35.Види мислення.

Hозрізняють три основні види мислення: наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне, або абстрактне.

Наочно-дійове мислення характеризується тим, що розв'я¬зання завдання безпосередньо міститься в самій діяльності. Гене¬тично це найбільш рання стадія розвитку мислення. Саме з цього починається розвиток мислення первісної людини у процесі за¬родження трудової діяльності, коли розумовий та практичний її боки постають в органічній єдності, причому розумова діяльність ще не виокремилася з предметно-практичної як самостійна. З цього різновиду починається розвиток мислення і в онтогенезі. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які ду¬мають, діючи з предметами, і маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їх властивості.

Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді властиве й до¬рослій людині. Особливо необхідне воно тоді, коли найефек¬тивніший розв'язок завдання можливий саме у процесі практичної діяльності. Наочно-дійове мислення притаманне людям тих про¬фесій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманіт¬ного комбінування та конструювання, наприклад шахістам, конст¬рукторам, винахідникам. Важливу роль наочно-дійове мислення відіграє там, де продуктивне та економічне розв'язання завдання пов'язане із застосуванням предметно-практичних процедур.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у пред¬метах та явищах. Наочно-образне мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості, дає їй змогу змістовніше й різноманітніше відображати реальність. Великі можливості цьо¬го різновиду мислення виявляються, зокрема, в образотворчому мистецтві. Ілюстрацією цієї тези є різні напрями абстракціонізму та модернізму, де змістовне навантаження образів передається в адекватно сконструйованих митцем символах. Схематизація та символічне відображення дійсності виявля¬ються продуктивними і в інших видах людської діяльності, допо¬магаючи з більшою точністю та узагальненістю відображати ре¬альність, наприклад при складанні моделей сітьового планування діяльності, при розв'язанні конструкторсько-технічних завдань тощо. Наочно-образне мислення розвивається в діяльності, ха¬рактер якої потребує оперування образами різного ступеня уза¬гальненості, схематичного зображення предметів та їх сим¬волічного позначення.

Словесно-логічне, або абстрактне, мислення здійснюється у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосеред¬нього чуттєвого підґрунтя, властивого сприйманням та уявлен¬ням. Більшість понять, якими виражаються економічні, суспіль¬но-історичні, наукові категорії, є продуктами великої абстрагую¬чої діяльності мислення, в яких не простежується їх безпосе¬редній зв'язок з чуттєвою реальністю. Саме цей вид мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати розу¬мові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

Зазначені види мислення виявляються й перебувають у певно¬му співвідношенні. У розвинених формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характе¬ром їхньої діяльності, професійними чинниками, співвідношенням першої та другої сигнальних систем та іншими причинами.