62. Свідомість : структура та функції

Свідомість у широкому значенні цього слова е сферою люд. духовності, яка включае в себе світ думок, світ почуттів і волю. Люд. є единою істотою на Землі, якій притаманна свідомість, дух життя. Джерело свідомості коріниться в особливостях люд. буття у світі. Люд. здійснюе свій зв”язок зв світом в 3 формах- практичній, пізнавальній, і дух.- практичній. Вона не просто пристосовуеться до навколишнього середовища, але й активно перетворюе, освоюе світ і опановуе його закони. Таке активне опанування світом як об”ектом відбуваеться в формі практ. діял. і теоритичної, пізнавальної діял., засобом і вищою формою якоі є мислення.

Пізнавальна діял., і зокрема мислення, спрямовані на нейтральне, об”ективне зображення люд. і світу. Проте люд.-ка дух. активність не обмежуеться лише спрямованностю на об”ект, на реалність “поза себе”. Є і інша форма ідеальної діял., яка спрямована саме на перебудову люд.-кої душі.

Це – дух – практична, ціннісна форма свідомості. Люд. свідомість не можна ототжнювати тільки, зі знанням, з пізнанням, мисленням. За своею сутністю свід. е здантістю люд. не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом у суб”ект. значенням, співставляти своі знання з цілями власного існування, оцінювати світ свого життя. Свід. е усвідомленням своіх вчинків, іх наслідків, вона нерозривно пов”язана з совістю, з відновідальністю люд. за своі стосунки зі світом природи і сітом людей. Отже, свід, з одного боку, е формою об”ект відображення, формою пізнання дійсності, як незалежнох від люд.-ких прагнень та інтересів. Результатом і метою свід. е як пізнавальної діял. е отримання знань, об”ективної істини. З другого боку, свід. містить в собі прояв. Суб”ективного відношення люд. до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою дух. –практичного, цінносного відношення до світу е осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів люд.-ким інтересам та потребам, сенсу власного життя. Якщо мислення, пізнавальна діял. потребуе здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагае особистих зусиль, власних роздумів і преживання істини. Дух. світ люд. – це не лише її розум, мислення, але й почуття, емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спираеться на сукупність ціннісних оріентірів і дух. смислів. Свід. не дорівнюе мисленню та знанням, вона е одночасно і переживанням, усвідомленням, оцінкою дійсності. Будь-який прояв духовності відбивае в собі обидві форми дуального відношення до світу – і пізнавальну і ціннісну.

Свідомість - одне з основних понять філософії, психології та соціології, що позначає найвищий рівень духовної активності людини як соціальної істоти, вираженої у відчуттях, сприйняттях, уявленнях, мисленні, емоціях, волі і пам'яті. Сучасна філософія вважає, що центральним філософським питанням є відношення свідомості до буття. Питання про включеність людини, що посідає свідомість, у світ і питання, що надає людині свідомість, про ту відповідальність, що її накладає на людину свідомість. Людина - особлива істота та спосіб буття. Життєдіяльність людини у світі передбачає свідомість. Питанність про первинність буття та вторинність свідомості слід розуміти таким чином, що свідомість включена у ширшу сферу - буття. Ідеалістична та дуалістична філософії відповідають на питання про виникнення свідомості просто: свідомість була у світі первинною та творила весь світ, що існує. Для матеріалістів ця проблема є головнішою: як природа, що існувала задовго до виникнення людини, прийшла до створення людини та формування свідомості. Сучасний матеріалізм заснований на філософії Б. Спінози, що критикувала дуалізм Декарта і стверджувала природу як "причину самої себе". При тому Спіноза вважав, що природа - матерія, має два атрибути: протягненість та мислення. Засновуючись на цих положеннях, матеріалізм прийшов до висновку, що вся матерія посідає властивість, по суті споріднену з відчуттям - відображення. Часто висуваються аргументи, що людина наділена ворожою свідомістю, мисленням. Мозок - фізіологічна основа, матеріальний субстрат матеріальної свідомості. Свідомість походить від трудової діяльності. Особистість має бути включена у суспільне буття інакше в неї не буде розвинена свідомість. Немає грані між людиною та твариною, що її можна перетнути. Люди і тварини мають спільне елементарне мислення (аналіз, синтез, експеримент). Мислення абстрактне, з допомогою понять притаманне лише людині. Мислення формується, розвивається в результаті суспільних відносин, в яких людина бере участь.