Міністерство освіти і науки України
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».
Самостійна робота
З Психодіагностики
на тему:
«Психодіагностика міжособистісних стосунків»
Виконала:
студентка групи БП-3
природничо-технологічного
факультету
Лобач Вікторія
Переяслав-Хмельницький
2016 р.
Міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільно значущу оцінку партнерів по спілкуванню.
Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому стан задоволеності-незадоволеності виступає основним критерієм оцінки таких стосунків. Привабливість складається з почуттів симпатії та притягання.
Якщо симпатія-антипатія - це переживання задоволення та незадоволення від контактів з іншими людьми, то притягання-відштовхування - практична складова цих переживань (М. Обозов).
Міжособистісна привабливість - непривабливість може набувати характеру сталих зв'язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути разом може стати потребою, і тоді ми говоримо про певний тин міжособистісних стосунків: приязних, дружніх, товариських, подружніх. У регуляції стосунків беруть участь три мотиваційні аспекти: "я хочу", "я можу" і "треба". Особистого бажання ("я хочу") недостатньо для виникнення стосунків. Необхідне узгодження взаємних бажань і можливостей ("я можу"). А "треба" - найважливіший аспект утворення, розвитку або руйнування стосунків. Так, дружні стосунки можуть зайти в суперечність із виробничими, моральними. Суспільні відносини або стимулюють, або руйнують міжособистісні стосунки. Суспільство прагне привести міжособистісні стосунки у відповідність до суспільних відносин.
Існує зв'язок між діловими та міжособистісними стосунками. Незбіг близьких міжособистісних стосунків та ділової активності очевидний, але не може бути суспільних відносин у "чистому" вигляді, без особистісного компонента. У будь-яких взаємодіях завжди присутній компонент привабливості-непривабливості Питання полягає лише в тому, де присутність цього компонента виправдана. На виробництві результат спільної діяльності - економічна ефективність, це головний критерій оцінки користі або шкоди міжособистісних стосунків.
Потрібно визначити ступінь близькості міжособистісних стосунків та прийнятність до тих чи інших обставин. За умов, коли вимагається дотримуватися виробничих та економічних норм, близькі, інтимні стосунки заважають. З іншого боку, перетворення міжособистісних стосунків у функціональні може призвести до їх руйнування або втрати задоволення від них Неадекватні прагнення у стосунках, як і їхній прояв у поведінці, спричинюють виникнення напруженості та конфліктів.
Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками в процесі взаємодії викликає в людини зміну поведінки, установок, оцінок. У цьому разі йдеться про феномен взаємовпливу.
Оцінка міжособистісних стосунків передбачає проведення їхньої класифікації. Так, виділяються стосунки знайомства, приятелювання, дружби. Коли один з партнерів сприймає ці стосунки тільки як знайомство, а інший - як дружбу, то виникає непорозуміння. Тому міжособистісні стосунки можна визначиш як взаємну готовність партнерів до певного типу почуттів, домагань, очікувань, поведінки. М. Обозов пропонує таку класифікацію міжособистісних стосунків: знайомства, приятелювання, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні Вона спирається на кілька критеріїв: глибину стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків.
Головним критерієм розрізнення міжособистісних стосунків є рівень включення особистості в стосунки. У структурі особистості виділяють такі рівні: загальновидові, соціокультурні, психологічні, індивідуальні Найбільше включення індивідуальних характеристик особистості відбувається у дружніх, подружніх стосунках. Стосунки знайомства, приятелювання обмежуються включенням у взаємодію переважно видових та дещо культурних особливостей особистості.
Другий критерій - вибірковість щодо партнерів - можна визначити як кількість ознак, що мають значення для встановлення та відтворення стосунків. Найбільшу вибірковість виявляють стосунки дружби, подружні, кохання, найменшу - знайомства. Середня кількість осіб, уведених у стосунки знайомства особистості, - 150-500, приятелювання - 70-150, стосунки дружби охоплюють 2-3 особи.
Функції стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистісних стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів.
