1. Предмет і завдання курсу. Поняття філософії історії.

Філософія історії(За Тицьким) - 1) Ф. І. є філософською дисципліною, котра досліджує найбільш загальні закони руху людства в просторі і часі і трактує загальні підходи цих законів.

2) Ф.І. є частиною філ. науки , яка спеціалізується на пізнанні найбільш загальних законів руху людства в просторі і часі.

ІНШІ ВИЗНАЧЕННЯ:

Ф.І. як розділ філософії пов'язаний переважно з умоглядною інтерпретацією історичного процесу та історичного пізнання.

Ф.І. (за Черній, Чекаль) - сфера ф знання про загальність і сутність історичного процесу і про іманентну логіку розвитку суспільства.

(за Бенін і Десяткіна) - це сучасна відносно самостійна галузь ф. знання, котра присвячена осмисленню якісної своєрідності, розвитку сусп-ва, його відмінності від природи

Предмет дисципліни - історія людства в її цілісності; закономірності самого руху людства в просторі і часі та еволюція теоретичного усвідомлення цих закономірностей мислителями та вченими.

завдання - досягти системного розуміння і критичного усвідомлення студента сутності та основних етапів історії людства, закономірностей та особливостей внутрішнього саморозвитку людства як виду живої природи, об'єктивних і суб'єктивних факторів історичного процесу в їх осібності та взаємодії, основних засад ф.і. як спец дисципліни, методів і форм, еволюції філософсько історичної думки на різних етапах.

Мета дисципліни - формування у студенства системного знання розуміння сутності ф.і. як однієї з гум. наук, внутрішню її структуру та внутрішні зміни її розвитку, формування у студентів філософського мислення.

2. Філософія історії та історія.

ІСТОРІЯ — 1) довільний процес розвитку в природі та суспільстві;

2) реальний процес розвитку суспільства в цілому, його історичних типів, окремих цивілізацій, етносів, країн, а також форм, сфер, явищ та інших виявів життєдіяльності суспільства;

3) наука, що дослі­джує минуле суспільства з метою конкретнішого розуміння його су­часного та визначення перспектив розвитку у майбутньому і постає як одна з провідних форм самосвідомості людства.

В реалізації й осягненні іманентного зв'язку між означеними вище значеннями І., ключову роль відіграє філософія, яка розглядає І. не лише і не стільки як предметну сферу, що існує відокремлено від суб'єкта, а й у її взаємо­зв'язках з людиною, своєрідність яких зумовлюється особливостями І. та перебігу її процесів на певному етапі — з одного боку; унікальністю того чи того індивіда — його культури, долі, світогляду, екзистенціалів, здібностей тощо — з іншого. У єдності своїх онтологічних і гносеологічних характеристик І. постає як багатовимірний феномен, різноманітні вияви якого неоднаково фіксуються й акцентуються у діяльності, відносинах, поведінці, спілкуванні та свідомості різних людей. У підсумку І. сприймається як цілісність і водночас як кон­кретне та невичерпне розмаїття історичних реалій, утворене, відтво­рене та відображене окремим індивідуальним горизонтом історич­ної життєдіяльності та історичної свідомості кожної людини, а та­кож їх сукупністю як інтегральним полем їх перетину. Подібно до філософії та соціології І. та­кож досліджує людське суспільство як своєрідну цілісність, вивчає творчість людей в усіх галузях їх життєдіяльності, є однією з найваж­ливіших форм самоусвідомлення людством самого себе. Водночас, якщо філософія розглядає суспільство в єдності його динамічних та структурних, діахронічних та синхронічних характеристик, а соціо­логія зосереджується на структурних, синхронічних, то І. як наука акцентує увагу на діахронічних, динамічних характеристиках су­спільства як цілого. Історія — інтегративний процес розвитку і зміни не лише людських індивідів, а й мезоіндивідів (напр. етносів) та макроіндивідів (скажімо, цивілізацій). При цьому кожна цивілізація подає себе за весь культурний світ чи принаймні його центр.

Філософія історії(За Тицьким) - 1) Ф. І. є філософською дисципліною, котра досліджує найбільш загальні закони руху людства в просторі і часі і трактує загальні підходи цих законів.