часом»до тепер практично не акцентувалося в науковій літературі.

Але так чи інакше, поки історія все-таки ідентифікується «за часом», як суспільно-наукове знання про минулу соціальну реальність. З цього випливає, що предметом суспільних наук загалом є «теперішнє». Природничо-наукова парадигма в суспільствознавстві, що йде від Огюста Канта, штовхала соціологів до визначення загальних законів розвитку суспільства.

Еволюційний підхід, пов’язаний з визнанням соціальної динаміки, також орієнтував на пошуки законів – у цьому випадку законів розвитку, законів переходу від однієї суспільної системи до іншої.

З погляду методу також зрозуміло, чому спеціалізація «за часом» виникає в межах наукового знання про соціальну реальність. Інші види знання – філософія, мораль, мистецтво, ідеологія тощо – хоча й конструюють не тільки теперішню, а й минулу та майбутню соціальну реальність, проте роблять це за допомогою позачасових, атемпоральних категорій (буття, добро, краса, користь тощо).

Як показує практика, в дискусії про характер історичного знання наявна відома термінологічна плутанина. Дуже часто будь-яке знання про минуле, включаючи релігійне, філософське, природничо-наукове і т. ін. іменують «історичним»знанням (іноді використовують слово «уявлення», але це не змінює суті).

Минула соціальна реальність конструюється в межах різних типів знання як спеціалізованого, так і загального. Знання про минулу соціальну реальність є вагомим компонентом філософського, релігійного, ідеологічного знання. Усі ці типи знання беруть участь у формуванні «образу минулого», що складається в кожному сучасному суспільстві.

Історичний дух вірить у реальність минулого й виходить із того, що минуле як форма буття і до певної міри як зміст за своєю природою не відрізняється від теперішнього. Сприймаючи те, що вже не існує як колишнє, він визнає, що те, що відбулося «у минулому», колись існувало у визначеному часі й місці, так само, як існує те, що ми бачимо зараз.

Конструювання минулої реальності, що є обов’язковою функцією усіх історичних дискурсів, визнаних у певному суспільстві як знання, варто відрізняти від реконструкції минулої соціальної реальності. Під реконструкцією мають на увазі спроби відтворення такого образу минулої соціальної реальності, що існував у самій цій реальності, тобто в тих людей, які в цій реальності жили і для яких вона була теперішнім.

Якщо говорити про відмінність філософії історії та соціології, то це перш за все відмінність двох типів знання. Соціологія – це галузь наукового знання. Усі ж варіанти філософії історії суто науковими не були й не могли бути. Вони містили умоспоглядальні припущення про цілісність і смисл історичного процесу, включали різні елементи телеології та уявлення про належне.