- •1. Світогляд.
- •2. Історичні типи світогляду.
- •3. Сутність, структура та призначення філософії.
- •4. Проблема основного питання філософії.
- •21. Пізня схоластика: Бекон, Скот, Оккам
- •24. Філософія природи
- •35. Французька філософська думка хviii ст. (загальна характеристика)
- •40. Ірраціоналізм. Шопенгауер, Ніцше
- •41. Діалектико-матеріалістична філософія
- •47. Сучасна релігійна філософія
- •48. Постмодернізм
- •49. Українська філософська культура та її специфіка.
- •50. Українська філософія періоду 11-17 ст.
- •51. .Філософія г.Сковороди.
- •52. Філософія українського романтизму XIX століття
- •53. .Українська філософська та суспільно-політична думка другої половини хіх-хх
- •54. Проблема буття в історико-філософському окресленні.
- •55. Буття
- •56. Матерія
- •58 . Простір і час
- •59. Проблема свідомості у філософії.
- •60. Відображення як загальна властивість матерії
- •61. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
- •62. Свідомість : структура та функції
- •63. Сутність та структура пізнавального процесу
- •64 Форми чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •66. Концепції істини
- •67. Наукове пізнання
- •68 69. Рівні наукового пізнання
- •Наука та її роль у суспільстві.
- •72. Принципи та закони діалектики
- •73. Метафізика еклектика
- •74. Синергетика
- •75. Закон єдності та боротьби протилежностей
- •76. Закон заперечення заперечення.
- •77. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •78. Сутність і явище
- •79. Зміст і форма
- •80. Причина і наслідок
- •81. Необхідність і випадковість
- •82. Можливість і дійсність
- •83. Одиничне, особливе, загальне
- •84. Розуміння людини в історії філософської думки
- •85. Людина : індивід, особа, особистість
- •86. Проблема життя і смерті
- •87. Концепції сенсу життя людини
- •88. Загальна характеристика інформаційного суспільства
- •89. Глобалізація : сутність, суб’єкти, наслідки
- •90 Глобальні проблеми людства
80. Причина і наслідок
Відомо, що світ, в якому ми живемо, являє собою суцільний взаємозв'язок предметів та явищ. Процес його пізнання здійснюється від абстрактного розуміння причинності (як зв'язку всього) до пізнання конкретних причинних залежностей у різних сферах дійсності, і до дослідження самої категорії причинності. В.Т.Ленін з цього приводу писав, що пройшли тисячоліття перш ніж зародилась ідея "зв'язку всього", "ланцюга причин".Цимсамимбуловстановлено, щосвіт - ценехаоспредметів, процесівіявищ, авпорядковане, взаємопов'язанеівзаємообумовленеціле. Ця впорядкованість світового цілого виступає як закономірність. У світі жодне явище, жоден зв'язок не виходить за межі цієї закономірності. Взаємозв'язок і взаємо обумовленість предметів та явищ різноманітні. Категорії "причина" і "наслідок" узагальнюють і виділяють одну із конкретних і специфічних форм цього взаємозв'язку, зокрема ту, яка вказує на те, що кожне явище чи група взаємодіючих явищ породжує інші явища. Тобто явище, яке викликає до життя інші явища, виступає стосовно другого як причина, В свою чергу, результатом дії причини є наслідок. При цьому слід відрізняти причину від приводу. Привід - це подія, яка безпосередньо передує іншій події, створює можливості для її появи, але не породжує і не визначає її.Причинно-наслідковий зв'язок має свої особливості, завдяки чому його можна виявити й дослідити. Однією з них є певне слідування явиш у часі: причина передує наслідку. Це визначається тим, що між причиною й наслідком існує "генетичний" зв'язок. На певному ступені розвитку причина породжує наслідок. Проте не можна вважати, що причинно-наслідковий зв'язок установлюється лише на основі послідовності явищ у часі.Перевірку стосовно причинності та її обґрунтованості здійснює людська практика. Не всяка послідовність явищ у часі є зв'язком причини й наслідку. До неї можна віднести лише ту, при якій існує зв'язок породження одного явища іншим. Послідовність у часі є лише зовнішньою ознакою причинно-наслідкових зв'язків.Важливим моментом цього зв'язку є його необхідний характер. Це означає, що певна сукупність причин і умов викликає певні наслідки. В цьому й полягає тотожність причин і наслідку, тобто зміни в причині ведуть до зміни в наслідку, що повторюється при певних умовах. Проте необхідний характер причинно-наслідкового зв'язку слід відрізняти від необхідності, бо є випадкові зв'язки причини і наслідку.Самесуттєві, тривкіпричинно-наслідковізв'язкивиступаютьякнеобхідність, якзаконданогоколаявищ. Це не означає, що категорія "закон" фіксує лише причинно-наслідковий зв'язок. Вона може одночасно фіксувати як зв'язок суттєвих явищ (зв'язок форми і змісту), так і тенденцію, напрям розвитку тощо.Характеристикапричинно-наслідковогозв'язку включає в себе визнання її об'єктивного характеру, щоорганічновипливаєізпередумовипроєдністьматеріальногосвіту.
