Лабораторна робота № 2 дослідження запиленості повітря робочої зони

1. Мета і завдання на підготовку до лабораторної роботи

Мета – вивчити основні методи вимірювання запиленості повітря.

Завдання – виявити та виміряти запиленість повітря виробничого середовища, дати санітарну оцінку виробничого середовища і порівняти отримані дані з нормативними значеннями згідно [1], зробити висновки.

Студент повинен:

Знати: характеристику пилу; методику визначення концентрації пилу; характеристику пилу за пожежо - і вибухонебезпечністю; умови утворення пилоповітряних сумішей; причини виникнення вибухонебезпечних концентрацій пилу і утворення джерел запалення; умови запобігання утворення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші; способи вибухозахисту виробничого устаткування, будівель і споруд; будову і призначення вибухорозрядника.

Вміти: визначати концентрацію пилу і порівнювати її з ГДК; аналізувати результати; розробляти заходи щодо пожежовибухобезпеки.

3. Основні теоретичні положення

Пил – сукупність тонкоподрібнених частинок твердої речовини, які перебувають як у завислому (аерозоль) стані, так і у вигляді осадку (аерогель). В залежності від походження пил розподіляють на природний і промисловий [1].

До пилу природного походження відносять: ерозію ґрунту, гірських порід, цвітіння рослин тощо. Промисловий пил може бути органічного та неорганічного походження. Органічний пил - це пил рослинного (борошняний, зерновий, цукровий тощо) та тваринного (кістковий, шерстяний, молочний тощо) походження. Неорганічний - це пил мінеральний (кварцовий, цементний) та металевий (сталевий, чавунний, алюмінієвий тощо).

Шкідливість впливу пилу на людину залежить від кількості його у повітрі, здрібнення (дисперсності) і хімічного складу повітря.

Пил впливає на здоров'я людини внаслідок механічної дії (ушкодження дихальних органів гострими краями пилу), хімічної (отруєння отруйним пилом), бактеріологічної (проникнення в організм разом з пилом шкідливих бактерій і мікробів). Крім шкідливого впливу на організм людини пил може бути пожежо- і вибухонебезпечним, а також погіршувати роботу устаткування.

Тривала робота в запиленому середовищі призводить до хронічних захворювань – пневмонії, фіброзу, силікозу та ін.

Кількісний вміст пилу в повітрі визначається його концентрацією, мг/м³, а припустимий – гранично допустимою концентрацією (ГДК). ГДК – це така концентрація пилу, яка при щоденній роботі (окрім вихідних днів) протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не може викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я.

ГДК для пилу рослинного і тваринного походження наступні: з домішкою двоокису кремнію більше 10 % - 2 мг/м³; від 2 до 10 % - 4 мг/м³ (зерновий, комбікормовий та ін.), менше 2% - 6 мг/м³ (борошняний та ін.); цукрового пилу – 10 мг/м³ [1,3]

При неможливості зменшити запиленість до рівня ГДК (наприклад, при аварійній ситуації) і необхідності продовжити роботу потрібно користовуватись засобами індивідуального захисту від пилу: респіраторами і кисне ізолюючими приладами.