- •1.Походження і розвиток української мови. Основні етапи становлення української літературної мови.
- •2. Лексикологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та часткові відгалуження (порівняльна лексикологія, історична л., контрастивна л., семасіологія, ономасіологія).
- •3. Зв’язок лексикології з іншими мовознавчими галузями та іншими гуманітарними науками.
- •4. Системна організація словникового складу мови; синтагматика і парадигматика слова (системна та текстова сполучуваність слова).
- •5. Народнорозмовна і книжна лексика – два основні джерела формування лексичного складу української літературної мови.
- •6. Фразеологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та зв’язок з іншими гуманітарними науками. Фразеологія та пареміологія.
- •7. Словник фразеологічних антонімів української мови. В. С. Калашник, ж. В. Колоїз. Київ, 2004
- •8. Лексикографія як окрема мовознавча, її предмет, завдання, значення.
- •9. Визначення слова. Слово в мові, в тексті й у словнику.
- •10. Визначення слова. Основні ознаки слова як мовної одиниці.
- •11. Фразеологізм і слово. Їх спільні та відмінні ознаки.
- •12. Лексичне значення слова. Проаналізувати різноаспектність визначення лз.
- •13. Структура лексичного значення. Слово і поняття. Денотативний, сигніфікативний і конотативний компоненти лексичного значення.
- •14. Поняття семи і семеми. Структура семеми. Метод компонентного аналізу в дослідженні лексичної семантики.
- •15. Типи лексичних значень (прямі і переносні; первинні і вторинні; вільні і зв’язані).
- •16. Зв’язані лексичні значення, їх типи та спосіб реалізації.
- •17. Фразеологічно зв’язані значення слова та умови їх реалізації.
- •18. Синтаксично зв’язані значення слова, їх типи та умови реалізації.
- •19. Багатозначність слова, її причини та спосіб існування в мові.
- •20. Визначення полісемії. Топологічна структура багатозначного слова та її типи.
- •21. Лексичні значення багатозначного слова у синхронії і діахронії. Первинні і вторинні значення. Переінтеграція значень.
- •22. Типи перенесення найменування та їх роль у розвитку лексики української мови.
- •23. Метафора і аналогія як основні засоби розвитку і збагачення лексико-семантичної структури слова; їх подібні та відмінні ознаки.
- •24. Метонімія як тип перенесення найменування, його роль у розвитку лексичного значення слова та вживанні слова.
- •25. Омонімія як тип системних відношень між мовними одиницями різних рівнів мови. Лексична омонімія та її джерела.
- •26. Омонімія як тип мовної універсалії. Лексичні омоніми та суміжні явища (омофони, омоформи, омографи). Пароніми як особливий клас слів за співвіднесеністю форми і значення.
- •27. Типи лексичних омонімів. Омоніми в словниках української мови.
- •28. Критерії розмежування значень лексичних омонімів та багатозначних слів.
- •29. Визначення синонімів. Навести різні визначення, які наявні в науковій літературі, у підручниках та посібниках, і пояснити, як у кожному з них відображено основні ознаки синонімів.
- •30. Пояснити суть явищ варіантності слова, дублетності, лексичної синонімії. У чому полягають їх спільні та відмінні риси.
- •31. Роль конотації в розвитку лексичного значення слова. Конотативні компоненти семантики в структурі лексичного значення синонімів. Конотація узуальна і оказіональна.
- •32. Класифікаційні ознаки синонімів.
- •33. Класифікація синонімів за семантичною функцією.
- •34. Ідеографічні синоніми української мови, основа відмінності їх лексичного значення та методика їх розпізнавання.
- •36. Стилістичні властивості церковнослов’янізмів у сучасній українській літературній мові та їх відображення в „Словнику української мови”.
- •37. Структура синонімічного ряду і синонімічного гнізда.
- •38. Джерела і шляхи формування лексичної синонімії української літературної мови.
- •39. Визначення антонімів. Логічна основа антонімічних відношень. Семантична і структурна класифікація антонімів.
- •40. Визначення антонімів. Антоніми різнокореневі та спільнокореневі. Стилістичні функції антонімів (антитеза, оксюморон).
- •41. Активний і пасивний фонд лексики сучасної української мови.
- •2. Пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •42. Архаїчна лексика. Тематичні групи архаїзмів, їх класифікація. Пояснити стильові функції архаїзмів різних типів на прикладі одного конкретного твору української літератури (за вибором).
- •43. Діалектна лексика та її місце в стильовій системі української мови. Типи діалектизмів.
- •44. Суржик як соціолінгвістичний феномен (за працею л. Масенко „Мова і суспільство: постколоніальний вимір”).
- •45. Неологізми, оказіоналізми та потенційні слова. Пояснити значення і співвідношення цих термінів. Функції неологізмів у мові.
- •46. Лексика української мови з погляду її походження. Хронологічні шари і тематичні групи питомої лексики української мови
- •47.Запозичені слова у лексичному складі української мови. Шляхи і джерела запозичення слів з інших мов.
- •48. Розмежування запозичень за ступенем їх адаптації (пристосування) до законів української мови ((за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •49. . Фонетичні та морфологічні ознаки запозичень із різних мов.
- •50. Зв’язок лексики української мови з класичними мовами (грецькою та латинською).
- •51. Основні стилі сучасної української літературної мови. Визначення стилю. Стильова диференціація лексики літературної мови.
- •52. Стилістична диференціація лексики усного вияву мови.
- •53. Лексика емоційно нейтральна і емоційно забарвлена (емоційно-оцінна, експресивна, фамільярна, вульгарна).
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •56. Термінологічна лексика української мови, її тематичні групи, особливості становлення і розвитку в українській літературній мові.