Міжособистісні стосунки є найбільш значущими для особистості Неофіційність, особиста значущість, емоційна насиченість становлять основу для впливу міжособистісних стосунків на особистість.
Види міжособистісних відносин:
1) виробничі відносини - складаються між співробітниками організацій при вирішенні виробничих, навчальних, господарських, побутових та інших проблем і припускають закріплені правила поведінки співробітників по відношенню один до одного. Поділяються на відносини:
а) по вертикалі - між керівниками і підлеглими;
б) по горизонталі - відносини між співробітниками, що мають однаковий статус;
в) по діагоналі - відносини між керівниками одного виробничого підрозділу з рядовими співробітниками іншого;
2) побутові взаємини - складаються поза трудової діяльності на відпочинку та у побуті;
3) формальні (офіційні) відносини - нормативно передбачені взаємини, закріплені в офіційних документах;
4) неформальні (неофіційні) стосунки - стосунки, які реально складаються при взаєминах між людьми і виявляються у перевагах, симпатіях чи антипатіях, взаємних оцінках, авторитеті і т.д.
ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН
Для вивчення міжособистісних відносин в малих групах розроблений цілий арсенал різних технік. Так, для дослідження ефективності групи застосовуються такі методи, як метод гомеостата, метод ділових ігор, для вивчення відносин усередині групи – референтометричний метод, соціометрія; багатий набір різних тестів (тест Томаса, опитувальник Немчіна, тест Лірі й ін.) і т.д. Далі подана коротка характеристика деяких з методів.
Метод гомеостата полягає в тому, що створюється лабораторна модель діяльності малої групи з вирішення конкретних оперативних задач за допомогою пульта управління. Реєстрація часу вирішення задачі, дій кожного з учасників, кількості помилок і т.д. дозволяє оцінити ефективність діяльності в цілому – тактики кожного учасника і стратегії всієї групи.
Якісно розширив використання методу гомеостата колектив учених на чолі з А. С. Чернишовим (В. Я. Подорога, А. С. Горланів, Е. І. Тимощук). Вони розробили комплекс приладів-моделей організаційної діяльності. У їхньому випадку експериментальний методичний блок органічно сполучає методи спостереження, опитування і приладу-моделі, що актуалізують як організаційні відносини, так і організаційну взаємодію (що дозволяє вивчити ці явища у взаємозв'язку і взаємозумовленості). З метою максимального наближення до природних умов життя досліджуваних груп, у блок уведена спеціальна ланка "природна модель спільної діяльності" і ланка "приладу-моделі спільної діяльності". Створена для вивчення психологічного настрою групи на спільну діяльність методика «Арка» використовує прилади «ГСІ-7», «Стрессор», «Самоорганізація», «Естакада» і актуалізують процес та властивості спільної діяльності малої групи. Програми з використанням даних приладів відрізняються від роботи з традиційними гомеостатами введенням офіційних відносин, високою мотивацією колективного досягнення мети, моделюванням самоврядності, наявністю стресогених ситуацій.
Ділові ігри – ще один засіб дослідження міжособистісних відносин в малих групах. Організація ділових ігор вимагає чіткого логічного аналізу конкретних оперативних ситуацій і колективного розв’язання можливих ситуацій, де кожен співробітник може виявити свої професійні здібності й уміння взаємодіяти з іншими членами команди. Слід зауважити, що ділові ігри, даючи гарні результати в плані дослідження міжособистісних відносин, проте, як правило, насамперед спрямовані на зняття якого-небудь виробничого ускладнення. Тому однією з основних задач у діловій грі є пошук потрібного рішення й ефективного способу його реалізації, а результати ділової гри ідеологічно оцінюються з погляду цінностей функціонування і розвитку соціального виробництва, соціально-культурних систем.
Одним з найбільш ефективних способів дослідження емоційно-безпосередніх відносин усередині малої групи є соціометрія. Вона являє собою своєрідний спосіб кількісної оцінки міжособистісних відносин у групі.
