1.2 Особливості трудової діяльності дошкільників

Провідні науковці в психології стверджують, що праця є одним із головних чинників всебічного розвитку дитини. Це твердження пояснюється тим, що дитина наприкінці молодшого віку вимагає самостійності. Тобто пробуджується внутрішнє «Я». Дитина все намагається зробити власноруч. Ельконін говорив, що лише два чинника змушують дитину дошкільного віку більше уваги приділяти трудовій діяльності. Перше, це неймовірний потяг до самостійності, друге – інтерес до всього, що оточує. Особливо це стосується середовища, яке тісно пов’язане із дорослими. Однак ці бажання легко реалізувати не лише в трудовій діяльності, а й в інших. Тому треба, в першу чергу, правильно організувати та зацікавити дитину працею [17].

 «Праця повинна порушити в дитячій душі більше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільної гармонійної індивідуальності», - стверджувала С. Русова [], (добавь ее в список литературы) виділяючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, його безпосереднього свідомого бажання (інтересу до чогось). Робота повинна завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняється від гри). Вона приємна дитині, самостійно знаходить засоби досягнення бажаної мети.

Особливості праці дитини набагато специфічніше, ніж дорослих. Це все зазначають більшість педагогів []. (В квадратних скобках через запятую перечислить этих педагогов, как они находятся по списку литературы) Найбільш характерні особливості:

1. Умовність. В першу чергу праця для дитини це один із видів ігрової діяльності. Тобто праця не пов’язана зі значенням для суспільства, майбутнім результатом, і зазвичай немає мети створення матеріальних, або духовних благ. В основному результатом такої праці є те, що дитина морально виростає, а її матеріальна діяльність служить лише для похвали зі сторони дорослих.

2. Мотивація. Слід знати, що відразу за мотивувати дитину ніяк не вийде, це треба робити поступово. В дитячому садку ще ніхто не спроможний правильно та чітко сформулювати мотив для тієї чи іншої діяльності. В більшому степені дітей цікавить сам процес праці, а тим паче з дорослими. Простіше – діти та дорослі грають в гру, що орієнтована на практичну діяльність. Це робиться заради того, щоб показати дорослим, що дитина вже уміє робити певні речі, отримати похвалу, або, навіть , нагороду.

3. Розвиток компонентів праці. Дитина в праці починає розуміти значущість, та те, що вона повинна мати конкретні компоненти. В першу чергу дитина починає задумуватися над тим, що будь-яка діяльність має певну мету, тобто в кінці всього повинен бути результат. Але із-за неуважності часто думки про результат пропадають, тому дитина змушена повторювати деякі дії кілька разів, із-за того, що конкретний результат передбачав зовсім інше. Цей процес достатньо швидко перетворює працю в ігрову діяльність. Велике значення в даній ситуації має дорослий, що повинен нагадати дитини – для чого ж все ре робиться, тобто нагадати мету і прогнозований результат. В старшому дошкільному віці все трохи складніше. В основному це спирається на те, що діти 5-6 років планують власні дії безпосередньо під час трудової діяльності, хоча повинно бути трохи по-іншому. Із-за такого способу праці втрачається користь в виховуванні наполегливості. Тому дорослі повинні трохи корегувати дії дітей, та постійно направляти їх в потрібне русло. Це також сприятиме швидкому розвитку самостійності в дитини.

4. Виховна значущість як найвища цінність дитячої праці. Беручи участь в роботі постійно, дитина виробляє в собі самостійність, відповідальність,звичку до трудових зусиль, прагнення допомогти товаришеві, ініціативність і інші особистісні якості. Однак участь дитини в трудовому процесі без створення педагогом відповідних умов не тільки не забезпечує виховного впливу, а й породжує протилежний ефект. Часто негативне ставлення дітей до праці з результатом неправильного залучення до неї (праця як покарання, трудові доручення за відсутності необхідних для них навичок, недостатня увага вихователя до результату, неправильна оцінка зусиль).

5. Тісний зв'язок праці малюка з грою.  Усвідомлення її необхідності приходить внаслідок певної підготовки, змістом якої є спочатку гра дитини, потім - творчість, розвивається в грі і направляє його до творчої праці. На основі ігор, творчої праці формується звичка до буденної роботи, обтяжливість і монотонність якої полегшуються захопленням дитини своєю діяльністю. і гра, і праця приносять дитині задоволення, є засобами її самореалізації. Спочатку дитина готується до праці в процесі гри, майже в кожному різновиді якої є певний трудовий елемент. Гра дозволяє виявляти в ігровій формі різні трудові навички, оскільки однією з основних тем дитячих ігор є праця. Потреба самостійно щось зробити, створити вперше виникає в грі і зумовлена ​​саме її вимогами (виготовити, наприклад, необхідний ігровий атрибут). У той же час у дитини формуються цілеспрямованість, вольові якості, самостійність, ініціативність [13].

Сподіватися на формування цього психологічного механізму в процесі насиченої елементами праці гри недоцільно, оскільки в грі він має зовсім іншу психологічну основу. Це свідчить про необхідність забезпечення найтіснішого зв'язку дитячої праці з грою, використання при її організації ігрових прийомів, створення ігрових ситуацій, а також виховання ставлення до праці як до обов'язку.