- •57. . Поетизми як особливий тип лексики писемного вияву мови.
- •58. Одиниці дослідження фразеології
- •59. Значення і класифікація фразеологізмів.
- •60. Будова фразеологізмів (за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •61. Лексичний склад фразеологізмів
- •62. Прислів’я і приказки як особливі типи стійких висловів. Лексичний склад і будова прислів’їв і приказок
- •63. Крилаті слова як особливий тип фразеологічних зворотів. Роль т. Шевченка у збагаченні фразеології української мови (за працею в. Сімовича „Шевченкові „крилаті слова”).
- •64. Джерела фразеології української мови.
- •66. Словники мови письменників (г.Квітки-Основ’яненка, т.Шевченка), їх значення для стильового нормування лексики літературної мови
- •67.68. .Зародження і розвиток української лексикографії. 68. Найвагоміші досягнення української лексикографії від середини 1950-их років до нашого часу
- •70. „Російсько-український словник” за редакцією а. Кримського, с. Єфремова (1924-1933 рр.).
- •71. Загальна характеристика „Словника української мови” в 11 томах (на основі вступної статті та довідкових матеріалів, уміщених у першому томі Словника; енциклопедії „Українська мова”).
- •72. Загальна характеристика синонімічних словників української мови
- •73. Загальна характеристика „Словаря української мови” за редакцією б.Грінченка. Його роль в історії української літературної мови та української лексикографії.
- •74. Загальна характеристика словника б. Грінченка
- •Важливість словника
- •Видання
- •75. Типи словників. Основні словники української мови , видані від 2000-го року й дотепер
28. Критерії розмежування значень лексичних омонімів та багатозначних слів.
Розмежування явищ омонімії і полісемії і полісемії має важливе значення для рпису значення слова у словнику.
Для того щоб розмежувати з одного боку лекс. омоніми з іншого полісемію для того самого слова існує кілька критеріїв:
-семантичний критерій – підбирання слів синонімів, які увиразнюють кожне конкретне значення.(розтопити лід, розтопити в грубці, розтопити цукор – виділені є синонімами).
-словотвірний – підбирання спільнокореневих слів до імовірних слів омонімів. Якщо їх не буде, це буде означати, що аналізовані контексти – омоніми.( ВИДАВАТИ ГАЗЕТУ -видавництво , самвидав, видавати, перевидання // ВИДАВАТИ НА РУКИ– дати, дідати – подані слова омоніми).
-синтаксичний критерій – потрібно проаналізувати слова у складі тих самиз синтаксичних конструкцій.(Поїхати на далеку ПІВНІЧ //Вікна кімнати виходять на ПІВНІЧ – омоніми не можутьвживатись у однакових контекстах).
Існують і інші критерії розмежування омонімії, але це є лише розрухою трьох основних.
29. Визначення синонімів. Навести різні визначення, які наявні в науковій літературі, у підручниках та посібниках, і пояснити, як у кожному з них відображено основні ознаки синонімів.
Синоніми – слова, що належать до тієї самої частини мови, виступають назвами того самого загального поняття, виражають те саме основне значення, але відрізняються за своєю будовою, за значеннєвими відтінками семантичними компонентами денотативного характеру і сем. компонентами емоційними, образними, експресивними, стилістичними, а також сполучуваність із іншими словами, що й зумовлено відмінністю в значеннєвих відтінках.
Синоніми – слова однієї і тієї самої частини мови, що мають значення, що цілком, або частково збігаються(визначення можна поширити не тільки на слова, а й на морфеми, фразеологізми й синт. конструкції).
Синоніми – слова, що означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним Л.ЗН, але різняться значеннєвими відтінками, або емоц. – експресив. забарвленням.(синоніми не виражають те саме поняття). (Горизонт – обрій, круговід, крайнеба, небосхил – виражають однакове значення).
Синоніми – слова, що звучать порізному, але мають спільне основне Л.зн. (за підр. І. Ющука).(зрозуміти, збагнути, розтолопати, дібрати).
Уряду синонімів на першому місці виступає слово домінанта, яке має 3 основні ознаки:
-семантично нейтральне;
-вільне за сполучуваністю і найменш закріплене;
-стилістично нейтральне.
30. Пояснити суть явищ варіантності слова, дублетності, лексичної синонімії. У чому полягають їх спільні та відмінні риси.
Варіантність лексичних одиниць — це різні модифікації того самого слова,
що різняться фонетичним складом чи формотворчими афіксами.
У зв’язку з природним розвитком мови виникає велика кількість варіантних реа-
лізацій на позначення окремого поняття у мові. Проте надмірна
варіантність у лексичній системі призводить до того, що мовні
варіанти семантично розподібнюються або зникають як над-
лишкові форми. І якщо одна частина варіантів остаточно зали-
шається у діалектах, то інша закріплюється в літературній мові
на правах дублетних або синонімічних форм. З огляду на те,
що українська літературна мова постійно розвивається, попо-
внюється новими варіантними засобами на позначення різних
реалій життя, окреслена проблема не втрачає своєї актуальності й сьогодні.
Дублети — різні форми того самого слова, що з'являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення — ймення, іти — йти, учитель — вчитель, уже — вже, узяти — взяти, імла — мла, іржа — ржа.
Лексичні синоніми – слова, що належать до тієї самої частини мови, виступають назвами того самого загального поняття, виражають те саме основне значення, але відрізняються за своєю будовою, за значеннєвими відтінками семантичними компонентами денотативного характеру і сем. компонентами емоційними, образними, експресивними, стилістичними, а також сполучуваність із іншими словами, що й зумовлено відмінністю в значеннєвих відтінках.
