3. Зв’язок лексикології з іншими мовознавчими галузями та іншими гуманітарними науками.

Семасіологія - давніша назва семантики, науки про значення слів та словосполучень, що використовуються для називання, номінації окремих предметів і явищ дійсності.

Етимологія - визначення первинного значення слів є важливою складовою лексикологічного аналізу.

Фразеологія - компонентом фразеологізму є слово. При дослідженні процесів фразеотворення неодмінно враховуються властивості лексичного значення.

Ономасіологія — підрозділ лінгвістики, який вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінації. Ономасіологія протиставляється семасіології за спрямуванням, напрямком дослідження.

Етнолінгвістика - лексичний склад національної мови відображає результати діяльності етносу.

Граматика - лексикологія найтіснішим чином пов’язана з морфологією та синтаксисом як розділами граматики, оскільки вивчення граматичного оформлення слова ґрунтується на визначенні специфіки лексичного значення слова.

Лексикографія - словники української мови укладаються на основі тих здобутків, що їх має сучасна лексикологія.

Зв'язок лексикології з іншими гуманітарними науками полягає в тому, що лексикологія дає назву певним термінам, предметам, діям. Наприклад, зв'язок з географією – топоніміка, генеалогією – антропоніміка, історією – лінгвістична палеонтологія тощо.

4. Системна організація словникового складу мови; синтагматика і парадигматика слова (системна та текстова сполучуваність слова).

Як відомо, словниковий склад серед інших рівнів мовної системи відрізняється найбільшою динамічністю та здатністю пристосовуватися до потреб та умов комунікації. Словниковий склад мови чутливо реагує на життя народу — носія і творця мови. Безпосередньо пов'язаний з різноманітною діяльністю людини в суспільстві, він змінюється весь час. Найбільш активним процесом у розвитку лексики української мови, збагаченні її ресурсів є творення нових слів. Словниковий склад української мови збагачується в основному за рахунок утворення нових слів на базі і з використанням того мовного матеріалу, яким послуговується мова. Найважливішими і «найхарактернішими рисами будь-якої мови і її словникового складу є рухливість, мінливість, прагнення до вдосконалення і розвитку».

Синтагматика - аспект дослідження мови, що передбачає вивчення мовних одиниць у їх синтагматичних відносинах, якими вони пов'язані у складі висловлювання. У Сигмантиці одиниці мови розглядаються не як рівноправні і взаємозамінні, а як позиційно впорядковані. Сигмантика - це відношення контрасту мовних одиниць у їх лінійних зв'язках. У С. розглядаються одиниці не тільки плану вираження, а й плану змісту. Лексична синтагматика (сполучуваність) специфічна у кожній мові. Українці і чехи, скажімо, з мови на іншу мову текст перекладають (перекладати текст, prekladat); росіяни, болгари і серби переводять (переводить текст, превеждам, преводити); поляки тлумачать (tlumaczyc), німці пересаджують (iibersetzen), англійці передають, транслюють (to translate).

Парадигматика – тип зв’язків у мовній системі, які встановлюються на підставі варіативності, схожості, протилежності, похідності, включення, субкатегоризації мовних одиниць і виключають їхнє одночасне вживання в певній позиції. Парадигматичні зв’язки існують між елементами системи мови поза тими ситуаціями, у яких ці елементи пов’язані синтагматично. Парадигматичні відношення, на відміну від синтагматичних, є нелінійними й неодночасними в мовленні. (Приклад парадигматики - солоний – солоніший – солонющий, кип’ятити – закип’ятити)