«Форми та види кредитного забезпечення»

Однією з умов виникнення кредитних відносин є їх забезпеченість. За перші роки існування української держави комерційні банки набули негативної популярності у зв’язку з тим, що потенційні позичальники вбачали у необхідності застави майна для отримання кредиту бажання банку заволодіти цим майном для подальшого його перепродажу або використання. Навіть зараз відчувається вплив таких думок — більшість позичальників намагається надати в заставу майно, з яким би було не жаль розлучитись. Але в більшості країн світу застава відіграє другорядну роль, поступаючись здатності клієнта погасити кредит за рахунок прибутку. На жаль, в Україні ще зарано говорити про це, адже існує багато факторів, що унеможливлюють такий підхід, серед яких і хитке положення національної валюти, і високий рівень тінізації бізнесу, і неадекватність існуючих систем оцінки кредитоспроможності позичальника тощо.

Вітчизняні комерційні банки використовують такі основні форми забезпечення кредиту: застава рухомого і нерухомого майна; гарантії і поручительства третіх осіб; страхування ризику позики; уступка дебіторської заборгованості; неустой¬ка (штрафи, пеня). Кожна з форм забезпечення повернення кредиту оформляється окремим документом, що має юридичну силу і закріплює за кредитором певне фінансове джерело для погашення позики у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення кредиту.

Для будь-якої кредитно-фінансової установи забезпечен¬ня наданих позик є серйозною проблемою. Належне забезпе¬чення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення кредиту.

Порядок забезпечення виконання кредитних зобов'язань заставою регулюється Законом України "Про заставу" (від 2 жовтня 1992 р.) і договором застави.

Застава — це спосіб забезпечення будь-якого (в тому числі й кредитного) зобов'язання. Банк укладає з позичальником окремий договір застави. Предметом застави є високоліквідні (тобто ті, які можна у разі потреби швидко реалізувати) то¬варно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо.

У банківській практиці застава майна випливає із застав¬ного зобов'язання, що видається позичальником (заставодав¬цем) кредитору (заставодержателю) і потверджує право останнього у разі невиконання платіжного зобов'язання отримати переважне задоволення претензії (перед іншими кредитора¬ми) з вартості закладеного майна. В юридичному аспекті для комерційного банку важливо, що для фактичної реалізації заставленого майна кредитору не потрібно порушувати щодо позичальника судовий позов. Сам факт наявності застави дає комерційному банкові особливі права щодо розпорядження заставним майном

Основу застави складає предмет застави - певне майно чи майнові права. До основних характеристик предмета застави належать на¬ступні:

1. Щодо майна як предмету застави - це певне матеріальне благо, тобто все, що має чи хоча б має можливість мати чітку грошову оцінку.

2. З точки зору необхідних ознак предмета застави - це повинна бути товарна форма:

• не вилучене з обігу майно (права);

• закон дозволяє висувати вимоги щодо задоволення звернення на заставлене майно, тобто реалізація якого дозволяться законом для спрямування отриманих коштів на пога¬шення заборгованості;

• заставодавцю має належати виключне право на відчуження заставленого майна.

Основні критерії, які висуваються до предмета застави:

• повинен належати заставодавцю;

• повинен мати достатній рівень ліквід¬ності;

• предмет застави повинен мати грошову оцінку;

• може бути прийнятим в якості застави;

• достатність обсягу предмета застави (в грошовому виразі).

Крім того, при оцінці кредитоспроможності будь-якого позичальника для переважної більшості українських банків застава як форма забезпечення має найвищий рейтинг оцінки та визначається найбільш привабливий забезпеченням по кредиту при формуванні кредитної політики комерційного банку.

Серед всіх обов'язкових елементів заставних відносин особливо слід виділити договір застави. Адже, як сказано в Законі України "Про заставу": "Застава вини¬кає в силу договору чи закону.". З точки зору забезпечення кредитів банку, відносини застави виникають виключно з договору застави.

Зокрема в договорі визначаються учасники угоди, їх права та обов'язки, розмір майна чи прав, які заставляються, інші умови та атрибути договорів (адреси, дії сторін в неперед¬бачених ситуаціях тощо).

Сторонами такого договору є:

1. Заставодержатель - банк, що приймає в за¬ставу майно, майнові права чи цінні папери в якості забезпечення наданого кредиту.

2. Заставодавець - юридична чи фізична особа-власник та інші особи, які мають право передачі певного майна, прав та цінних па¬перів в заставу своїх зобов'язань чи зо¬бов'язань третіх осіб.

3. Третя особа - особа, що є боржником за кредитним договором і в інтересах якої укладається договір про заставу, коли заставодав¬цем є майновий поручитель.

4. Майновий поручитель - особа, яка відповідно до договору-поручительства зо¬бов'язується перед кредитором (банком) відповідати за зобов'язаннями боржника в разі невиконання їх останнім з використан¬ням заставленого майна.

Також договір-застави надає заставодержателю виключне право, щодо заставленого майна боржника перед іншими кредиторами цього боржника. Тому в разі банкрутства останнього заставодержатель навіть не зано¬ситься в число кредиторів, оскільки його право забезпечене заставою. А це право охороняється на рівні з правом власності на заставлене майно (чи інші предмети застави).

Особливим моментом заставних відносин є обов'язок заставодержателя застрахувати предмет застави (якщо він переданий в його володіння) або ж його страхує сам заставодавець (коли майно залишається в його роз-порядженні чи за його бажанням). Останнє є вигіднішим для банку, оскільки в цьому ви¬падку він не несе витрат пов'язаних із страху¬ванням заставлених об'єктів.

Крім цього, нерухоме і окреме рухоме май¬но повинні реєструватися в спеціальних дер¬жавних реєстрах, що дозволяє суттєво знизи¬ти ризик застави одного й того ж об'єкту кілька разів, і відповідно захищає кредиторів від шахрайства з заставою.

Взагалі процедура заставних відносин між заставодавцем і заставодержателем досить складна. Дана процедура має розгалужений характер і. багато складних процесів. Це вимагає від працівників банків значних знань в сфері економіки і юриспруденції.

Кожен вид застави має свої особливості і вимагає уваги на окремих етапах процедури відносин між банком (кредитором) і позичальником чи третьою особою (заставодержателем і заставодавцем відповідно).

Необхідною передумовою використання застави майна як форми забезпечення кредиту є перевищення величини вартості застави над вартістю наданого кредиту. Чим більша ця різниця, тим, в принципі, й вище забезпеченість позики. Комерційному банкові економічно невигідно надавати кредит у сумі, яка дорівнює (а не є меншою) вартості заставного майна.

Банки розробляють і використовують в практичній роботі нормативи оцінки майна, що передається у заставу в забезпечення кредиту. Найнадійнішими вважаються такі предмети застави (що оцінюються в 100%): грошові кошти, гарантії першокласних банків за умови попереднього вивчення рей-тингу банку за світовою класифікацією, гарантії уряду.

Тема 6