1. Аналітичний огляд літератури

1. Актуальність теми

Енергоресурси в глобальній економіці ХХІ століття, як відомо, виступають і як оборотний елемент засобів виробництва, і як засіб особистого споживання. Збільшення пропозиції енергоресурсів прискорює економічне зростання, а він, у свою чергу, призводить до підвищення їх споживання. Тобто позитивна динаміка світового ВВП супроводжується паралельним зростанням споживання енергоресурсів. Відставання темпів зростання друге від першого вказує на стійке зниження енергоємності світового ВВП. У цьому процесі, на наш погляд, відображаються результати освоєння техніки нових поколінь, в яких закладені досягнення науково-технічного прогресу.

При цьому, в кінцевому рахунку, знижується питома енергоємність одиниці продукції основних енергоспоживаючих галузей. Поряд з цим тут відбивається і результативність державного регулювання щодо зниження енергоємності ВВП національних економік [3].

Щорічно у світі утворюється 370 млн тонн золошлакових відходів, у тому числі в Україні – 10 млн тонн і ще у відвалах міститься – 50 млн т. Вирішення екологічних та економічних проблем України, пов’язаних з використанням відходів енергетики у будівництві, потребує розробки ефективних технологій переробки, що включають не тільки методи їх компактування та зв’язування різноманітними видами в’яжучих речовин, але й активациї відходів, щоб забезпечити максимальний ступінь їх утилізації та створити передумови для отримання якісних будівельних матеріалів .

З основних видів палива - нафта, газ, вугілля тільки останній забезпечений запасами, що визначають зростання енергоспоживання і далеку перспективу. В даний час в світі 44% електроенергії виробляється за рахунок спалювання вугілля, в тому числі в США і Німеччині 56-58%, в Росії - 26%.

Вугілля як і раніше залишається доступною і економічною сировиною. Однак розвиток теплоенергетики на базі вугілля супроводжується супутнім зростанням серйозних екологічних проблем, пов'язаних не тільки зі збільшенням маси палива, що спалюється, але із загальною тенденцією погіршення його якості: збільшення зольності і вмісту сірки. З цього випливає, що подальше зростання споживання енергії повинно супроводжуватися розробкою і впровадженням нових технологій захисту навколишнього середовища.

Проблема відходів займає найважливіше місце серед основних екологічних проблем сучасності. Отже утилізація відходів ТЕС – одна з актуальних проблем. В даний час в цілому по країні утилізується не більше 5-10 % золошлакового матеріалу в різних галузях будівництва і промисловості. Залишок зберігається в золошлаковідвалах без використання. При цьому накопичення золошлаків не припиняється, а, з урахуванням зростаючих потреб в електроенергії і недостатніх темпів розвитку інших джерел її виробництва, можна припустити збільшення кількості складованих золошлакових відходів [4].

Відомо, що навіть при нормальній експлуатації золошлаковідвалів мають місце прояви несприятливих геоекологічних процесів і явищ, що порушують екологічну рівновагу в районах їх розміщення.

Разом з тим золошлакові матеріали за хімічним і мінералогічним складом багато в чому ідентичні природній мінеральній сировині. Використання їх в промисловості, будівельній індустрії і сільському господарстві – один із стратегічних шляхів вирішення екологічної проблеми в зоні роботи ТЕС.

Актуальність проблеми накопичення золошлаков визначається ще й тим, що в енергетичній стратегії держави частка теплових електростанцій зростає.