«Контроль банку за виконанням умов кредитного договору»

Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитного договору. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і процентів по ній. Оскільки в кожній позиці існує ризик непогашення боргу із-за непередбачених обставин, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен втрачати можливостей розвивати свої позичкові операції по наданню кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, тому, що вони приносять більш високий дохід.

Труднощі з погашенням позик можуть виникати по різноманітним причинам, найбільш розповсюдженими є: помилки і недогляди самого банку, допущенні при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі (наприклад неякісно проведена оцінка кредитоспроможності клієнта, неповне відображення умов в договорі і т.д.); неефективна робота клієнта, що отримав позику (слабке керівництво, погіршення якості продукції, зростання витрат і т.д.); фактори, що не знаходяться під контролем банку (погіршення економічної кон’юнктури, зміни політичної ситуації, законодавства).

Проблемні кредити, як правило, не виникають зненацька. Є численні сигнали про те, що фінансове положення позичальника погіршується і що виданий йому кредит не буде погашений в строк або не буде повернутий. Ці повідомлення працівник банку повинен уміти виявити. Для цього використовується: аналіз бухгалтерської і фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення третіх осіб і т.д.

Контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту і виплатою процентів по ньому є важливим етапом процесу кредитування. Він здійснюється систематичними шляхом аналізу досьє позичальника, перегляду кредитного портфеля банку, оцінка стану позик і проведення аудиторських перевірок.

Як вже говорилося, кожний банк розробляє і здійснює свою політику, що складається під впливом поточних і перспективних задач банку. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить його тривалість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики.

Контроль за крупними, особливо крупними і проблемними позиками може перебувати в повторному аналізі бухгалтерських і фінансових звітів, перевірці документації, якості забезпечення. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позички цілям і установкам кредитної політики банку.

В практиці роботи акціонерних банків України використовується наступна класифікація кредитів за ступенем ризику: стандартні, задовільні, граничні, сумнівні і безнадійні.

Важливою формою контролю за якістю кредитного портфеля, що використовується банками західних країн, є аудиторська перевірка позик. Вона здійснюється спеціальним відділом, підвідомчим контролеру банку і відрізняється від звичайного контролю кредитного портфеля тим, що виробляється негласно робітниками незалежних служб, не зв'язаних з кредитними відділами.

Результати аудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, що надається керівництву банку і його підрозділам. Наряду з оцінкою кредитного портфеля аудитори дають рекомендації по поглибленню кредитної роботи, а якщо необхідно, то і зміні в банку методів. що склалися і форм кредитування.

Погашення кредиту може здійснюватися різними способами: одноразовим внеском по закінченню строку позики, рівномірними внесками протягом періоду дії кредитної угоди, шляхом направлення на погашення кредиту виручки від реалізації продукції. В випадку погашення кредиту рівномірними внесками розробляється графік погашення в відповідності зі строками оборотності того капіталу, на формування якого видається позика. Більшість банківських позик видається під певний вид забезпечення.

Велика увага при структуруванні позики приділяється визначенню вартості кредиту, що складається з процентної ставки, комісії за видачу і оформлення кредитів і інших елементів. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати різноманітні фактори, притаманні конкретній угоді, її місцю і часу. Якщо, наприклад, клієнт користується іншими видами послуг даного банку, в результаті чого банк повинен отримати дохід, те він повинен прагнути покращити і зберегти відношення з клієнтом.

Можливості удосконалення проведення кредитних операцій комерційними банками України.

В умовах економічної нестабільності діяльність комерційних банків виявилась дуже пов’язаною з проблемою неповернення кредитів, до чого призвело різке зниження кредитоспроможності, тобто неможливість своєчасного та в повному обсязі повернення одержаних позичок. Ця проблема, в свою чергу, пов’язана з різким спадом виробництва в реальному секторі економіки, але суттєвий вплив на неї мала і недостатньо виважена політика багатьох комерційних банків “нової хвилі”, що виникли в умовах високої інфляції і головне джерело своїх прибутків вбачають у високих відсотках за кредити. Хоча частково ситуація й змінюється на краще, але все ще залишається вкрай напруженою, оскільки такого натиску не витримують не тільки клієнти банків, але й банки.

У зв’язку з цілою низкою чинників макро- та мікроекономічного характеру розгортання короткострокового та довгострокового кредитування об’єктів господарської діяльності в останні роки було гіпертрофованим, а тому негативно вплинуло на перебіг деяких економічних подій і явищ.

Забезпечення повернення кредиту - це складна цілеспрямована діяльність банку, що включає систему організаційних, економічних і правових заходів, складових особливий механізм, що визначає способи видачі позик, джерела, терміни і способи їх погашення, документацію, що забезпечує повернення позичок.

Джерела повернення позик підрозділяються на первинні та вторинні (додаткові). Первинним джерелом є дохід позичальника (для юридичних осіб - виручка в готівковій або / та безналіч-ної формі, для фізичних осіб - заробітна плата або / та інші по-ходження). Вторинними (додатковими) вважаються виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позик різний. Погашення позичок за рахунок доходу позичальника регулюється кредитним договором, строковим зобов'язанням або дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання терміну платежу або в інший визначений період при наявності коштів на розрахунковому рахунку клієнта. Погашення позички за рахунок вторинних джерел означає включення банком в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих зусиль і чималого часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника передбачає звернення до суду або арбітраж, а також вимагає дотримання певних умов по суті заставного права як з боку банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення позики також вимагає часу, навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і за умови дотримання умов страхової угоди.

Враховуючи трудомісткість роботи із вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх в реальний механізм погашення банківської позики, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі позики слід відводити первинному джерелу - доходу. Якщо виникає серйозний сумнів в реальності використання доходу в якості основного джерела погашення позики, у видачі позики краще відмовити. Вторинні джерела лише підкріплюють первинний, але не заміняють його.

Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні грошові кошти. Банки широко практикують знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгових залів, перевірку наявності товарів і майна, які надаються в заставу. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх Кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (непокритих банківських акредитивів, неакцептованного векселів).

Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником розрахункового рахунку в банку.

Банк включає в кредитний договір застереження про те, що у разі виникнення спору між учасниками він передається на дозвіл арбітражному суду. У більш широкому плані мова йде про те, що банк, по-справжньому піклується про зворотності своїх позичок, бездоганно володіє тонкощами юридично вірного складання відповідних документів і супроводження всього кредитного процесу.

Після того як кредит виданий, головним завданням банку є активна робота зі спостереження за кредитом з метою управління ім. Умови, при яких надавався кредит, постійно змінюються, що має певні наслідки для фінансового становища позичальника і його можливості погасити кредит. Тому в період дії кредитного договору кредитний працівник, який працює з позичальником повсякденно, здійснює контроль за виконанням останнім умов договору, цільовим використанням кредиту, фінансовим станом позичальника (тобто здійснює супровід кредиту до повного його погашення). Спостереження передбачає наявність достовірної та оперативної інформації про всі зміни, що відбуваються у позичальника.

Тема 8