Термін «соціометрія» походить від латинського слова societas — суспільство і грецького metruin — вимірюю і позначає з одного боку галузь соціальної психології і соціології, що вивчає міжособистісні відносини в малих групах кількісними методами з акцентом на вивчення симпатій і антипатій усередині групи.
Соціометричний та референтометричний методи забезпечують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії-антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).
Тест Томаса - психологічний тест для визначення характерного для тестованого способу виходу з конфліктної ситуації. Може використовуватися як в особистих цілях (самопізнання) так і в ділові (особливо при прийманні на роботу на посаді, пов'язані із зовнішніми контактами, при наборі людей у проектні команди й т.п.)
У тесті розглядається п'ять стратегій виходу їхнього конфлікту:
· Співробітництво
· Змагання
· Пристосування
· Компроміс
· Уникання
Кожна стратегія приводить до різних результатів, знання свого типового способу дозволить розширити діапазон рішення конфліктів, а виходить, і домагатися нових результатів у спілкуванні.
МЕТОД ДІАГНОСТИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ (ДМС) ЛІРІ, ТЕСТ ТОМАСА, ОПИТУВАЛЬНИК Т.А. НЕМЧИНА
Методику ДМС правомірно вважати варіантом опитувальника, розрахованого на суб’єктивну самооцінку респондента й оцінку ним значущого іншого, зазначає Л. Собчик [4, с. 56]. Методика відтворює не тільки стиль міжособистісного спілкування, а також структуру індивідуально-особистісної типології.
Методика складається з набору 128 лаконічних характеристик, за якими респондент оцінює своє власне “Я” на момент обстеження (за схемою – „так” або „ні”). Після того, як респондент оцінить себе, підраховуються бали за кожним з восьми октантів, що відповідають певному варіанту міжособистісної взаємодії.
Октанти, що набрали найбільшу кількість балів, відповідають стилю поведінки індивіда у міжособистісних стосунках. Характеристики, які не виходять за межі 8 балів, властиві гармонійним особистостям. Показники, які перевищують 8 балів (до 12), свідчать про акцентуацію властивостей, виявлених цим октантом. Шкали, що досягають рівня 14 – 16, свідчать про виражені труднощі у соціальній адаптації. Низькі показники за всіма октантами (0 – 3) можуть бути результатом нещирості респондента. Інтерпретація даних ДМС в основному повинна орієнтуватися на перевагу одного октанта над іншим, а не на абсолютні значення.
У нашому дослідженні респондентам пропонувалося після оцінки власного “Я” оцінити образ “Типові сучасні українці” (“ТСУ”) (образ подано у множині, тому що, як зазначає В. Агеєв, чоловікам і жінкам властиві значні розбіжності при оцінці диморфічних ознак. Тому доречно пред’являти об’єкти-національності у множині).
Л. Собчик зазначає, що методика ДМС є вдалим методом для вивчення внутріособистісної конгруентності індивіда. З цією метою респонденту в класичному варіанті пропонується крім актуального “Я” оцінити ще й ідеальне “Я”. Аналіз і співставлення одержаних оцінок дозволяють визначити внутрішню конгруентність “Я” особистості. Образи актуального й ідеального “Я” є невід’ємною частиною структури цілісного “Я”. В нормі зазвичай спостерігається помірне (неконфліктне) розходження між “Я” актуальним і ідеальним, яке є неодмінною умовою для подальшого зростання особистості.
Образ власної етнічної спільноти є складовою частиною цілісного “Я”. Тому, на нашу думку, методика ДМС дозволяє визначити рівень етнічної ідентифікації особистості, порівнявши образи “Я” та “Типового сучасного українця”.
Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному з 8 типів стосунків утворюється 16 пунктів, упорядкованих за зростанням інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення будь-якого типу стосунків, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через однакову кількість визначень. При опрацюванні підраховується кількість стосунків кожного типу.
