- •106. Предмет і методологія теорії держави і права.
- •107. Юридичний процес: поняття, ознаки та види.
- •110. Неофіційне тлумачення правових норм: поняття, види.
- •111. Співвідношення прав людини і прав громадянина.
- •112. Політична система суспільства: поняття та структура
- •1) Відповідно до сфер діяльності держави:
- •2) Внутрішні функції держави поділяються:
- •116. Джерела права: поняття та види.
- •117. Протиправна поведінка: поняття, склад та види.
- •118.Правовий звичай та судовий прецедент, як форми права
116. Джерела права: поняття та види.
Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Види основних джерел (форм) права:
а) нормативно-правовий акт;
б) нормативно-правовий договір;
в) правовий звичай;
г) правовий прецедент.
Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.
У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.
Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).
Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.
Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.
Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.
Види правових прецедентів:
а) судовий;
б) адміністративний.
Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.
У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел (форм) права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія (батьківщина правового прецеденту) і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.
В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Публикуемые в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.
117. Протиправна поведінка: поняття, склад та види.
Протиправна поведінка як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулюван- ня тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина. Під протиправною поведінкою розуміють поведінку людини, направлену проти інтересів суспіль- ства в цілому, окремих його груп, конкретних людей, контролюючих його свідомістю і волею.
Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Протиправна поведінка виражається через правопорушення.
Склад правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Правопорушення класифікуються за:
А) ступенем суспільної небезпеки – на злочини і провини;
Б) належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші);
В) колом осіб – особові і колективні;
Г) за характером правових приписів –нормативно-правові і дисциплінарні;
Д) в залежності від характеру цивільно-правового порушення – договірні і позадоговірні правопорушення;
Е) правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).
