ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

ІМЕНІ ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Факультет пожежної безпеки

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Спеціальне водопостачання»

на тему:

«Розрахунок і проектування системи протипожежного водопостачання населеного пункту і промислового підприємства»

Курсанта 2 курсу 22 взводу

напряму підготовки бакалавр

спеціальності 6.170203 «Пожежна безпека»

Головко В. В

Керівник: викладач АСБ та ЕУ, Пустовіт Михайло Олександрович

Національна шкала ____

Кількість балів: ____ Оцінка: ECTS ___

Члени комісії

____________ ________________

____________ ________________

____________ ________________

Черкаси – 2016 р.

Зміст

Вступ	3
1. Обґрунтування прийнятої схеми водопостачання	5
2. Розрахунок необхідної витрати води на господарсько-питні та виробничі потреби селища і підприємства	8
2.1Проведемо розрахунок для підприємства	14
2.2 Визначення розрахункових витрат води на пожежогасіння	18
3. Гідравлічний розрахунок водопровідної мережі	19
4. Визначення режиму роботи НС- 11	31
5. Гідравлічний розрахунок водоводів	33
6. Розрахунок водонапірної вежі	35
6.1 Визначення висоти водонапірної вежі.	35
6.2 Визначення місткості бака водонапірної вежі	35
6.3 Розрахунок резервуарів чистої води	37
7. Підбір насосів для насосної станції другого підйому	41
8. Гідравлічний розрахунок внутрішнього об'єднаного господарсько-протипожежного водопроводу виробничої будівлі	43
Список використаної літератури	49

Вступ

Водопостачанням називають системи подання підземних або поверхневих вод на відповідні об'єкти. Для їх організації застосовують інженерні споруди і водопровідні мережі.

Перші системи подання води в Росії - дерев'яні водопровідні системи, виникли ще в ІХ-ХІІ віках, а перший дерев'яний напірний водопровід з'явився в XVII столітті. Свинцеві і мідні труби стали застосовуватися лише в епоху царювання Петра I, але міський водопровід, уперше з'явився в Росії тільки на початку XIX століття.

На початок XX століття централізованим водопостачанням в Росії було охоплено близько 20 % міст, переважно промислових і фабрично-заводських, причому вода подавалася в основному не у будинки, а на підприємства.

У 1930-і роки по всій країні велося будівництво інженерних водопровідних мереж, крім того, уперше стали будуватися очисні станції для води з поверхневих джерел.

На зміну самопливним мережам стали приходити напірні водопроводи. Деякі трубопроводи стали застосовувати нові види трубопровідної арматури - крани, вентилі, засувки.

У довоєнний час велика увага приділялася розвитку пожежного водопостачання, створенню каналізаційних систем, відведенню стічних вод, зливової каналізації. Воду стали транспортувати на значні відстані, створюючи водопроводи не на одне місто, а на декілька населених пунктів. Поступово збільшувалася потужність водопроводів, яка до 1940 року виросла майже в 5 разів.

До 1980-х років в СРСР спостерігався розвиток водопостачання і каналізації. Водоочисні споруди мали потужність до 100 тисяч кубометрів в добу. Очисними спорудами облаштовувалися малі міста і селища. В цей же час був затверджений ГОСТ 2874,73 «Вода питна» - основний норматив якості для водопровідної води, що подається.

До 1990-м рокам практично усі міста і велика частина селищ були забезпечені централізованим водопостачанням. Водоспоживання зросло до 330 літрів в добу на людину.

Після переходу країни на ринкову економіку стан комунального господарства погіршав. На це значною мірою вплинув знос трубопроводів, що входять в систему водопостачання. Насоси також вимагали заміни. Поганий стан, в якому знаходилися водопровідні мережі і трубопровідна арматура, призводив до частих аварій і проривів, а також до витоків. Проте поступове економічне зростання сприяє тому, щоб нині система водопостачання відновлювалася.

Сьогодні в населених пунктах Росії система ЖКГ, що сформувалася за радянських часів, перетвориться відповідно до нових економічних віянь. Перехід від державного управління і фінансування комунальної сфери в область самоокуповування до незалежних ТСЖ робить позитивний вплив на стан водопроводів. Мережі водопостачання сьогодні є розгалуженими системами, які подають воду через водорозбірні пристрої споживачам. Впроваджуються нові матеріали і технології, що дозволяють економити водні ресурси і покращуючи якість обслуговування усіх споживачів води.

Всюди застарілі сталеві і чавунні трубопроводи міняються на поліетиленові труби. Для контролю витрати встановлюються водолічильники ХВС і ГВС, якими передбачається забезпечити кожного споживача.

Ведеться постійна робота по забезпеченню водою житлового сектора і промислових підприємств.

Оскільки найважливішим питанням нині є економія води, велика увага приділяється новим технологіям водо очистки, для чого модернізуються очисні споруди.

Грамотне проектування кожного пов'язаного з водопостачанням об'єкту, а також використання сучасного устаткування ведуть до поліпшення якості водопостачання і дозволяють економити водні ресурси.

Розвиваються мережі оборотного і повторного водопостачання, особливо актуальні для промислових підприємств, що витрачають багато води. Для якісного водопостачання застосовуються сучасне устаткування і арматура, що не вимагає облаштування колодязів або риття траншей, - кульові крани в підземному виконанні, різні види засувок, виконаних з нових матеріалів.

Ще один напрям діяльності сучасних служб водопостачання - дренажні системи, які призначаються для осушення територій і відведення води з грунту.

Вода, що поступає до споживачів, використовується ними в різних цілях, але серед інших виділяють господарсько-питні потреби, виробничі потреби і системи пожежогасіння.

Водопостачання враховує якість води, що подається, яка визначається вимогами нормативно-технічної документації. Наприклад, питна вода повинна відповідати гігієнічним вимогам СанПіН 2.1.4.1074-01. Щоб привести воду, що подається, у відповідність нормативами, застосовують системи водо підготовки