За методикою Лірі, найменш адаптованою у вибірці є альтруїстична тенденція: у 37,5 % опитаних – дезадаптивний рівень її прояву; за дружелюбною тенденцією аналогічний рівень виявлений у 28,13 % опитаних; за домінантним типом ставлень - у 31,25 % осіб; за підпорядкованим і підозрілим типами стосунків дезадаптивний ступінь проявляється у 21,83 % та 12,5 % досліджуваних, відповідно; дезадаптивний ступінь прояву залежного типу міжособистісних стосунків - у 12,5 % студентів; дві останні позиції – за агресивним та егоїстичним типом стосунків: ці типи стосунків найменше (по (9,38 %) студентів) представлені у вибірці як дезадаптивні
Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки поведінки людей, що спостерігається, тобто поведінку в оцінці оточуючих („збоку”), для самооцінки, оцінки близьких людей, опису ідеального „Я”. Відповідно до цих рівнів діагностики змінюється інструкція для відповіді.
Типи стосунків з оточуючими: 1) авторитарний; 2) егоїстичний; 3) агресивний; 4) підозріливий; 5) покірливий; 6) залежний; 7) доброзичливий; 8) альтруїстичний.
Повністю цей тест називається "Методика діагностики схильності особистості до конфліктного поводження К. Томаса". Тест Томаса визначає що воліється тестованим спосіб виходу з конфліктної ситуації. Може застосуються як інструмент для самопізнання, так і в діловому світі (при прийманні на роботу, при конкурсі й т.д.).
У конфліктній ситуації, відповідно до Томаса, виділяють два основних стилі поводження.
Кооперація, що можлива тільки при уважному ставленні людини до інтересів інших людей, що перебувають у конфлікті.
Напористість, коли, насамперед , захищаються свої інтереси.
Опитувальник Т.А. Немчина являє собою перелік 30 основних ознак нервово-психічної напруги, складений за даними клініко-психологічного спостереження. Це перелік 30 основних ознак нервово-психічної напруги, що дозволяє діагностувати перенапруги регуляторних систем організму.
Опитувальник дозволяє виявити перенапругу, що починається, регуляторних систем організму. У випадку діагностики надмірної нервово-психічної напруги обстежуваній особі варто рекомендувати звернутися до лікаря для поглибленого дослідження й призначення лікування, тому що можливо перехід від донозологічного стану до патологічного.
СОЦІОМЕТРІЯ: ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН У ГРУПІ
Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.
Соціометрична процедура може мати на меті:
а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі;
б) виявлення "соціометричних позицій", тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються "лідер" групи й "відкинутий";
в) виявлення Всеслава підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.
Використання соціометрії дозволяє проводити вимір авторитету формального й неформального лідерів для перегрупування людей у командах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи. Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає більших тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона досить корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах з удосконалювання відносин у колективі. Але вона не є радикальним способом дозволу Всеслава проблем, причини яких варто шукати не в симпатіях і антипатіях членів групи, а в більше глибоких джерелах.
Надійність процедури залежить насамперед від правильного відбору критеріїв соціометрії, що диктується програмою дослідження й попереднім знайомством зі специфікою групи.
Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки завдань дослідження й вибору об'єктів вимірів формулюються основні гіпотези й положення, що стосуються можливих критеріїв опитування членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимога експериментатора розкрити свої симпатії й антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення в опитуваних і проявляється в деяких людей у небажанні брати участь в опитуванні. Коли питання або критерії соціометрії обрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному виді по типі інтерв'ю. Кожний член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи залежно від більшої або меншої схильності, переваги їх у порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовіри й т.д..
Членам групи пропонується відповісти на питання, які дають можливість виявити їхні симпатії й антипатії один до одного, до лідерів, членів групи, яких група не приймає. Дослідник зараховує два питання: а) і б) і дає піддослідним таку інструкцію: "Напишіть на папірцях під цифрою 1 прізвище члена групи, який Ви вибрали б у першу чергу, під цифрою 2 - кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 - кого б Ви вибрали, якби не було першого й другий". Потім дослідник зараховує питання про особисті відносини й так само проводить інструктаж.
