Економічна сутність і склад доходів бюджету

Доходи бюджету - об’єктивне економічне явище, пов’язане з сукупністю еконо­мічних відносин з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування основного централізованого фонду грошових коштів держави. За своєю суттю доходи бюджету, з одного боку, є результатом розподільчих процесів, а з іншого - об’єктом подальшого розподілу на окремі цільові фонди відповідно до функцій держави.

По своєму матеріально-речовому втіленню доходами бюджету є грошові кошти, що надходять в безоплатному і безповоротному порядку, відповідно до бюджетного і податкового законодавства, в розпорядження органів державної влади. Їх склад, фор­ми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економіч­них завдань, що вирішуються суспільством в той або інший період.

Доходи бюджету - частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання її функцій; фінансова база діяльності держави. Залежно від порядку формування системи державних доходів їх поділяють на:

• централізовані (що акумулюються у бюджетах та державних цільових фондах) та

• децентралізовані ( що знаходяться у розпорядженні державних підприємств).

ДОХОДИ БЮДЖЕТУ виражають економічні відносини, що виникають в процесі формування основного загальнодержавного фонду грошових коштів і надходять в розпорядженні органів державної влади і управління.

доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ);

Формою прояву цих відносин виступають різні види платежів юридичних і фізичних осіб до бюджету. Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним Кодексом України і законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.

В процесі мобілізації коштів держава може використовувати як загальні методи, властиві усім суб’єктам фінансових відносин, так і специфічні методи. Загальними методами є мобілізація доходів від продуктивної діяльності, від майна і державних угідь, позики.

До спеціальних методів належать податковий і емісійний.

Основне джерело доходів бюджету ВВП, який створюється працею фізичних і діяльністю суб’єктів господарювання у виробничій сфері.

Відповідно до Бюджетного кодексу України доцільно розрізняти поняття доходів та надходжень бюджету.

• доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безпо­воротній основі, справляння яких передбачено законодавством України;

• надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація

Видатки бюджету виражають економічні відносини, що виникають у зв'язку з використанням коштів загальнодержавного грошового фонду.

Формою прояву цих відносин виступають конкретні види бюджетних видатків, причому їх різноманіття обумовлене дією цілого ряду чинників: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, розгалуженістю зв’язків бюджету з національ­ною економікою, адміністративно-територіальним устроєм держави тощо.

За матеріально-речовим втіленням бюджетними видатками є грошові кошти, що направляються на забезпечення завдань і функцій держави. Видатки бюджету віді­грають головну роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного роз­витку суспільства.

Відповідно до Бюджетного кодексу України доцільно розрізняти поняття видатків та витрат бюджету.

Видатки бюджету – це кошти, що направляються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом.

До видатків бюджету не належать:

• погашення боргу;

• надання кредитів з бюджету;

• розміщення бюджетних коштів на депозитах;

• придбання цінних паперів;

• повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів; (Тобто поняття «витрати» - ширше за по­няття «видатки»).

Видатки здійснюються на стадії розподілу ВВП, характеризуються одностороннім рухом грошових коштів (Г—>) і не обмінюються на відповідні еквіваленти. Витрати здійснюються відповідними суб’єктами на стадії обміну, характеризуються двосто­роннім рухом вартості (Г—>Т), тобто обмінюються на необхідний еквівалент вартості товарів чи послуг.

При здійсненні видатків бюджету відбувається рух бюджетних коштів від держа­ви до розпорядників бюджетних коштів. Отже, розпорядники бюджетних коштів є суб’єктами бюджетних відносин, через яких забезпечується виконання видаткової частини бюджету.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на:

• головних розпорядників бюджетних коштів

• розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх ке­рівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призна­чень.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпорядникові бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Сукупність цих грошових відносин і складає зміст видатків бюджетів як об’єктивного економічного поняття.

Як об’єктивне економічне поняття видатки бюджетів набувають конкретних мате­ріальних форм в результаті прийняття законодавчих актів.

До таких форм належать:

• кошторисне фінансування;

• бюджетні інвестиції;

• державні трансферти;

• бюджетні кредити;

• бюджетні резерви.

Саме цим забезпечується єдність теорії і практики організації видатків бюджетів. Видатки бюджетів проявляються за допомогою конкретних їх видів, які мають кількісні і якісні характеристики. Якісна характеристика дає можливість встановити

Видатки бюджету в залежності від рівня бюджетної системи поділяються на видатки Державного бюджету України і видатки місцевих бюджетів. Враховуючи різні види повноважень органів державної влади, управління і місцевого самовряду­вання видатки бюджетів ділять на три групи:

• видатки на здійснення неделегованих державних повноважень, які не можуть бути передані місцевому самоврядуванню (на забезпечення конституційного устрою, державної цілісності і суверенітету, незалежного судочинства);

• видатки на здійснення делегованих повноважень ( витрати, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання АРК і місцевому са­моврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності);

• видатки на здійснення власних повноважень (витрати на реалізацію прав і обов'язків АРК і місцевого самоврядування, що мають місцевий характер і ви­значені законами України).

Практичне спрямування видатків відповідно до затвердженого бюджету здійсню­ється за допомогою бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надан­ня бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення за­ходів, передбачених бюджетом.

Бюджетному фінансуванню властиві такі ознаки:

• є однією з найважливіших форм фінансування видатків бюджету;

• безповоротність надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам;

• у надання цих коштів здійснюється на проведення заходів, передбачених бю­джетом;

• перелік цих заходів відповідає функціям держави;

• бюджетне фінансування з боку держави є формою фінансового механізму, а з боку суб'єктів господарювання - однією з форм фінансового забезпечення.

Процес бюджетного фінансування здійснюється у встановленому Бюджетним ко­дексом України порядку органами Державної казначейської служби України.

Бюджетне фінансування базується на основі цілого ряду наукових принципів :

• безповоротність

• безоплатність

• безстроковість

• фінансування у міру надходження доходів

• дотримання режиму економії

• справедливість і неупередженість

• контрольованість

• плановість

• цільовий характер

• ефективне використання коштів

• оптимальне поєднання усіх джерел фінансування

• повнота

• публічність та прозорість.

Безпосередньо бюджетне фінансування здійснюється з допомогою встановлених форм . Форми бюджетного фінансування — способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені в бюджеті відповідно до наукових принципів.

Виділяються три основні форми бюджетного фінансування:

• кошторисне фінансування - виділення державою бюджетних коштів відповід­но до затверджених бюджетів і бюджетних розписів бюджетним установам на цілі, передбачені їх кошторисами;

• бюджетне інвестування - виділення бюджетних коштів на інвестиційну або інноваційну діяльність;

• державні трансферти - державні субсидії, державні субвенції, державні до­тації і державна допомога населенню.

Основними методами бюджетного фінансування є метод єдиного казначейсько­го рахунку та метод перерахування на рахунки головних розпорядників коштів. У сучасних умовах для фінансування заходів з державного та місцевих бюджетів засто­совується метод єдиного казначейського рахунку.

Єдиний казначейський рахунок це система бюджетних рахунків органів Державної казначейської служби, відкритих в установах банків за відповідними балансовими ра­хунками, з яких органами цієї служби здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності.