- •1.Походження і розвиток української мови. Основні етапи становлення української літературної мови.
- •2. Лексикологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та часткові відгалуження (порівняльна лексикологія, історична л., контрастивна л., семасіологія, ономасіологія).
- •3. Зв’язок лексикології з іншими мовознавчими галузями та іншими гуманітарними науками.
- •4. Системна організація словникового складу мови; синтагматика і парадигматика слова (системна та текстова сполучуваність слова).
- •5. Народнорозмовна і книжна лексика – два основні джерела формування лексичного складу української літературної мови.
- •6. Фразеологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та зв’язок з іншими гуманітарними науками. Фразеологія та пареміологія.
- •7. Словник фразеологічних антонімів української мови. В. С. Калашник, ж. В. Колоїз. Київ, 2004
- •8. Лексикографія як окрема мовознавча, її предмет, завдання, значення.
- •9. Визначення слова. Слово в мові, в тексті й у словнику.
- •10. Визначення слова. Основні ознаки слова як мовної одиниці.
- •11. Фразеологізм і слово. Їх спільні та відмінні ознаки.
- •12. Лексичне значення слова. Проаналізувати різноаспектність визначення лз.
- •13. Структура лексичного значення. Слово і поняття. Денотативний, сигніфікативний і конотативний компоненти лексичного значення.
- •14. Поняття семи і семеми. Структура семеми. Метод компонентного аналізу в дослідженні лексичної семантики.
- •15. Типи лексичних значень (прямі і переносні; первинні і вторинні; вільні і зв’язані).
- •16. Зв’язані лексичні значення, їх типи та спосіб реалізації.
- •17. Фразеологічно зв’язані значення слова та умови їх реалізації.
- •18. Синтаксично зв’язані значення слова, їх типи та умови реалізації.
- •19. Багатозначність слова, її причини та спосіб існування в мові.
- •20. Визначення полісемії. Топологічна структура багатозначного слова та її типи.
- •21. Лексичні значення багатозначного слова у синхронії і діахронії. Первинні і вторинні значення. Переінтеграція значень.
- •22. Типи перенесення найменування та їх роль у розвитку лексики української мови.
- •23. Метафора і аналогія як основні засоби розвитку і збагачення лексико-семантичної структури слова; їх подібні та відмінні ознаки.
- •24. Метонімія як тип перенесення найменування, його роль у розвитку лексичного значення слова та вживанні слова.
- •25. Омонімія як тип системних відношень між мовними одиницями різних рівнів мови. Лексична омонімія та її джерела.
- •26. Омонімія як тип мовної універсалії. Лексичні омоніми та суміжні явища (омофони, омоформи, омографи). Пароніми як особливий клас слів за співвіднесеністю форми і значення.
- •27. Типи лексичних омонімів. Омоніми в словниках української мови.
- •28. Критерії розмежування значень лексичних омонімів та багатозначних слів.
- •29. Визначення синонімів. Навести різні визначення, які наявні в науковій літературі, у підручниках та посібниках, і пояснити, як у кожному з них відображено основні ознаки синонімів.
- •30. Пояснити суть явищ варіантності слова, дублетності, лексичної синонімії. У чому полягають їх спільні та відмінні риси.
- •31. Роль конотації в розвитку лексичного значення слова. Конотативні компоненти семантики в структурі лексичного значення синонімів. Конотація узуальна і оказіональна.
- •32. Класифікаційні ознаки синонімів.
- •33. Класифікація синонімів за семантичною функцією.
- •34. Ідеографічні синоніми української мови, основа відмінності їх лексичного значення та методика їх розпізнавання.
- •36. Стилістичні властивості церковнослов’янізмів у сучасній українській літературній мові та їх відображення в „Словнику української мови”.
- •37. Структура синонімічного ряду і синонімічного гнізда.
- •38. Джерела і шляхи формування лексичної синонімії української літературної мови.
- •39. Визначення антонімів. Логічна основа антонімічних відношень. Семантична і структурна класифікація антонімів.
- •40. Визначення антонімів. Антоніми різнокореневі та спільнокореневі. Стилістичні функції антонімів (антитеза, оксюморон).
- •41. Активний і пасивний фонд лексики сучасної української мови.
- •2. Пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •42. Архаїчна лексика. Тематичні групи архаїзмів, їх класифікація. Пояснити стильові функції архаїзмів різних типів на прикладі одного конкретного твору української літератури (за вибором).
- •43. Діалектна лексика та її місце в стильовій системі української мови. Типи діалектизмів.
- •44. Суржик як соціолінгвістичний феномен (за працею л. Масенко „Мова і суспільство: постколоніальний вимір”).
- •45. Неологізми, оказіоналізми та потенційні слова. Пояснити значення і співвідношення цих термінів. Функції неологізмів у мові.
- •46. Лексика української мови з погляду її походження. Хронологічні шари і тематичні групи питомої лексики української мови
- •47.Запозичені слова у лексичному складі української мови. Шляхи і джерела запозичення слів з інших мов.
- •48. Розмежування запозичень за ступенем їх адаптації (пристосування) до законів української мови ((за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •49. . Фонетичні та морфологічні ознаки запозичень із різних мов.