З метою підтвердження вірогідності відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів. Для повторного дослідження беруться інші питання.
Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі
Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазек в 1954 г . і призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе і ідеальному «Я», а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаимооценке. При дослідженні міжособистісних відносин найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом в числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісної поведінки і за змістом можуть бути співвіднесені з двома з трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка і сила. У багаторічному дослідженні, проведеному американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поведінка члена групи оцінюється за двома змінним, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність, емоційність-аналітичність.
Для представлення основних соціальних орієнтації Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність. У свою чергу ці сектори розділені на вісім-відповідно більш приватним відносинам. Для ще більш тонкого опису коло ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.
Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим більше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-агресивність) осі. Відстань отриманих показників від центру кола вказує на адаптивність або екстремальність интерперсонального поведінки.
Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування якого типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.
Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки спостережуваного поведінки людей, тобто поведінки в оцінці оточуючих («зі сторони»), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального «Я». У відповідності з цими рівнями діагностики змінюється інструкція для відповіді.
Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, «соціальне« Я »,« реальне «Я», «мої партнери» і т.д.
Методика може бути представлена ??респонденту або списком (за алфавітом або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його уявленню про себе, відносяться до іншої людини або його ідеалу.
Максимальна оцінка рівня - 16 балів, але вона розділена на чотири ступені вираженості відносини:
В результаті проводиться підрахунок балів по кожній Октант за допомогою спеціального «ключа» до опитувальником . Отримані бали переносяться на діскограмму, при цьому відстань від центру кола відповідає числу балів по даній Октант (від Про до 16). Кінці векторів з'єднуються і утворюють особистісний профіль.
За спеціальними формулами визначаються показники по основним чинникам: домінування і дружелюбність.
Домінування=(I - V) + 0,7 х (VIII + II - VI).
Дружелюбність=(VII - III) + 0,7 х (VIII - II - IV + VI).
Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом порівняння діскограмм, що демонструють відмінність між уявленнями різних людей. С.В. Максимовим наведено індекси
точності рефлексії, диференційованості сприйняття, ступеня благополучности положення особистості в групі, ступеня усвідомлення особистістю думки групи, значимості групи для особистості.
Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії та соціально-психологічного тренінгу.
Типи ставлення до оточуючих
I. Авторитарний
13-16 - диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, у всьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших. Навколишні відзначають цю владність, але визнають її.
9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.
0-8 - впевнена у собі людина, але не обов'язково лідер, завзятий і наполегливий.
II. Егоїстичний
13-16 - прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, розважливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на оточуючих, сам належить до них кілька відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.
0-12-егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.
III. Агресивний
13-16 - жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різкий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.
9-12 - вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, насмішкуватий, іронічний, дратівливий.
0-8 - упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.
IV. Підозрілий
13-16 - відчужений по відношенню до ворожого і злобному світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно на всіх скаржиться, всім незадоволений (шизоїдний тип характеру).
9-12 - критичний, нетовариський, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через невпевненість у собі, підозрілості і страху поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії.
0-8 - критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і оточуючим людям.
V.Підкоряємося
13-16 - покірний, схильний до самоприниження, слабовільний, схильний поступатися всім і в усьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому -або більш сильному.
9-12 - сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.
0-8 - скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підпорядковуватися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.
VI. Залежний
13-16 - різко невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться з приводу, тому залежимо від інших, від чужої думки.
9-12-слухняний, боязкий, безпорадний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.
0-8 - конформний, м'який, очікує допомоги і порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючими, ввічливий.
VII. Доброзичливий
9-16 - доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, «бути хорошим» для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).
0-8 - схильний до співпраці, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слід умовностям, правилам і принципам «хорошого тону »у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст в досягненні цілей групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариська, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.
VIII. Альтруїстичний
9-16 - гіперответственний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня «маска», що приховує особистість протилежного типу).
0-8 - відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє в співчутті, симпатії, турботі, ніжності, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний.
