1. Загальна характеристика організації трудової діяльності в дошкільному закладі

Правильно організована у вихованні трудова діяльність дошкільників має величезне розумовий, психічний і розвиваючі-виховне значення на період всього дошкільного дитинства, тобто до 6 (7) років. Проте справжнього суспільного значення воно набуває з віком, тобто набагато пізніше, котли дитина вчиться в школі, інституті і так далі. Робота завжди буда центром інтересів всіх дошкільнят. Завдяки правильному вихованню на деяких факторів:

- Самостійність (дитина з самого раннього віку намагається приймати сластолюбний вирішенні і відповідати за свої вчинки; вперше прояви самостійності проявляються в три роки);

- Інтерес до праці і до життя (спроба зрозуміти значення праці а взаємозв'язок її з життям; зрозуміти нерозривність зв'язків праці з життям)

- Прогнозування власних дій і вміння заздалегідь бачить кінцевий результат (розуміти навіщо це робиться і продумувати кращі способи досягти кращого результату, це вже стосується більш дорослих дітей - у віці від 5 років);

- Наслідування наприклад за батьками (розуміти, що батьки більш освічені та мають більше досвіду, кий згодом зможе знадобитися самій дитині).

Правильно організоване трудове навчання дітей у віці до 6 років може забезпечити органічне формування готовності до праці, яка в дитячому баченні характеризується, як позитивне явище. Також в доброму ставленні до всіх доручень, які були надані дорослими. Адже це все виховує самостійність і зацікавленість в тому, щоб виконати всю роботу і почути похвалу від дорослих. Особливо трудова діяльність поєднується з підготовкою дитини до шкільного типу навчання, який починається з шести або семи років. Адже система шкільного навчання передбачає той факт, що дитина з дитячого садка приходить з певними знаннями, нехай і найпростішими.

Трудова діяльність і її організація спрямована на вирішення важливих завдань соціального, морального, мовного, фізичного, пізнавального, емоційного і творчого розвитку. Направляється вся робота через: ознайомлення дитини з працею дорослого, формування поваги та інтересу до праці інших, визначення важливості праці, бажання бути корисним людям, використовуючи працю, повне формування психологічної готовності дитини до фізичної праці, формування елементарних навичок і вмінь, які будуть важливими в реальному житті, розвиток спритності, сили, витривалості та інших важливий фізичних якостей.

Всі поставлені завдання вирішуються послідовно в процесі не тільки гри, але і за допомогою різних видів робіт: праця в природі, в побуті, ручна праця, самообслуговування та господарська.

Всі види, які були вказані вище реалізуються через певні форми освітньої роботи:

o трудові доручення;

o чергування;

o колективна праця. (если везде тире, то дальше тире, если кружочки, то кружочки)

Доручення. Особлива форма діяльності. Вона орієнтована на те, що дитина отримує певну роботу і виконує її на протязі дня. Основою цієї форми є те, що дорослий, в даному випаду вихователь аналізує можливості дітей і дає доручення такі, які будуть виконуватися на середньому рівні складності. Є кілька видів доручень:

Ø за складність (вони бувають складними, середніми і простими)

Ø способом організації дітей (парні, групові та індивідуальні);

Ø за часом (епізодичні, короткочасні і довготривалі).

Доручення, які роздає вихователь можуть бути різними. Це можуть бути ігри, в основі мають певне доручення, визначені заняття і звичайні побутові роботи (прибратися, позамітати) і окремі прохання дорослих.

Другою і не менш головною складовою є чергування. Процес заклечається в тому, що протягом усього дня у вихователя є два-три помічників, на один день мають певні обов'язки. Це стосується тільки прямих доручень, надає вихователь. У дітей 5-го року життя це спостерігається досить часто. Кожна дитина намагається стати черговим для того, щоб допомагати вихователю. Найчастіше чергування передбачає: по прибирати іграшки після ігор, допомогти накрити на стіл під час сніданку, вечері і обіду, полити квіти і т. З самого початку, чергування контролюється педагогом, але з часом, коли це вже увійшов звичайний режим, діти самі можуть визначати, хто черговий. А обов'язки не змінюються. Вони чітко встановлені педагогом, і повинні виконуватися без зайвих слів. В кінці дня вихователь повинен оцінити всю роботу чергових і призначити двом іншим на наступний день.

Колективна робота в дитячому саду є однією з найважливіших. Діти повинні зрозуміти, що будь-яка справа робиться набагато краще, якщо все робити колективом. В дитячому садку. У старших і підготовчих групах проводяться колективні роботи. Найчастіше це стосується господарських ділянок. Побутова та праця на природі стимулює дітей намагатися і в групі виконати якомога краще роботу. Особливість є те, що оцінка йде на весь колектив, а не індивідуально. Вихователь може дати практичне завдання, як всієї групи, так і підгрупах. Значною мірою важливо знати індивідуальні особливості кожної дитини. Це дозволить краще сформувати підгрупи і правильно спланувати трудову діяльність.