- •50. Зв’язок лексики української мови з класичними мовами (грецькою та латинською).
- •51. Основні стилі сучасної української літературної мови. Визначення стилю. Стильова диференціація лексики літературної мови.
- •52. Стилістична диференціація лексики усного вияву мови.
- •53. Лексика емоційно нейтральна і емоційно забарвлена (емоційно-оцінна, експресивна, фамільярна, вульгарна).
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •56. Термінологічна лексика української мови, її тематичні групи, особливості становлення і розвитку в українській літературній мові.
- •57. . Поетизми як особливий тип лексики писемного вияву мови.
- •58. Одиниці дослідження фразеології
- •59. Значення і класифікація фразеологізмів.
- •60. Будова фразеологізмів (за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •61. Лексичний склад фразеологізмів
- •62. Прислів’я і приказки як особливі типи стійких висловів. Лексичний склад і будова прислів’їв і приказок
- •63. Крилаті слова як особливий тип фразеологічних зворотів. Роль т. Шевченка у збагаченні фразеології української мови (за працею в. Сімовича „Шевченкові „крилаті слова”).
- •64. Джерела фразеології української мови.
- •66. Словники мови письменників (г.Квітки-Основ’яненка, т.Шевченка), їх значення для стильового нормування лексики літературної мови
- •67.68. .Зародження і розвиток української лексикографії. 68. Найвагоміші досягнення української лексикографії від середини 1950-их років до нашого часу
- •70. „Російсько-український словник” за редакцією а. Кримського, с. Єфремова (1924-1933 рр.).
- •71. Загальна характеристика „Словника української мови” в 11 томах (на основі вступної статті та довідкових матеріалів, уміщених у першому томі Словника; енциклопедії „Українська мова”).
- •72. Загальна характеристика синонімічних словників української мови
- •73. Загальна характеристика „Словаря української мови” за редакцією б.Грінченка. Його роль в історії української літературної мови та української лексикографії.
- •74. Загальна характеристика словника б. Грінченка
- •Важливість словника
- •Видання
- •75. Типи словників. Основні словники української мови , видані від 2000-го року й дотепер
13. Структура лексичного значення. Слово і поняття. Денотативний, сигніфікативний і конотативний компоненти лексичного значення.
Відображення у слові будь-якого явища дійсності (предмета, якості, дії, стану* є його внутрішнім змістом, значенням, або семантикою. Як правило, значення слова у цілому однаково усвідомлюється колективом людей, які розмовляють однією мовою, зв’язані між собою культурою, традиціями, історією. Значення слова − це зв’язок, що історично склався у певному суспільстві між звучанням слова і тим відображенням предмета і явища, яке з’явилося і закріпилося у свідомості людини. Лексичне значення має узагальнений характер. Це продукт мисленнєвої діяльності людини, воно пов’язане із такими мисленнєвими процесами, як порівняння, класифікація, узагальнення.
Лексичне значення − предметно-речовий зміст, оформлений за законами граматики певної мови ф який є елементом семантичної системи словникового складу мови.У значенні слова, тобто в його семантичні структурі відображені й загальні предметно-логічні зв’язки; і відношення з лексичними значеннями інших слів певної мови; і характер лексико-граматичної приналежності; й властиві слову емоційно-експресивні особливості.
Тому лексичне значення − це комплексне поєднання трьох аспектів слова як знакової одиниці мови: власне семантичного (відображення позначуваної словом сутності*; прагматичного (вираження емоційного ставлення мовців до позначуваного*; синтаксичного (місце лексичного значення слова у відношенні до лексичних значень інших, семантично пов’язаних з ним слів*.
Сигніфікативний компонент - шар пов'язаний не з дійсністю, а з її відображенням у свідомості людини. Безсумнівно, мова служить для того, щоб з його допомогою людина могла повідомити щось про речі, що існують або відбуваються у світі. Проте сутність слова - лексеми аключается не в тому, що воно позначає річ, чи співвідноситься з річчю, а в тому, що воно репрезентує деяку абстракцію як результат пізнавальної діяльності людини. У слові закріплюються результати раціонального пізнання, пов'язаного з абстрагуванням від реальної речі загальних ознак, перетворенням їх на ідеальну сутність. Сукупність істотних ознак позначаються словом об'єктів називається сигніфікат слова.
Денотативний підтекст лексичного значення − це співвідношення слова як знака з певним об’єктом дійсності, що виражається як їх мовне позначення.
Конотації слова − це сукупність емоційних, експресивних, оцінних та стилістичних ознак слова на тлі предметно-понятійного компонента змісту; а також це ті компоненти, що додаються до слова у мовленні − асоціативні, контекстуальні. Наприклад, протиставлення слів їсти − їстоньки (пестливо*,наминати, тріскати (зневажливо*; доблесний − звитяжний (урочистість*; Голгофа − образно про місце мук, страждання, страти: Задзвонили у всі дзвони, І повели Гуса На Голгофу у кайданах (Т. Шевченко*; Гетсиманський сад − місце, де було вчинено підлу зраду (назва роману І. Багряного про поневіряння невинних людей у радянських тюрмах „Сад Гетсиманський”*. Конотація може мати узуальний та оказіональний характер.