Текст опитувальника
Поставте знак «+» проти тих визначень, які відповідають вашому уявленню про себе (якщо немає повної впевненості, знак «+» не ставте).
1. Інші думають про нього прихильно
2. Справляє враження на оточуючих
I. 3. Вміє розпоряджатися, наказувати
4. Вміє наполягти на своєму
5. Має почуття власної гідності
6. Незалежний
II. 7. Здатний сам подбати про себе
8. Може проявити байдужість
9. Здатний бути суворим
10. Строгий, але справедливий
III. 11. Може бути щирим
12. Критичний до іншим
13. Любить поплакатися
14. Часто сумний
IV. 15. Здатний виявити недовіру
16. Часто розчаровується
17. Здатний бути критичним до себе
18. Здатний визнати свою неправоту
V. 19. Охоче підпорядковується
20. Поступливий
21. Шляхетний
22. Захоплюються і схильний до наслідування
VI. 23. Поважний
24. Той, хто шукає схвалення
25. Здатний до співпраці
26. Прагне ужитися з іншими
VII. 27. Доброзичливий, доброзичливий
28. Уважний і ласкавий
29. Делікатний
30. Схвалює
VIII. 31. Чуйний до закликів про допомогу
32. Безкорисливий
33. Може викликати захоплення
34. Користується повагою в інших
I. 35. Володіє талантом керівника 36. Любить відповідальніст
37. Упевнений в соб
38. Самовпевнений і напористи
II. 39. Діловий і практични
40. Любить змагатис
41. Строгий і крутий, де треб
42. Невблаганний, але неупереджени
III. 43. Дратівливий
44. Відкритий і прямолінійний
45. Не терпить, щоб їм командували
46. Скептичний
IV. 47. На нього важко справити враження
48. Образливий, делікатне
49. Легко ніяковіє
50. Не впевнений в собі
V. 51. Поступливий
52. Скромний
53. Часто вдається до допомоги інших
54. Дуже шанує авторитети
VI. 55. Охоче приймає поради
56. Довірливий і прагне радувати інших
57. Завжди люб'язний в обходженні
58. Дорожить думкою оточуючих
VII. 59. Товариська і пристосування
60. Добросердечний
61. Добрий, вселяє впевненість
62. Ніжний і м'якосердий
VIII. 63. Любить піклуватися про інших
64. Безкорисливий, щедрий
65. Любить давати поради
66. Справляє враження значущості
I. 67. Начальницькому-владний
68. Владний
69. Хвалькуватий
70. Гордовитий і самовдоволений
II. 71. Думає тільки про себе
72. Хитрий і розважливий
73. Нетерпимий до помилок інших
74. Самокорисливий
III. 75. Відвертий
76. Часто недружелюбний
77. Озлоблений
78. Скаржник
IV. 79. Ревнивий
80. Довго пам'ятає образи
81. Схильний до самобичування
82. Сором'язливий
V. 83. Безініціативний
84. Лагідний
85. Залежний, несамостійний
86. Любить підкорятися
VI. 87. Надає іншим приймати рішення
88. Легко потрапляє в халепу
89. Легко потрапляє під вплив друзів
90. Готовий довіритися кожному
VII. 91. Прихильний до всіх без розбору
92. Всім симпатизує
93. Прощає все
94. Переповнений надмірним співчуттям
VIII. 95. Великодушний і терпимо до недоліків
96. Прагне протегувати
97. Прагне до успіху
98. Чекає захоплення від кожного
I. 99. Розпоряджається іншими
100. Деспотичний
101. Сноб (судить про людей за рангом і особистим якостям)
102. Марнославний
II. 103. Егоїстичний
104. Холодний, черствий
105. Уїдливий, глузливий
106. Злісний, жорстокий
III. 107. Часто гнівливий
108. Бездушна, байдужий
109. Злопам'ятний
110. Проникнуть духом протиріччя
IV. 111. Упертий
112. Недовірливий і підозрілий
113. Боязкий
114. Сором'язливий
V. 115. Відрізняється надмірною готовністю
116. М'якотілий
117. Майже ніколи і нікому не заперечує
118. Ненав'язливий
VI. 119. Любить, щоб його опікали
120. Надмірно довірливий
121. Прагне здобути прихильність кожного
122. З усіма погоджується
VII. 123. Завжди доброзичливий
124. Всіх любить
125. Занадто поблажливий до оточуючих
126. Намагається втішити кожного
VIII. 127. Піклується про інших на шкоду собі 128. Псує людей надмірною добротою
Тест подружніх відносин
1. Чи є у вас відчуття, що необхідне серйозне з'ясування стосунків:
а) так - 1 очко;
б) ні, такої необхідності немає - 0;
в) таке з'ясування стосунків марно - 2.