Краще об'єднувати за рівнем співпраці. Тобто не по тому, що одні діти можуть більше зробити, ніж інші, а по тому, наскільки у них виходить працювати в команді. Наприклад, краще поєднати старшу групу з молодшою, це прекрасно доведе дітям, колективна праця орієнтована на усіх, і кожен матиме сластолюбний завдання своєї складності і свого обсягу. 

Згідно з чинною Державної базової програми не слід зводити буття дітей лише до участі в організованій діяльності, а натомість націлюватися на наповнення їхнього буття цікавою та змістовною діяльністю самостійного, вільного типу протягом кожного дня, в рамках якої дітям надається право вибору: де, коли, скільки часу, з ким і як діяти [8, C. 44-46].

Особистісний спосіб життя дошкільника не може бути забезпечений за визнанням дитини як суб'єкта власного життя, а значить поза розвитком її свідомості і самосвідомості, спільності і самобутності, діяльності і самодіяльності. Ця суб'єктивність повно реалізується в діяльнісної буття дитини, а найбільш діяльним малюк виявляє себе в умовах нерегламентованої, вільної діяльності за наявності ряду умов.

Самостійний, вільний тип діяльності - це специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням дітей. У діяльності такого типу діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план реалізації свого задуму, виявляють самоконтроль, самоаналіз і самооцінку виконання.

Організаційні форми такого типу діяльності різних видів визначаються як самостійна ігрова, самостійна пізнавальна, самостійна трудова, самостійна художня, самостійна комунікативно-мовленнєва, самостійна рухова діяльність. Саме ці форми освітньої роботи з дітьми в повсякденному житті знаходять відображення в календарних планах роботи вихователів.

Самостійна діяльність у бутті дошкільників нерідко має синтетичний характер. Поєднання різних видів діяльності дозволяє дітям повніше мобілізувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід.

Одними з основних проявів змістовної самостійної діяльності високого рівня є вміння дітей зайняти себе у вільний час різними видами діяльності, мотивувати свою діяльність, підготувати необхідне для його реалізації приладдя, іграшки, матеріали, об'єднатися з товаришами для спільного виконання наміченого, домовитися про розподіл обов'язків "зв'язків або ролей, довести задумане до кінця, адекватно оцінити отриманий результат. Змістовна ж організоване вільне діяльність налагоджується поступово, у міру дорослішання дітей і набуття ними досвіду, самостійності, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей (час, саме вільна, нерегламентована діяльність сприятлива для формування цих якостей).

Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності залежать від ряду факторів, першочергове місце серед яких займають:

o досвід дітей у володінні певним видом діяльності, їхня життєва компетентність взагалі;

o наявність розвиваючого предметно-ігрового, природного, соціального середовища, обліку простору власного «Я» кожного малюка;

o грамотне, компетентне керівництво з боку дорослого.

Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом діяльності – основа для виникнення дитячої самостійної діяльності та її змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно, конструктивно, ефективно діяти в умовах такої діяльності, задовольняючи свої потреби, інтереси, прагнення і використовуючи власні можливості. При цьому істотне значення набувають різні життєві враження, що залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості і дозволяють дітям самим моделювати схожі життєві ситуації і міжособистісні відносини, використовувати у вільній діяльності запозичені зразки поведінки і способи дій. При цьому педагоги повинні пам'ятати: на дитячу свідомість не менше впливають отримані негативні емоції, враження від подій, явищ навколишнього середовища, спілкування, які відповідно негативним чином позначаються на змісті самостійної діяльності дітей. Ось чому важливо насичувати дитяче буття саме позитивними емоціями та враженнями, своєчасно і мудро реагувати на дитячі негативізм, гасити конфлікти, дбати про гідні приклади поведінки для наслідування дітьми.

Пропорційно насичена і раціонально сформована предметно-ігрова середа служить не тільки фоном для розгортання вільної діяльності дітей, а й стимулом, спонуканням до певного роду самостійних занять. Відповідно віку дітей добірка іграшок, ігрового та фізкультурного обладнання, спортивного інвентарю, інвентарю для дитячого, приналежності й матеріали для ліплення, малювання, аплікація і конструювання, дизайнерстві, атрибутів для рухливих і творчих ігор, зручне розміщення всього цього в доступних місцях, без скупчення на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок, приваблюють дітей, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватися в ситуації вибору і викликають прагнення до змістовної зайнятості, виключають появу необґрунтованих суперечок і конфліктів.

Вихователі не повинні пускати на сам перебіг вільну діяльність дітей, зате піклуватися про виведення її на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей. При цьому від педагога вимагається особлива уважність і спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, ранню обдарованість у дітей і спільно з батьками допомогти їх подальшому розвитку.

Отже, спільне буття дорослого і дитини в дошкільному навчальному закладі має раціонально, в співвідношенні, відповідному віком, рівнем розвиненості, вихованості та навченості, інтелектуальним, естетичним, соціальним, комунікативним домаганням дітей, поєднувати в собі організовану, ініційовану дорослим і самостійну, вільну діяльність дошкільників . Таке зважене, обґрунтоване поєднання різних видів діяльності організованого і самостійного типу здатне забезпечити втілення компетентнісного підходу в дошкільній освіті і формування того соціального портрета дошкільника, який очікується як результат системи освітніх впливів на межі старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.