2. Коли ви хочете задати якийсь делікатне питання, чи можете ви зробити це прямо, без натяків?
а) так - 0 очок;
б)так, але мені потрібно для цього сприятлива обстановка - 1;
в) про це не може йти мови - 2.
3. Чи вважаєте ви, що ваш партнер багато замовчує з того, що його обтяжує?
а) так - 1 очко;
б) не маю уявлення - 2;
в) я в курсі всіх його проблем - 0.
4. Чи можете ви розмовляти зі своїм партнером про серйозні речі в будь-який час?
а) так-1 очко;
б) не завжди, потрібно вичекати слушний момент - 1;
в) у більшості випадків немає, тому що у нього немає часу - 2.
5. Коли ви розмовляєте один з одним, то стежте за тим, щоб ваші формулювання були точними?
а) так, я обмірковую, зважую свої слова - 1;
б) ні, ми говоримо прямо те, що думаємо - 2;
в) висловлюю свою думку, але прислухаюся і до чужої - 0.
6. Коли ви ділитеся з партнером своїми проблемами, чи немає у вас такого відчуття, що ви тим самим обтяжує його?
а) так, так часто буває - 2 очки;
б) він просто не вникає в мої проблеми - 1;
в) він завжди проявляє участь - 0.
7. Приймає чи хтось з вас важливе рішення, яке стосується його самого, не радячись з іншим?
а) трапляється і так - 2 очки;
б) ми разом обговорюємо це, але останнє слово кожен залишає за собою - 1;
в) ми вирішуємо і обговорюємо всі разом - 0.
8. Чи не замислювалися ви над тим, що віддаєте перевагу - частіше поділитися з друзями, ніж зі своїм супутником життя?
а) іноді це трапляється - 1 очко;
б) немає, проблеми я обговорюю зі своїм чоловіком - 0;
в) друзі мене краще розуміють - 2.
9. Чи не буває так, що, коли партнер розмовляє з вами, ви думаєте про щось інше?
а) буває і так - 2 очки;
б) ні, я слухаю уважно - 0;
в) якщо відчуваю, що неуважний (на), то прагну зосередити свою увагу - 1.
10. У розмові ви намагаєтеся насамперед висловитися самі?
а) неодмінно - 2 очки;
б) зазвичай даю можливість партнеру висловити все, що його хвилює - 0;
в) вважаю, що ми обидва повинні ділитися своїми проблемами - 1.
А тепер обидва чоловіки повинні підрахувати й скласти разом окуляри, які у них набрані.
Отже ...
Від 0 до 10 очок: у вашій сім'ї прийнято розповідати про свої проблеми. Кожен з вас ділиться тим, що його обтяжує, і партнер його уважно вислуховує. У вас немає потреби ділитися з кимось іншим: друзями, родичами, бо вдома вас розуміють краще.
Від 11 до 29: не можна сказати, що у вашій родині абсолютно діляться один з одним своїми проблемами. Але є ряд речей, про які вам потрібно і можна було б говорити. Але от цього не відбувається. Існують питання, про які ви не говорите, і обидва не наважуєтеся обговорювати їх. А це веде до відчуження, тому що кожен відчуває необхідність мати поруч людину, яка б його розумів. І таку людину шукають .